Бейт, зокрема, зазначає, що деякі фармацевтичні виробники в таких країнах, як Індія, економлять і надсилають низькоякісну продукцію на великі, розвинені ринки. Проте, що ще гірше, коли вони надсилають їх на ринки країн, що розвиваються.
«У середині 2013 року найбільша фармацевтична компанія Індії, Ranbaxy, у суді США (Сполучені Штати є найбільшим імпортером непатентованих індійських ліків) визнала себе винною у кількох кримінальних злочинах, пов'язаних з шахрайськими виробництвом та продажем підроблених ліків. Як результат країну було оштрафовано на $500 мільйонів», – пише Бейт і додає, що після цих заяв «індійський уряд, захищаючи свою фармацевтичну промисловість вартістю у 20 мільярдів доларів швидко відповів, що індійські препарати, насправді безпечні».
Лякає те, що проблеми з Ranbaxy не є одинокими випадками. Як стверджує Роджер Бейт, його дослідницька група протягом останніх шести років зібрала тисячі медикаментів, що використовувалися для лікування туберкульозу, малярії та основних бактеріальних інфекцій на ринках, що розвиваються. 3695 одиниць серед цих лікарських засобів були нібито зроблені індійськими компаніями. Результати тестування цих препаратів «не були хорошими». Як стверджує Бейт, 5% ліків не пройшли тестування якості контролю. «Якщо перевести цей результат у категорію людей, що вживають ці ліки, то враховуючи, що, ймовірно, більше 100 мільйонів людей у світі вживають ліки індійського виробництва щотижня, і якщо 20 із цих препаратів не діють, мільйони пацієнтів не вживають необхідних їм ліків», – зазначає експерт.
«Це шокуюча цифра – але багато в чому це не повинно дивувати. Вже давно існує думка, що Центральній організації із контролю за стандартизацією ліків (CDSCO), індійському контрольному органу у галузі якості медикаментів, не можна цілком довіряти в тому, що ліки, які надходять з Індії, відповідають погодженим у світі стандартам якості. Індійський парламент неодноразово звинувачував протягом останніх років CDSCO в змові з місцевими компаніями і у відсутності тестування схвалених ліків», – пише Роджер Бейт.
Цього року представники США та Ґани також проводили дослідження ліків, які продаються у Ґані. 73% ліків не були зареєстровані як такі, що виробляються в Ґані, і всі, що не були там зареєстровані, не пройшли базового тестування якості. Проте більшість ліків, що не пройшли тестування, були вироблені цілком легітимними компаніями, дев’ять з яких були індійськими. Це не були такі великі компанії як Ranbaxy, проте щонайменше три стверджували, що мають сертифікати ВООЗ.
Група дослідників на чолі з Бейтом вирішили продовжити своє дослідження на ринках країн, що розвиваються (інші африканські країни, Тайланд, Бразилія). Як результат, вони тепер можуть стверджувати, що «коли ліки продавалися в Індії або на ринках інших багатших країн, що розвиваються, 5 із 54 зразків (9 %) не пройшли тестування контролю якості. Але коли ті ж ліки продавалися тими ж компаніями в Африці, вже 13 із 37 зразків (35%) не пройшли тестування».
«Таким чином ці компанії, в тому числі й ті, що є сертифікованими ВООЗ, здатні виробляти хороші ліки, принаймні більшість часу. Тим не менш, ліки, які вони надсилають до Африки мають в чотири рази більше шансів не пройти основні тестування якості, піддаючи небезпеці життя пацієнтів по всьому континенту. Єдиний висновок, який можна зробити, – це те, що компанії навмисно роблять погані ліки, відправляючи їх на ті ринки, де їх скоріш за все не ідентифікують і де вони не приведуть компанії до суду, сплати штрафів та не нанесуть шкоди їхній міжнародній репутації, як це сталося із Ranbaxy», – підсумовує експерт.