Цей рік, якщо казати про наші культурні здобутки, був доволі успішним і цікавим. І теза, що «в Україні культура — це завжди попри щось, а не завдяки чомусь», тут начебто й пасує, але є в ній певне сумне узагальнення, бо ніхто не знає, як би все було, якби не почалася повномасштабна війна проти Росії. Та й у новинах ледь не щотижня ніби паралельно клацають два парадоксальні лічильники: кількість знищених пам’яток культури та чисельність нових книгарень і фестивалів. Такий і був культурний лейтмотив 2023-го.
Кіно
Цьогоріч фільми в Україні вражали не лише критиків, а й глядачів. Утім, кіно роблять нешвидко, тому це здебільшого досягнення попередніх довоєнних років, аніж сьогодення, однак сама різножанровість наших стрічок, які вийшли у 2023-му, дійсно не може не тішити.
Повнометражний мультфільм «Мавка», знятий за мотивами «Лісової пісні» Лесі Українки, став найкасовішим українським фільмом доби незалежності зі зборами понад 668 млн грн. А ще цього року відбувся ювілейний десятий Міжнародний фестиваль актуальної анімації та медіамистецтва LINOLEUM з неймовірно цікавими вітчизняними і закордонними програмами.
Читайте також: Саша Рубан: «Знімати мультфільми — завжди не на часі, а якщо чекати слушної миті — матимемо синдром відкладеного життя»
Серед важливих фільмів року — «Памфір» Дмитра Сухолиткого-Собчука й «Люксембург, Люксембург» Антоніо Лукіча. Також багатьом сподобався «Довбуш» Олеся Саніна, один із найдорожчих наших кінопроєктів (бюджет — 120 млн грн), хоч у підсумку всім більше запам’ятався не сюжет, а актор Олексій Гнатковський, який зіграв брата легендарного Довбуша.
Крім того, дедалі сильнішими стають наші документальні стрічки: «Залізні метелики» Романа Любого, «Іван і Марта» Сергія Буковського, «День незалежності» Володимира Тихого тощо. Найуспішнішим же виявився фільм «20 днів у Маріуполі» Мстислава Чернова про перші три тижні російської облоги міста, який, виборовши низку нагород на різноманітних кінофестивалях, потрапив у шортліст премії «Оскар» одразу у двох категоріях: «Найкращий міжнародний повнометражний фільм» і «Найкращий повнометражний документальний фільм». Звісно, це ще не номінація, але вже неабияке досягнення.
Читайте також: Мстислав Чернов: «Я хочу зняти другий фільм про Маріуполь, коли його звільнять»
Також триває конфлікт кінематографістів з очільницею Держкіно Мариною Кудерчук, і навіть на Київському міжнародному кінофестивалі «Молодість» через це спалахнув скандал: присутні режисери й актори під час її виступу кричали із залу: «Ганьба». Наступного року має вийти декілька цікавих фільмів, які вже представили у 2023-му (зокрема, «Ля Палісіада» Філіпа Сотниченка), тож уважно стежитимемо за нашим кінопроцесом у 2024 році.
Література
Почати варто з того, що в цьому році відбулося аж чотири великі книжкові фестивалі: «Книжковий Арсенал», KyivBookFest, Lviv BookForum і Kyiv Book Weekend. Також щонайменше шість видавництв («Віхола», РМ, «Видавництво Старого Лева», Pabulum, «Смолоскип», «Віват») презентували або видавали власні серії української класики.
Зі значною затримкою в липні назвали лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка. У номінації «Література» перемогла Катерина Калитко зі збіркою поезій «Орден мовчальниць». У номінації «Літературознавство і мистецтвознавство» — Михайло Назаренко за два томи «Крім “Кобзаря”. Антологія української літератури. 1792–1883».
У грудні «Книга року BBC-2023» традиційно оголосила переможців:
- Книга року — роман «Драбина» Євгенії Кузнєцової.
- Дитяча книга року — «Анна Ярославна: київська князівна — королева Франції» Івана Малковича.
- Есеїстика — «Пригоди української літератури» Ростислава Семківа.
Лауреатом же Премії імені Юрія Шевельова став письменник, культуролог і культурний менеджер Олександр Михед за найкращу українську книжку есеїстики «Позивний для Йова. Хроніки вторгнення».
Не бракувало цьогоріч і нових імен, про які вичерпно розповів Ілля Рудійко в статті «Молода українська література: вигадані світи, еміграція та всюдисущі панельки».
З довколалітературних вражень 2023-го — бум кольорових зрізів в українському книговиданні і ледь не щомісячні новини про відкриття нових книжкових магазинів, хоча переважно в Києві, Львові й Харкові. І найновіша радісна звістка від Міністерства культури та інформаційної політики з посиланням на дані Книжкової палати України: випуск книжкової продукції в Україні, якщо порівнювати з 2022 роком, збільшився на 73 % за кількістю видань, а за накладами — на 203 %.
Музика
Про музичні новинки року можна було б написати декілька статей. Одним із показників популярності, безперечно, є ротація на радіо. Нещодавно FDR Media оприлюднило 40 пісень 2023 року, які найчастіше звучали в ефірі наших радіостанцій. У списку — 26 українськомовних композицій, які і наведу нижче, вважатимемо їх саундтреком цього року:
1. Антитіла «Фортеця Бахмут».
