Адже майже половина депутатів не підтримує уряду Нечеса, а політична ситуація в Чехії, яка досі виглядала чи не найстабільнішою з-поміж нових країн-членів Євросоюзу, поступово починає зміщуватись у бік певної невизначеності.
При цьому корупціонери (за яких власне і виникла ця ситуація), і надалі залишаються перебувати у чеському парламенті, і не збираються складати своїх мандатів. А це означає, що вони вирішили піти проти демократичних правил гри, яких всі мають дотримуватись у Європейському Союзі.
Варто пригадати, що політична ситуація у Чехії загострилася після того, як 22 квітня розпалася правляча коаліція. До неї входили три правоцентристські партії – Громадянська демократична партія, «Громадські справи» і ТОП 09.
Прем’єр-міністру й одночасно лідеру Громадянської демократичної партії Нечесу не залишалося більше нічого, як наполягати на розірванні коаліційної угоди після того, як депутат від партії «Громадські справи» Віт Барта, котрого обвинуватили в хабарництві, відмовився покидати парламент.
Втім, можна сказати, що цей прикрий інцидент є лише приводом. Адже цим кроком прем’єр Нечес хотів протестувати, якою є довіра до його Громадянської демократичної партії на фоні дуже непростої ситуації у Чехії.
Одним із перших спроб такого тестування стало опитування на передодні голосування в парламенті, проведене впливовою національною газетою Cesky Noviny. Так, на запитання: «Якому рішенню ви віддаєте перевагу після розколу нинішнього уряду?», 66% респондентів відповіли – дострокові вибори, вітаємо зміну політичного курсу вліво. У той же час 22% опитаних виступають за збереження коаліції, а 12% вважають, що уряд втратить легітимність після дострокових виборів, якщо на них переможуть ліві. Очевидно, що подібне опитування носить лише локальний характер, однак все ж воно великою мірою відбиває політичні настрої найбільш політично активної частини чеського суспільства.
Однак тенденцію до полівіння чеського суспільства відбиває не лише опитування газети Cesky Noviny. Бо якщо останнім часом масові акції проти бюджетної економії періодично проходили то у Греції, то в Угорщині, то в Італії чи Іспанії, тепер до цієї європейської компанії незадоволених країн приєдналася і Чехія. Так, у минулі вихідні десятки тисяч людей взяли участь в антиурядовому марші в столиці Чехії Празі. Акцію організували провідні профспілки і різні громадські організації. За їхніми даними, в цьому марші взяли участь близько 100 тисяч робітників, службовців, пенсіонерів, студентів з різних регіонів країни.
До них приєдналися і прихильники опозиційних соціал-демократів. Присутні несли плакати з гаслами проти заходів жорсткої економії, в рамках яких уряд планує проводити реформи, зокрема – у сфері пенсійного страхування і в сфері охорони здоров'я.
Справи в Чеській Республіці сьогодні не такі вже і райдужні. Дефіцит бюджету в Чехії за підсумками 2011 року склав 3,7%, і метою уряду є плавне зниження дефіциту бюджету до 2% в 2014 році. До того ж уряд на початку цього місяця погодився на нові підвищення податків, а також на скорочення витрат на 57 мільярдів крон (3,02 мільярдів доларів) у наступному році.
Чеська влада пояснює, що ці заходи необхідні для зменшення дефіциту бюджету з метою дотримання правил Європейського Союзу, які вимагають, щоб показник дефіциту бюджету був не вище 3% від ВВП. Профспілки минулого тижня заявили, що ці реформи будуть коштувати середній сім'ї 11230 крон на рік, тоді як середньомісячна заробітна плата у Чеській Республіці 26067 крон (1400 доларів) на місяць.
Хоча необхідно визнати, що чехи знаходяться ще не в найгіршому cтані: державний борг країни становить близько половини середнього показника по Євросоюзу. Тим не менш, рівень безробіття коливається в межах 8,9%, і реформи негативно відбиваються на внутрішньому споживанні, чому сприяє зростаюча інфляція. При цьому Чехія повинна внести 2 мільярди євро в якості сукупного внеску до ЄС для збільшення резервів МВФ для допомоги іншим країнам.
Крім того, останнім часом різко зросли тарифи на житло, опалення, газ і електрику, а також постійно повзуть вгору ціни на продукти. Тому те, що уряд називає «реформами», пересічні чехи однозначно розцінюють, як утрату наповнення їхнього гаманця, та як причину зростання безробіття і погіршення становища пенсіонерів.
