Видання Nowa Europa Wschodnia підкреслює, що минулі вихідні продемонстрували цілковиту слабкість, а точніше взагалі відсутність української влади, а українці ще раз переконалися, що можуть розраховувати лише на себе.
«Нещодавно влада так завязято перевіряла і залякувала підприємства, збираючи усі можливі податки і застосовуючи усі можливі перевірки, щоб ніби то протидіяти корупції і встановити контроль за корупційними коштами. Але виділити кошти на комунальні служби і подбати про громадян, забезпечивши їм нормальний проїзд від пункту А в пункт Б, отримати вчасну швидку медичну допомогу тощо – не спромоглася
Не варто розраховувати на те, що влада зробить якісь висновки із ситуації, що склалася на вихідних – правда дехто вже втратив посади, але тільки тому, що когось же треба було покарати. А от снігопад ще раз довів і показав те, чого не було в країні давно – надзвичайну силу духу і спроможність народу до самоорганізації», – вважає видання.
За словами Financial Times рекордні снігопади в Україні ще більше посилили необхідність уряду якомога швидше домовитись щодо надання країні зовнішньої допомоги для активізації економіки.
«(Через рекордні снігопади – Ред.) тепер практично неможливо нічого зробити, щоб запобігти скочуванню економіки в рецесію в першому кварталі 2013 року після того, як в 2012 році зростання ВВП склало 0,2%. Але це також робить більш терміновою для Києва необхідність знайти зовнішню підтримку, якщо не з Росії, то від Міжнародного Валютного Фонду, делегація якого прибула в середу. Ще до снігопаду заводи перебували в занепаді: в лютому промислове виробництво скоротилося на 6% після дев’ятимісячного безперервного падіння. Це робить скорочення ВВП в першому кварталі практично неминучим», – пише видання.
«Словенія, Мальта і, можливо, Україна, на мій погляд, є найбільш вразливими до ризику ланцюгової реакції (після кризи на Кіпрі – Ред.). Україна вразлива через ризики окремих кредитних подій. Хоча загалом вплив на Україну малий, не варто недооцінювати проблеми кількох місцевих олігархів, які наразі відчувають відтік готівки через залежність від Кіпру. Враховуючи більш широке нестійке макроекономічне та політичне середовище України, не потрібно багато підривних настроїв, щоб розкрутити і створити широкі системні ризики. А це є ще однією причиною, чому українському уряду варто швидко отримати зовнішнє фінансування, чи то від Росії, чи то від МВФ», – зазначив у записці для інвесторів Тімоті Еш, директор з досліджень ринків, що розвивається британського банку Bank Standard.
Читайте також: Андрій Пишний: «Якщо влада звернеться за кредитами до Росії чи Китаю, Україна ризикує стати сировинним придатком сировинного придатка»
«Все це збільшує тиск щодо успішних переговорів з місією МВФ, яка прибула до Києва.
І це дає уряду президента Віктора Януковича ще один шанс, щоб вчинити правильно: зміцнити довіру, вживаючи жорстких, але необхідних для порятунку заходів, потрібних, щоб поставити на економіку (яка досі оговтується від падіння ВВП на 15% під час світової кризи) на більш міцну основу у майбутньому.
Всі спостерігачі за українським ринком тепер зосередились на ознаках того, чи готовий Київ нарешті прийняти основну умову кредиту МВФ: скасувати дорогі та нестійкі субсидії для населення на вироблений в країні газ», – йдеться в статті.
На думку експертів з американської дослідницько-аналітичної компанії Stratfor, подальша інтеграція України, Молдови і Грузії в ЄС стає малоймовірною.
«Найбільше від цих політичних подій та послаблення зв'язків цих країн з Європейським Союзом виграє Росія. Москва має значні важелі у всіх трьох країнах і може політично і економічно виграти, якщо перспективи їх інтеграції в ЄС зменшаться.
В той же час, внутрішні політичні розбіжності в Україні, Молдові та Грузії обмежують вплив будь-яких зовнішніх сил (у тому числі Росії) на визначення орієнтації країни, і кожен з цих урядів намагається обережно певною мірою зберігати відкритими обидва зовнішньополітичні варіанти», – вважають експерти.
«Тим не менш, позиція Європейського Союзу явно ослаблена в результаті мінливої політичної ситуації в кожній країні, а поглиблення економічної та політичної кризи в Європі знизило енергію блоку і бажання зосередитись на своїх східних сусідах. Всі ці чинники призвели до того, що подальша інтеграції України, Молдови і Грузії з Європою стає все більш малоймовірною», – йдеться в статті Stratfor.