3. Артем Пивоваров «Маніфест».
5. Wellboy «Додому».
8. SKOFKA «Чути гімн».
9. Артем Пивоваров і NK «Там у тополі».
10. YAKTAK і KOLA «Порічка».
12. POSITIFF «Спалахи».
14. Володимир Дантес «Чуєш».
15. Zlata Ognevich і Shumei «Буревіями».
16. KOLA «Біля серця».
17. YAKTAK і DOVI «Чекає вдома».
18. DOROFEEVA «Щоб не було».
21. Без обмежень «Дим».
22. Океан Ельзи і KOLA «Коли ми двоє».
24. Ivan NAVI «Там, де» (Bakun Remix).
26. Максим Бородін «Якби не ти».
28. Анна Трінчер «Зай».
29. MamaRika і KOLA «Люди».
30. СКАЙ «Її люблю».
31. ADAM «Повільно».
33. Ivan NAVI «На мить».
34. MONATIK і Roxolana «Інь-Ян».
35. MONATIK «Кожний раз».
36. DOROFEEVA «Вотсап».
37. CHEEV «Гарно так».
40. alyona alyona «Не втратимо зв’язок».
Крім того, важливим цьогорічним явищем став успіх проєкту Klavdia Petrivna, який спершу зацікавив слухачів у тіктоці, а тоді вже на багатьох стримінгових платформах.
Театр
Серед важливих вистав цього року варто назвати передусім два проєкти Національного театру імені Івана Франка: Давид Петросян поставив Фрідріха Дюрренматта «Візит старої дами», а Іван Уривський — «Конотопську відьму» Григорія Квітки-Основ’яненка. «Конотопська відьма» стала ще й своєрідним театральним феноменом, на який розкуповують квитки за декілька місяців. Крім цього, Уривський підготував виставу «Підступність і кохання» Фрідріха Шиллера, а Петросян — «Землю» за мотивами твору Ольги Кобилянської. Також знаковими стали «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського у Львівській національній опері імені Соломії Крушельницької, мюзикл «Тигролови» за романом Івана Багряного в Національній опереті й мюзикл «Кабаре», який поставила Олена Коляденко в Київському Молодому театрі.
Для Тижня двічі у 2023-му про цю галузь писала театрознавиця Ганна Веселовська, тож дам лише дві цитати з її статей і рекомендую вам ознайомитися з ними в повному обсязі:
«Театральне життя України під час війни. Рік 2023»:
«Більшість спектаклів, які день у день показують українські театри по всій країні, що воює, вприскуючи глядачеві щось на кшталт ліків проти зневіри й відчаю, масштабними мистецькими подіями не назвеш. Від початку 2023 року прем’єри більш-менш постійно виштовхуються в життя з головною метою не втратити глядача. А от рекордсменами показів стають ті, що можуть впливати як заспокійливе, обнадійливе, підбадьорливе. Очевидно, що універсального рецепта створення успішних сценічних робіт такого типу немає. Творчі групи йдуть навпомацки, шукаючи аналогій, приміром, з тим, що зачіпало глядачів під час останньої великої війни».
«Український театр у 2023 році: сподівання, реальність, жанри й фестивалі»:
«Пропозиція відстежити психологічний стан суспільства залежно від того, як люди відвідують театр і чому віддають перевагу, і досі актуальна. Адже ажіотажний попит на вистави останніх кількох місяців засвідчив, що такі події справді важливі для українців. У збадьореному очікуванням театрального дива глядацькому натовпі людина почувається захищеною колективним теплом. Тож, найімовірніше, глядача, мов дитину до прикрашеної ялинки, притягує театральна аура, щирий захват від того, що спектаклі знову грають. Одне слово, сконцентроване в театральних фоє феноменально позитивне відчуття спільноти й усвідомлення власної співучасті у творенні мистецтва спонукає публіку раз у раз голосувати за театр».
Отже…
2023-й — це рік, коли нарешті з посади пішов, певно, найбезталанніший очільник Міністерства культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко. Утім, кардинального покращення не відбулося, бо від липня його обов’язки тимчасово виконує Ростислав Карандєєв, який за пів року запам’ятався приблизно нічим.
Читайте також: Міністерство креативу. Як Мінкульт не пройшов випробування на ефективність
2023-й — рік, коли українські співаки та співачки дедалі активніше перекладають свої старі російськомовні хіти українською, що загрожує перетворитися на «легалізовану ностальгію». Звісно, з’явилося й багато кон’юнктури (скажімо, пісні Потапа й Сергія Бабкіна), і на цьому тлі, наприклад, успіх Klavdia Petrivna не може не радувати.
Читайте також: Аудіоукраїнізація: чому ми досі слухаємо російську музику
І суттєво, що 2023-й — рік нової українізації нашого культурного простору. Хотілось би вірити, що остаточної та незворотної, проте і Верховна Рада зі своїми принагідними зазіханнями на статус української культури, і війна з повсякчасними тривогами поки що тільки переконують бути стримано оптимістичними щодо майбутнього України, якій дійсно не звикати жити всупереч, а не завдяки чомусь. І, попри низку державних програм, наша культура як трималася на ентузіастах, так і робить це надалі, сподіваючись на краще, але готуючись до гіршого.