“Коли інші говорять дурниці, я сплю”, – під таким гаслом князь Карел Шварценберг пішов на вибори до чеського парламенту в травні 2010-го. Його новостворена партія ТОП-09 одразу ж увійшла за результатами виборів у трійку лідерів. Авторитет, слава й політична яскравість лідера спрацювали. Нещодавно екстравагантний перший віце-прем’єр-міністр, міністр закордонних справ Чехії завітав до України. А на порядку денному українсько-чеських відносин є кілька доволі нагальних питань. Так, у Празі за вимогою Інтерполу було затримано Богдана Данилишина, екс-міністра економіки з уряду Юлії Тимошенко. Він просить політичного притулку в Чехії, а українська сторона вимагає, своєю чергою, його екстрадиції. Пан міністр наголосив, що справа розглядатиметься в рамках закону й це не компетенція чеського МЗС. Далі, у Києві вже понад вісім місяців немає посла Чеської Республіки. Карел Шварценберг запевняє, що питання призначення нового амбасадора буде вирішено найближчим часом. Тиждень поставив ще кілька запитань панові міністру.
– Пане міністре, ви активно підтримували й підтримуєте ідею розширення НАТО на Схід. Чи є вона в принципі й далі актуальною після Лісабонського саміту?
– Все, що відбувалося в Лісабоні, лише підтвердило, що Північноатлантичний альянс залишається відкритим для вступу інших країн. Але все залежить від самих цих країн, які прагнуть вступити в НАТО. Двері й далі відкриті.
– Чи не бачите ви тоді несумісності між подальшою підтримкою ідеї розширення НАТО на Схід, з одного боку, та спробою Альянсу оновити відносини з Росією, домовитися щодо спільної системи ПРО в Європі, з іншого?
–Я був би дуже радий, якби нам вдалося налагодити кращі відносини з Росією. Це однозначно було б добре. І я гадаю, що налагодження цих відносин не залишиться лише гарними словами, але отримає якесь наповнення в реальному житті. Якщо подивитися на речі тверезо, то в Росії та країн-членів НАТО більше спільних інтересів, ніж якихось протиріч. Але це не означає, що, скажімо, через покращення відносин із Росією ми мали б мати гірші взаємини з іншими країнами. Такий підхід ми навіть не розглядаємо. Ми також не визнаємо ідею сфер привілейованих інтересів держав. При цьому ми бажали б мати з Росією щонайкращі відносини. Це абсолютна правда.
– Чехія поруч із Польщею та Швецією стояла, так би мовити, у витоків програми Східного партнерства. Яка Ваша оцінка участі України в цій програмі? Є інформація, що Молдова активніше користується з фінансових можливостей програми, а білоруські громадські організації активніші в тих сегментах, які стосуються громадянського суспільства.
–Я б так не сказав, що Україна поступається іншим учасникам програми. Я думаю, ваша країна зрозуміла, що програма Східного партнерства є дуже дієвим та успішним інструментом розвитку. Це вельми ефективний інструментарій наближення до Європи. У цьому весь сенс такої програми. Ми це партнерство не будували як якусь заміну вступу до Європейського Союзу, тобто це треба розглядати виключно як засіб розвитку.
– Чи ведете ви сьогодні мову про вдосконалення регулювання правового статусу українських трудових мігрантів у Чехії? Кількість українців, які працюють у вашій економіці, поступово зменшується… Але попит на дешеву робочу силу зберігається.
– Є різні групи українських трудових мігрантів. Скажімо, є категорія мігрантів, які там постійно живуть, мають дозвіл на роботу. Це дуже цінні працівники, вони абсолютно безперешкодно інтегруються до чеського суспільства. Проте є й інша верства людей, які там перебувають і працюють нелегально, які туди затягнені безвідповідальними посередниками з працевлаштування за кордоном. Вони в дуже важкому становищі, тому що жодна країна не може підтримувати нелегальну імміграцію. Жодна країна не погодиться з тим, щоб до неї приїжджали нелегально, аби потім там якось влаштуватись.
– Люди наважуються на нелегальне працевлаштування через те, що процедури легалізації, отримання дозволу на роботу дуже складні, також варто враховувати, що трудові мігранти з країн ЄС дозволу на роботу не потребують.
– Тут варто починати з головного: легалізація не може початися після того, як людина потрапила до країни нелегально. Все має бути легально від самого початку, тобто українці мають потрапляти туди на законних підставах. Принципову помилку робили ті українці, які проникали на територію Чеської Республіки, сподіваючись на те, що потім якось воно все влаштується. От у чім проблема.
Біографічна нота
Карел Шварценберг народився 10 грудня 1937 року в Празі. Походить із прадавнього аристократичного роду, має титул – Карл VII, дванадцятий князь із роду Шварценбергів. У грудні 1948 року його родина була змушена залишити Чехію. Князь вивчав право та лісівництво. Через смерть свого нерідного батька Їндржіха Шварценберга змушений був припинити навчання та почати управляти родинними маєтками в Австрії та Баварії. Очолював Міжнародний Гельсинський комітет з прав людини (1984-1991). Восени 1989 року він повернувся на батьківщину, працював канцлером президента республіки Вацлава Гавела до 1992-го. У листопаді 2004-го був обраний сенатором. Вперше міністром закордонних справ Чехії Карл Шварценберг став у січні 2007-го в уряді Мірека Тополанека. У липні 2008-го підписав з Кондолізою Райс договір про розміщення радарної бази США на території Чехії. У 2009-му разом із Мирославом Калоусеком заснував партію ТОП-09, яка на виборах у 2010-му отримала 16,7% голосів виборців, що було третім результатом. З липня 2010-го знову міністр закордонних справ Чеської Республіки.