Читайте також: Звіт Єврокомісії: в української влади лишився місяць
Радник польського президента Яромір Соколовський нагадує, що свій стратегічний вибір Україна повинна зробити якомога швидше.
«Євровікно для України не буде відкритим вічно, але її стратегічний вибір матиме гігантські наслідки як для Польщі, так і для ЄС», – сказав він в інтерв’ю Польському Радіо.
«Україна – молода країна, досить поділена і різна всередині. Єдине, що об’єднує усіх українців – європейська мрія. Саме її досягнення допоможе українцям подолати розбіжності в середині, запровадити європейські стандарти, забезпечити приплив фінансових інвестицій, оновити політичну систему та зміцнити принципи демократії».
Німецький експерт з України і публіцист Вінфрід Шнейдер-Детерс переконаний, що Віктор Янукович блефує з ЄС щодо вступу в Митний союз, щоб отримати від блоку поступки для України.
На тлі угоди про асоціацію з ЄС Москва у свою чергу все більше тисне на Україну, щоб та вступила в Митний Союз Росії, Білорусі і Казахстану (офіційно Євразійський Союз).
Втім, на думку німецького експерта з України Вінфріда Шнейдер-Детерса, незважаючи на заяви Януковича, що Україна «поступово поглиблюватиме співпрацю з Митним союзом», вступ до нього не є серйозним варіантом.
Шнейдер-Детерс зазначає, що враховуючи величезну перевагу Росії в Євразійському союзі, український президент в ньому був би лише «губернатором Малоросії», а тому він блефує зі вступом, щоб змусити ЄС піти на поступки.
Читайте також: Павел Свєбода: «Якщо Україна не підпише Угоди про асоціацію з ЄС, їй буде складно повернутися до переговорів»
За словами експерта, що стосується вимог Брюсселю щодо угоди про асоціацію, то Київ, здається, припускає, що «ЄС потрапив у часову пастку». Мається на увазі, що якщо Україну не наблизять до ЄС, а угоду про асоціацію не підпишуть у листопаді, ЄС втратить в найближчому майбутньому інструменти впливу на Україну.
Шнайдер-Детерс впевнений, що Юлію Тимошенко не випустять до виборів 2015 року. А зважаючи на те, що вхід України в європейський простір через конфронтацію неможливий, аналітик виступає (як і Польща серед країн-членів ЄС) за підписання угоди про асоціацію навіть, якщо Київ не виконає вимоги. На його думку, для Януковича це стало би «Пірровою перемогою», оскільки разом з угодою ЄС отримає правові основи, які свого часу отримав Захід разом з Гельсінським Заключним актом НБСЄ щодо СРСР.
Депутат Європейського парламенту Павел Ковель зазначає, що феномен українських олігархів є не повністю зрозумілим для європейської громадськості.
Так, євродепутат пише, що олігарх в Україні це не просто багата людина, це людина ціллю якої є через багатство отримати політичний вплив і суспільне визнання. Зокрема, Фірташ, Ахметов і Боголюбов часто і щиро спонсорують розбудови церков, мечетей і синагог, підтримують благодійні акції та мистецькі заходи. Також усі всі вони дружать із зірками шоубізу – це модно серед усіх олігархів країни. Проблема в тому, що те, що Україна є в руках окремих багатих родин зрозуміло і для українців, і для Росії та Путіна, але не для ЄС. Для ЄС багато олігархів постають в образах політиків, які неодноразово доводили свою компетентність в міжнародних переговорах, які є гравцями на міжнародній арені, які не сидять закриті в своїх маєтках, самі фінансують свій бізнес та уряд, державна пенсія їх не цікавить, а із посад в уряді можуть отримувати привілеї для власного бізнесу.
Професор політології Ратгерського університету Олександр Мотиль звертає увагу на те, куди підуть надприбутки від майбутньої розробки сланцевого газу в Україні.
«…враховуючи глибоко корумпований характер всієї української держави не зовсім зрозуміло, які переваги розробки газових родовищ підуть на користь населенню. Невже хоч хтось серйозно вважає, що корупціонери дозволять місцевим жителям і городянам заробити гроші? Те ж стосується і режиму Януковича в цілому, і «Сім'ї» Януковича, зокрема. Він сказав, що олігархи вкрали все, що можна вкрасти в Україні – не більше. З потенційно величезними прибутками сланцевого газу можливості для злодійства будуть тільки збільшуватися. Чи взагалі хто-небудь сумнівається, що приятелі президента не будуть заробляти на цьому гроші?
