Відповідаючи на запитання про те, як він розглядає процеси, що відбуваються в Туреччині, де при владі довго перебували військові, а нині поступово зростає авторитаризм, Даймонд відповів: «Туреччина – дуже цікавий і важливий випадок для дослідження. Ісламістські партії раніше намагалися боротися за вплив у парламенті та уряді. Однак щоразу владу отримували військові, бо ті партії були надто радикальними. У випадку з АКР (Партія справедливості і розвитку. – Ред.) військові сприймали її як помірковану силу, готову грати за правилами світської політичної гри. Однак з часом АКР поступово консолідувала владу й відсунула опозицію в Туреччині на маргінес, розпочавши будувати політичну гегемонію в країні. Деякі тенденції, що тривожать людей в Україні, так само вже певний час тривожать турків».
Турецький прем’єр, як додає політолог, концентрує стільки влади в одних руках і настільки маргіналізує опозицію, що в результаті політична та економічна влади почали перетинатися – правляча партія почала проникати у приватний бізнес, і це неабияк стривожило людей.
«У Туреччині суттєво згорнулася свобода ЗМІ й свобода взагалі. Цікаво, що коли країна починає відходити від демократії, відбуваються доволі схожі речі. Ось вам живий індикатор проблем далі по курсу: спочатку тиск на пресу, потім загальна атмосфера залякування та обмеження плюралізму й свободи громадянського суспільства. Тому нам треба особливо уважно ставитися до спроб встановити контроль над пресою або обмежити свободу громадянського суспільства», – вважає Даймонд.
Повну версію інтерв’ю читайте тут.