Автор білборду з бабусею і котом: Найбільша небезпека – не від міліції, а від служби безпеки Партії регіонів

Політика
19 Вересня 2012, 16:28

Серпнева лихоманка, яка охопила інтернет-простір після появи у місті Дніпродзержинську білбордду з написом «Взнала, що внук голосував за регіони, переписала хату на кота», давно минула, хоча «бабуся та кіт», безсумнівно, стануть одними з найбільш прикметних персонажів цієї парламентської кампанії. Але у людини, що розмістила цей білбордд, колишнього голови сільради Максима Голосного, проблеми не припинилися. Зараз він мандрує всією Україною, переховуючись від міліції, але не припиняє громадсько-політичної активності. Тиждень.ua вдалося поспілкуватися з Голосним і детально його про все розпитати.

Тиждень. ua: Максиме, ви вже понад місяць перебуваєте у розшуку. Як вам вдається так довго переховуватися від правоохоронців?

– Дуже легко. Декілька років тому будь-який громадянин України міг придбати квиток на автобусний чи залізничний транспорт за умови пред’явлення паспорта. Зараз такої практики немає. Тому від слідкувати переміщення особи вкрай важко. Я повністю відмовився від  стільникового зв’язку, по містах я пересуваюся на таксі або на особистому автотранспорті своїх прихильників.

Тиждень. ua: Ви відчуваєте, що вас «пасуть»?

– Так, біля трьох квартир, які я винаймаю, постійно стоять чотири автомобілі, двоє з яких ми змогли ідентифікувати за номерами. Там сидять хлопці міцної статури у спортивних костюмах, від яких навряд чи можна чекати чогось доброго.

Тиждень. ua: Вам колись наступали на п’яти? Були погоні, як у фільмах-бойовиках?

– Погонь не було. Але трапляється так, що мені доводиться переночувати в одній із квартир, які є винаймаю. Виходить моя людина, вона дивиться, чи є спостереження, і негласним знаком показує, чи все добре.

Приміром, тиждень тому я мав їхати з Дніпродзержинську до Києва. Ночував вдома, світло не вмикав. Ми кілька годин чекали, аж поки ці люди поїдуть до супермаркету за продуктами, потім я швидко спустився до машини і манівцями поїхав на вокзал, поки вони не повернулися.

Тиждень. ua: Ви постійне подорожуєте Україною?

– Так, я не сиджу на одному місці. В основному я курсую між Дніпродзержинськом, Києвом, Запоріжжям, Харковом, Кіровоградом. Дуже хочу завітати до Тернополя, де пройшла акція на мою підтримку, мене це дуже приємно вразило, бо я жодних контактів з організаторами цієї акції не мав.

Тиждень. ua: Міліціонерам на вас не роздане орієнтування? Ви можете спокійно пересуватися вулицями, не побоюючись людей у формі?

– Мене звинувачують не у тяжкому злочині, я не вбивця і не маніяк. Завдання влади – залякати мене і збити темп кампанії. Як казали мені знайомі міліціонери: «офіційно команди «фас» на тебе не було». Але попередили: у місті не з’являйся. Тому їхнє головне завдання – поставити мене в нерівні умови з конкурентом від влади: позбавити мене можливості зустрічатися з виборцями, агітувати по телебаченню тощо.

Тиждень. ua: Тобто після виборів ваша справа, скоріше за все, «затихне»?

– Мені передають інформацію: якщо я зніму кандидатуру, уся справа розвалиться. Я хочу підкреслити: я не переховуюся, я просто не підігрую правоохоронцям. Вони, до речі, самі не заперечують, що досі не надіслали мені офіційно жодної повістки. Були телефонні дзвінки моїм адвокатам та моїм довіреним особам і все.

Тиждень. ua: Схоже, правоохоронці не роблять надзусиль, щоб вас затримати.

– Чотири автомобілі зовнішнього спостереження – я не знаю, як це розцінити. Але найбільша небезпека надходить не від міліції, а від такої похмурої організації, як служба безпеки Партії регіонів. Як мені розповідали, коли вони приходять в кабінети до наших місцевих «чекістів», ті їм віддають честь, аж до головного «чекіста» області. І там є люди, які займають окремими напрямками  тиску: бізнес, сім’я, організація провокацій тощо.

Тиждень. ua: До речі, про сім’ю. Має місце тиск на ваших рідних та близьких?

– До Дня Конституції я отримав дорогий пафосний конверт з особистим привітанням від губернатора. На місцевій «мові» це означає оголошення війни. Останнім, хто таке привітання отримував, був вбитий бізнесмен Геннадій Аксельрод.

Через місяць після того невідомі люди штурмували мій будинок, людей з двадцять. Я як відчував і вивіз свою сім’ю за кілька днів до того. Я зателефонував в міліцію та знайомому депутату сільради того села, де я жив. Він приїхав, почав переписувати номери, невідомі люди зникли.

Тиждень. ua: Розкажіть детальніше, в чому вас звинувачують та на якому етапі зараз кримінальна справа.