Природно, що вкрадені ними гроші не вкладатимуться в інфраструктуру і модернізацію застарілих заводів або освіту чи житло. Вони підуть на будівництво більших вілл і купівлю Мерседесів та набуття нової власності в Західній Європі», – переконаний Мотиль.
Мотиль також побоюється, що легкі гроші можуть змусити українську владу стати ще більш авторитарною і корумпованою.
«…мабуть, найважливіше, це те, що достатньо газу означає легкі гроші для режиму, а корумповані, авторитарні режими завдяки легким грошам майже завжди стають більш корумпованими і більш авторитарними. Коли демократії натрапляють на легкі гроші, багато хто виграє, згадайте Норвегію, Канаду, Великобританію і Сполучені Штати…Але погляньте на пострадянських сусідів України Росію, Казахстан, Азербайджан і Туркменістан. Всі вони мають величезні запаси нафти і/або родовища газу, і всі вони є консолідованими диктатурами з надзвичайно високим рівнем корупції. За цією логікою, глибоко корумпований і авторитарний режим Януковича все частіше буде використовувати легкі гроші від видобутку сланцевого газу, щоб стати ще більш корумпованим і авторитарним, буде покладатися на сили примусу, щоб залишитися при владі», – вважає аналітик.
«Вже і так неконкурентоспроможна економіка України стане ще менш конкурентоспроможною, а населення – бідним. Зі зростанням народного гніву через нелегітимний і репресивним режимом, ростиме потенціал для величезного народного вибуху….
Мораль для демократичної опозиції в Україні повинна бути ясна. Якщо вони дозволяють Януковичу перемогти на президентських виборах 2015 року, він буде бенефіціаром легких грошей, і шанси України на кривавий розпад значно збільшаться.
Або, іншими словами: те чи стане Україна Нігерією зараз залежить від ЄС і Shell з одного боку і демократичної опозиції України з іншого», – попереджає Мотиль.
Читайте також: Страшний сон Газпрому. Україна може перетворитися на впливового гравця газового ринку
Колишній співробітник Державного департаменту США і сенатського Комітету з міжнародних відносин Брюс Рікерсон вважає, що щоб вийти з глухого кута, в якому вони опинились представники влади і опозиції повинні піти на компроміс, який би приніс вигоду всім, і в першу чергу міжнародному іміджу України.
«Як і багато в чому в Україні залишається лише здогадуватися, де лежить правда (у справі Тимошенко – Ред.). Але не можна ігнорувати той факт, що поділ країни щодо справи Тимошенко свідчить про глибокі лінії розламу, які загрожують стабільності України ще з того часу як вона в 1991 році стала незалежною країною. Ці поділи, а також отруйна політична атмосфера, яка характеризує незалежну Україну, є набагато більшою загрозою для внутрішнього миру і міжнародного авторитету, ніж особиста провина чи невинуватість Тимошенко», – вважає Рікерсон.
Читайте також: Глухий кут легітимності. Що робити опозиції коли паркетна боротьба безперспективна
На його думку, щодо справи Тимошенко наразі можливі два способи подальших дій.
«По-перше, як видається зараз, може продовжитись невтомна гра з нульовою сумою, за якої або вона, або її критики будуть чи то повністю невинними, чи то абсолютно корумпованими. В будь-якому разі, результат додасть бензину у вже тліюче багаття України з негативними наслідками для всієї країни. З іншого боку, Тимошенко і прихильники уряду можуть почати шукати вихід з глухого кута, в який вони себе загнали. Для цього потрібне буде дещо, чого в українській політиці до сьогодні взагалі бракувало: бажання йти на компроміс та визнавати, що «ми» не повністю праві, а «ви» не повністю неправі. Як це помітно в США такого компромісу важко досягнути навіть за зрілої демократії. І це ще складніше в такій молодій демократії як Україна, де головні актори вклали так багато політичного капіталу, щоб демонізувати своїх опонентів.
Але яким би важким не було для українців досягти такого компромісу та дійти до рішення, коли виграють всі, яке б спиралося на взаємну повагу, таке рішення може стати винятково вигідним для української стабільності та міжнародного іміджу», – переконаний експерт.