На загал же Чехія виглядає стабільніше багатьох проблемних країн Центральної та Східної Європи, і малоймовірно, що цій країні знадобиться допомога зовнішніх кредиторів. При тому, що ситуація в Чехії далека від критичної, стеля дефіциту бюджету, яка встановлена в країнах Європейського Союзу, для того й існує, щоб реагувати на проблеми на стадії їх зародження. Заходи економії – скорочення соціальних виплат та збільшення ПДВ до 19-20% – покликані звести дефіцит бюджету до 2016 року до нульової позначки.
А враховуючи ті факти, що Чехія – одна з найбільш розвинених економік Центральної і Східної Європи, високу частку реального сектора в економіці країни, а також порівняно невеликий рівень дефіциту бюджету, це завдання цілком вирішуване без або з мінімальною підтримкою з боку ЄС.
Але якщо проаналізувати ситуацію з політичними і економічними проблемами в Чехії, то можна зробити висновок, що вони знайшли своє відображення і в інших країнах регіону. Це підкреслює, що криза Єврозони тисне вже й на Центральну Європу. Подібні проблеми відзначаються, наприклад, у Словаччині та Польщі. Те ж зараз спостерігається і в досить благополучних Нідерландах, де провалилися переговори по бюджету, і на цю країну чекають дострокові вибори.
Хоча при цьому говорити про «пожежу» в Центральній Європі передчасно – вона, можливо, ще попереду. Зараз можна спостерігати продовження тих проблем, які переслідують Європу вже декілька років. Бюджети європейських країн, м'яко кажучи, перебувають у незадовільному стані, тому економічна ситуація змушує скорочувати витрати, щоб збалансувати бюджет, а це в першу чергу б'є по економічному зростанню, бюджетній сфері та слабо захищеним верствам населення. Адже люди, котрі вже звикли до певного рівня життя, не хочуть втрачати своє, що і виливається в боротьбу за свої права.
Чехія ж в разі потреби цілком може розраховувати на підтримку керівництва Євросоюзу. На даний момент влада ЄС, як і раніше, готова надавати підтримку своїм членам за умови дотримання ними прийнятих на себе зобов'язань. Та й взагалі, порівнювати Чехію з проблемними країнами PIIGS (Португалією, Ірландією, Італією, Грецією та Іспанією – Ред. ), які мають величезний рівень державного боргу і мало можливостей для його погашення, неправильно, тут проблеми носять більше локальний характер окремо взятої країни.
Реформи проводяться з метою утримання дефіциту державного бюджету в межах допустимого рівня, і їх проводять за рахунок найбільш «святого»: охорони здоров'я і пенсій. Проте, коли зачіпаються настільки хворі місця, народні заворушення – не рідкість, що й знаходить своє відображення в масових акціях протесту.
З іншого боку, після катастрофічної ситуації в Греції, у Чехії, як і скрізь в ЄС, заходи зі скорочення витрат потрібні досить жорсткі, тому прийняті урядом реформи і заходи економії, котрі з ними пов'язані, торкнулися буквально кожного. Протестуючі вимагають зміни влади, оскільки не бачать іншого виходу. Якогось конструктивного діалогу надалі також навряд чи варто очікувати, бо уряд Чехії має намір перенести свої ініціативи з паперу в реальну практику.
Але, як би не відрізнялася порівняно благополучна Чехія від своїх проблемних «колег», тенденція очевидна – протести населення. З цим Європі так чи інакше доведеться рахуватися, адже соціальна напруженість, схоже, зростає величезними темпами.
А те, що нині чеському уряду вдалося отримати мандат довіри, ще зовсім не означає, що питання політичної кризи повністю зняте. Адже політичну нестабільність і надалі буде провокувати нестабільність економічна, і від цього чехам нікуди не подітися.
Уряду, який очолює Петр Нечес, навряд чи вдасться вийти за жорсткі рамки економічних вимог Європейського Союзу. І йому доведеться піти на непопулярні кроки. Бо як вчить негативний приклад Греції, краще відразу ввести певні обмеження споживання і рівня життя, ніж потім отримати обвальну економічну і соціальну катастрофу, з якої навіть за масованої підтримки всіх наявних ресурсів Європейського Союзу, вирватись буде дуже і дуже складно.
Уникнення в подальшому політичної кризи у Чехії напряму зав’язане на можливість уникнення економічної кризи, і цей складний етап неможливо пройти без досягнення консенсусу політичних еліт Чеської Республіки. Адже за повномасштабної економічної кризи, політичне життя в Чехії здатне втратити не лише свою позірну стабільність, а й вона може спровокувати нові соціальні збурення, які здатні значно погіршити і без того непросту економічну ситуацію.