– Мене звинувачують в тому, що, будучи головою сільради мав у службовому користуванні автомобіль «Жигулі», ноутбук, мобільний телефон і талони на бензин. Але до мене ніхто не звертався, щоб я його передав у встановленому законом порядку. Я ж не міг просто пригнати ці «Жигулі» до будівлі сільради… А тепер мені інкримінують заволодіння майном на суму 4500 гривень – це вони так порахували сумарну вартість машини, ноутбуку, мобілки і талонів на бензин н 500 літрів. І це один з доказів того, що справа фальсифікувалася дуже швидко.

Передчуваючи можливі провокації, перед подачею документів в ЦВК я запитав офіційну довідку по собі і отримав відповідь, що станом на 17 липня 2012 року я судимостей не маю і фігурантом жодних кримінальних справ не проходжу.

На початку серпня я йду до ЦВК за кандидатським посвідчення, безперешкодно його отримую, починається інформаційний шум з приводу білбордда з бабусею та котом, і міліція на своєму сайті повідомляє, що я перебуваю в розшуку з 27 липня цього року. У мене логічне питання: якби все так і було, чому ж мене тоді ніхто не затримав у тому ж ЦВК, коли я офіційно отримував посвідчення?! Складається враження, що мене оголосили в розшук заднім числом.

Влада йде на вибори з відмороженим обличчям. На жодну критику вона не реагує. А тут, після появи цього білбордду,  – така неадекватна реакція. Ми для них як пісок на зубах. Сміх та іронія – це ахіллесова п’ята влади. І я вітаю будь-яке поширення цього мему про бабусю та кота.

Тиждень. ua: Ви заявляли, що рекламна агенція повинна вам сплачувати по три тисячі гривень в день неустойки, бо білбордд було знято. Вам перераховують ці кошти?

Ні, не сплачують. Я написав скаргу з вимогою порушити проти рекламної агенції справу за ознаками шахрайства. Але я ставив перед своїми юристами вимогу вказати в контракті таку неустойку. Потім вони зізнались, що не включили до угоди цього пункту бо начебто побоялися, що в такому випадку її з нами не підпишуть.

Тиждень. ua: Тобто формально в контракті пункту про неустойку немає?

– Ні, хоча таке завдання я ставив. І з’ясувалося це лише два тижні тому.

Тиждень. ua: Власниця білбордду на прізвище Дзарасова запевняє, що ви набрехали про її інфаркт та потрапляння в лікарню після початку скандалу з білборддом.

– Ми цю людину взагалі ніколи не бачили. У нас немає з нею правових стосунків. Ми заключали договір з пані Еллерт. Насправді, Дзарасова неофіційно здавала білбордд агенції «Ра – Апельсин», агенція теж неофіційно здавала його пані на прізвище Еллерт, з якою ми й заключили договір. За нашою інформацією, договори між Дзарасовою та агентством та агентством і пані Еллерт були укладені заднім числом. Ми затребували перевірку цих договорів з боку правоохоронців, але результатів досі не отримали. А швидку викликали Наталії Котенко, директору агенції.

Тиждень. ua: Ви багато розповідаєте про свої зв’язки серед правоохоронці, чималу кількість друзів та прихильників. Як ви здобули ці зв’язки? З чого ви починали, яким бізнесом займалися?

– Я взяв участь у приватизації землі. Кожному громадянину за законом належить два гектари і двадцять п’ять соток землі, яка перебуває в загальнонародній власності. І я, будучи студентом-архітектором розробив схему, за якою я та усі мої родичі отримали належну їм землю. Таким чином, я знаю, як можна буде застопорити земельну реформу. Я категорично проти продажу землі, і знаю, як його можна зупинити.

Тиждень. ua: Ви могли б детальніше про це розповісти?

– Це стане темою моєї майбутньої прес-конференції.

Тиждень. ua: Ви та ваші родичі отримали землю. Що далі?

– Як архітектор за освітою, я до кризи працював за фахом. Коли мені вдалося укласти кілька дуже вдалих угод по землі, я отримав певні фінанси, які інвестував у землю та інтелектуальні активи.

Тиждень. Uu: Як ви стали головою сільради?

– Я кілька років жив у селі Єлизаветівка. Одного разу я пішов на місцевий мітинг, присвячений безладу у розподілі земельних паїв та виступив перед людьми. Після цього до мене підійшли місцеві ветерани війни і сказали: «синку, прописуйся тут, ми тебе підтримаємо». Тобто сталося таке собі «запрошення на владу». І селяни мене підтримали.

Тиждень. ua: Після історії з білборддом та початку кримінального переслідування ви зверталися за допомогою до політиків, зокрема, опозиціонерів?

– Не звертався. Я спираюся на свої сили та новий клас молоді, який зараз формується і який розуміє, що ні опозиція, ні регіонали нічого корисного Україні не принесли. У мене склалося враження, що перед розглядом мовного питання влада зустрілася з опозицією: «З чим ви підете на вибори? – Ні з чим. А ви? – Теж ні з чим. – О, давайте придумаємо мовне питання, половина країни піде за нас, а половина за вас» Так і стався замах на нашу національну ідентичність.