Політолог, доцент Бейлорського університету (США) Сергій Куделя у своїй статті для видання «Проблеми посткомунізму» зазначає, що для Віктора Януковича вигоди від недопущення Юлії Тимошенко в політику є вищими від вигід, які йому пропонує ЄС.
«Нездатність західних урядів досягти своїх цілей щодо справи Тимошенко підтверджує гіпотезу про межі умов, які виставляє ЄС демократії у відносинах з авторитарними режимами. Це показує, що навіть, коли ЄС висуває чіткі вимоги і достовірно заявляє, що не надаватиме серйозні довгострокові вигоди владі країни, на яку це все спрямовано, вона може його ігнорувати через високу ціну виконання цих вимог», – пише Куделя, додаючи, що прийняття демократичних правил змусило б ці уряди відмовитись від інструментів, на які спирається вся їх політична влада.
«Якби Янукович погодився декриміналізувати нібито злочин Тимошенко і дозволив їй взяти участь у парламентських виборах 2012 року, тим самим він показав би свою вразливість до зовнішнього тиску, оживив опозиційні сили та набув на своєму шляху небезпечного ворога. Справа також свідчить про те, що зовнішні важелі можуть бути обмежені не лише через структурні характеристики країни, але й через недостатність винагород та миттєвих прибутків, які можна отримати за виконання умов», – зазначає експерт.
За його словами, наразі Януковича влаштовує ціна неповернення Тимошенко в політику, тим більше, що ЄС не запропонував йому значної довгострокової вигоди.
«Як і Кучма на початку 2000-х Янукович чітко ставить своїм пріоритетом політичне виживання замість вигоди від розширеного доступу до європейського ринку, що він неодноразово дав зрозуміти відкидаючи будь-який компроміс щодо справи Тимошенко. Як наслідок політика ЄС, заснована на позитивній співпраці і дипломатичних маневрах навряд чи спрацює в короткостроковій перспективі. Інакше зміна в поведінці Януковича вимагає від нього переглянути внутрішні витрати на нинішню стратегію «чіпляння за владу». Захід зможе посилити свій сплив лише знайшовши спосіб підняти ці витрати для Януковича і членів його внутрішнього кола», – вважає Куделя.
Тарас Кузьо, дослідник аналітичного Центру Трансатлантичних Відносин і старший науковий співробітник кафедри міжнародних відносин в Університеті Джона Гопкінса вказує, що провладні політичні сили в Україні завжди витрачали набагато більше грошей на політичних консультантів та лобістів у Вашингтоні, ніж демократична опозиція.
«Звітність щодо Закону про реєстрацію іноземних агентів (Міністерство юстиції) свідчить, що авторитарні президенти Леонід Кучма і Віктор Янукович витратили набагато більше мільйонів доларів на вашингтонських консультантів, лобістів і юристів, ніж прозахідна опозиція і правлячі «помаранчеві» сили.
На додаток до поточного контракту адміністрації Януковича і Партії регіонів з Davis Manafort International, який триває з 2005 року, фірми Arnall Золотий Gregory LLP та Tauzin Consultants LLC надають консультаційні послуги депутату Партії регіонів Петру Шпенову на суму у $40 тис на місяць», – зазначає Кузьо.
У цьому зв’язку він також згадаує американські юридичні фірми Trout Cacheris та Akim Gump Strauss Hauer and Feld, які проводили міжнародний аудит діяльності уряду Юлії Тимошенко в 2007-2010 роках, Skadden, Arps, Slate, Meagher and Flom LLP, яка дала юридичну оцінку звинуваченням Юлії Тимошенко та радника кандидата на посаду президента США у 2012 році Мітті Ромні Віна Вебера, який є офіційно зареєстрованим лобістом інтересів режиму Януковича в Вашингтоні.
Читайте також: Американські друзі Януковича
Кузьо також додає, що вашингтонський політик з багаторічним досвідом роботи над Україною пояснив, що «набагато більш значущим для розвитку відносин між Україною і США за роль PR фірм є політична ситуація і ситуація з правами людини в Україні та роль Конгресу, в тому числі американської Гельсінкі комісії».
«Чому українські авторитарні президенти і уряди витрачають мільйони доларів у Вашингтоні, а не в Брюсселі? Лідери України бояться Сполучених Штатів, цинічно розглядаючи Європейський Союз і не вірячи, що Брюссель серйозно ставиться до цінностей, які стверджує, що сповідує», – переконаний експерт.