Депутатська скромність

Політика
5 Вересня 2014, 16:07

Андрій Шевченко, «Батьківщина»

Так, змен­шен­ня зар­плати відчутне. Вижити на 4–5 тис. грн в Києві доволі складно. Для нашого сімейного бюджету скорочення депутатської зарплати означає зміни. Тепер нам не до якихось стратегічних покупок і не до далеких поїздок на відпочинок. Як на мене, урізання зарплат – пряме запрошення до корупції. Це велика проблема для нового парламенту. Не виключено, прийдуть нові, свіжі, незаплямовані люди. І тут у них може виникнути багато спокус.

Павло Розенко, УДАР

Зарплата – єдине джерело моїх доходів. Власне, я ідеологічно проти її урізання будь-кому. Чи то лікарям, чи то нардепам. Це шлях до дешевої робочої сили, СРСР і краху. Щодо мене персонально, то є відчуття соціальної несправедливості. Скажімо, головний консультант Верховної Ради отримує зарплату в півтора-два рази більшу, ніж нардеп. Я розумію, що це популізм. Коли із трибуни ВР сказали про зменшення зарплат, усі аплодували, Арсеній Петрович додав 0,5% до свого виборчого рейтингу. Втім, досвід тієї-таки Грузії вчить, що необхідні нормальні реформи. Так, перше, що зробив Саакашвілі, – збільшив зарплату чиновникам, вибивши корупційні ризики в них із-під ніг. Наприклад, зараз у парламенті ходять різні чутки про те, що депутатам доплачують. Знаю, така практика була поширена в Партії регіонів. У нових групах, які утворилися на базі фракції ПР, кажуть, традиція зберігається. Хоча прямих фактів у мене таких немає.

Юрій Сиротюк, «Свобода»

Максимальна зарплата народного депутата, яка була в мене за весь час, – це 12 800 грн. Чи багато це для Києва? Думаю, не надто. У мене сім’я: дружина, двоє дітей. Так, я розумію, що на тлі інших людей у мене був досить великий заробіток. Утім, зараз я отримую шість із половиною тисяч. Я сказав би, що доводиться економити. Хоча наша сім’я це робила й так. Продукти мені мати традиційно передає із села. Одяг ми майже не купуємо. Дружина придбаває речі у секонд-хенді дітям, бо вони швидко ростуть. У нас досить невибагливий спосіб життя. Не скажу, що відмовився від того, що дозволяв собі доти. Втім, є один мінус. Раніше, міг робити певні речі: от на Черкащині з Романом Ковалем створював книгу про Холодний Яр. Тепер цього не можу. І це відверто бісить. Гроші потрібні на елементарні речі, а їх немає. Ну і зменшення зарплат посадовців – привід для корупції. Бідними вони не можуть бути ні в якій країні. Це ак­сіо­ма. Депутат не працюватиме за 6 тис. грн, він піде в «наймити». І поява парламентських груп це доводить. Так, усі знають, що в того ж таки Єремеєва, Кінаха – доплачують. Депутати отримують десятки тисяч доларів, вони не живуть на зарплату.

Ганна Герман, Партія регіонів

Щодо зменшення зарплат скажу чесно: я не маю якихось серйозних видатків. Багато працюю, практично не займаюся іншими справами, окрім роботи. Це так: приходжу на роботу, працюю, потім – додому. Їм дуже мало. Тож не можу сказати, що у мене в житті щось змінилося.
 

Спірідон Кілінкаров, КПУ

Урізання зарплати для мене – сильний удар, адже це моє єдине джерело доходу. Доводиться заощаджувати. У цьому році на відпочинок не їздили зовсім, хоча це більше пов’язано із проблемами на Сході України, ніж із грошима. Просто аморально депутату їхати, наприклад, у Ніццу, коли така ситуація в країні. Ну і я прекрасно розумію, в якому становищі деякі люди, хтось узагалі без зарплати й виживає за рахунок, скажімо, городів і дач.

Олесь Доній, позафракційний

Оскільки я жи­ву один, то потреби у мене мінімальні. На руки нині видають по 5 200 грн. Зменшення зарплати вдарило не так по особистих потребах, як по можливостях допомагати Сходу. Їх стало менше. Так, скажімо, ми видаємо своїм коштом газету для Слов’янська, але оскільки не вистачає грошей, оголосили серед знайомих митців аукціон: нам приносили картини, власні твори, і в інтернеті проводили продаж. На виручені кошти купуємо амуніцію та гуманітарні вантажі. А взагалі, як на мене, немає безвихідних ситуацій, завжди можна на мінімальному рівні допомогти військовим.