Здається, у Старого світу є серйозні проблеми. Токсичний вплив Росії та нової політики США дає про себе знати. Старі союзи, які здавалися непохитними, сьогодні можуть розвалитися в будь-яку хвилину. Найкраще це ілюструє вираз канцлера Німеччини Ангели Меркель: «Часи, коли ми могли цілковито покластися одне на одного, минули». Така заява була зроблена нею під час передвиборчого візиту в Мюнхен, одразу після завершення двох важливих міжнародних заходів. Зустрічі керівників країн-членів НАТО в Брюселі та саміту G-7 в Таорміні важко назвати дуже результативними, а цей настрій з’явився у Меркель саме після розмов з Дональдом Трампом. «Дружба з США та Великою Британією повинна залишатися, однак європейці мусять вирішувати свою долю своїми власними руками», – цитує слова канцлера німецька Süddeutsche Zeitung. Які реальні справи можуть стояти за цими словами? В сфері безпеки мова може йти 
про зміну пріоритетів – замість системи колективної безпеки НАТО поступово переходити до розвитку власної армії. Звичайно, зараз ніхто не говорить про вихід Німеччини з Альянсу. Країна активно долучається до спільних операцій в Європі, наразі німецькі підрозділи розміщені в Литві. Навіть згідно до нещодавніх соціологічних опитувань Німеччина є серед лідерів в питання підтримки діяльності НАТО. Так, за даними дослідження Global Attitudes Survey проведеного американським аналітичним центром Pew Research Center станом на весну 2017 року діяльність Альянсу схвалює 67% мешканців Німеччини, при чому ця величина зростає два останні роки. Що є логічною реакцією на зростання терористичних загроз та російську агресію.
Читайте також: В ЄС створили центр військового планування для небойових місій
Однак згідно того ж дослідження, німці не дуже хочуть розвивати саме колективну систему оборони, яка передбачає захист партнерів по Альянсу в разі військових загроз. Мрії про трансатлантичну зону безпеки розбиваються о проблему дотримання 5го пункту договору НАТО. Так, в разі серйозного військового конфлікту Росії з країною-членом НАТО, лише 40 відсотків жителів Німеччини вважають доцільним застосування своїх збройних сил для захисту постраждалої країни. І 53% німців не бажають втручатися у таку війну, незважаючи на наявні зобов'язання.
На цьому тлі більш реальними стають чутки про створення окремої армії для ЄС. Першим можливим кроком в цьому напрямі було оголошення про об’єднання збройних сил Німеччини, Чехії та Румунії в лютому цього року. Поки що йдеться про спільні дії трьох країн, а точніше, чеської 4ої бригади швидкого реагування, румунської 81ої механізованої бригади та німецького 10-го бронетанкового дивізіону згідно з новою рамковою концепцією співробітництва між країнами НАТО. Раніше дві нідерландські бригади вже приєдналися подібним чином до сил швидкого реагування Бундесверу.
Такий підхід значно підсилює оперативність розгортання та застосування сил, адже рішення ухвалюється лише двома-трьома країнами, замість усього Альянсу. Отже, на думку авторів американського видання Foreign Policy, Німеччина поступово інтегрує європейські підрозділи навколо власних збройних сил. «Створення такої мережі може розглядатися німецьким керівництвом як попередження остаточного розвалу європейської системи безпеки», – вважає Карло Масала, професор міжнародної політики Мюнхенського університету Бундесверу.
Для невеликих європейських країн – така форма кооперації є чудовою нагодою розвити власні збройні сили до рівня Бундесверу. З свого боку для Німеччини така політика означає обмін власних ресурсів на користування чужими військами з поступовим отриманням ролі лідера. Іншим претендентів на європейському просторі поки що немає. Таке стало можливим завдяки певним розбіжностям Великої Британії з політикою ЄС, що віддаляє країну від спільних ініціатив. Інший претендент, Франція, теж не дуже охоче долучається до міжнародних проектів, навіть під егідою НАТО.
Поки що не йдеться про створення масштабної армії, радше про невеликі партнерські проекти, однак їхня кількість зростає. Вірогідними партнерами Німеччини можуть стати й скандинавські країни, які вже давно використовують німецьку військову техніку та озброєння. Варто згадати Бойову групу Північних країн ЄС (Nordic Battlegroup), до складу якої входять Швеція, Фінляндія, Норвегія, Естонія, Ірландія, Латвія, Литва та Нідерланди. Попри наявні проблеми від загальноєвропейської інтеграції не відстає й Україна – з червня 2016 року створюється УкрПолЛитБриг (крім нашої країни до складу бригади входять Польща та Литва), розглядається участь нашої країни і в іншому спільному проекті ЄС – Вишеградській бойовій групі. Цей мультинаціональний підрозділ повинен об’єднати сили Чехії, Словаччини, Угорщини та Польщі.
Читайте також: Останнє американське попередження
Незважаючи на розбіжності у поглядах Трампа і Меркель, про повне припинення дружби між США та Німеччиною, особливо у сфері безпеки, говорити зарано. Меркель, звичайно, в разі оголошення розриву з Штатами обрала би не пивні намети Баварії. Скоріше за все буде залишатися поточний стан – важкі діалоги та обмаль конструктиву, чим з радістю будуть користуватися в Кремлі. Однак, навіть за таких умов, Меркель знов і знов зазначає, що в стратегічному плані Штати потрібні Європі, байдуже хто буде очолювати Білий дім. Що не заважає Європі грати свою власну партію.