Янукович бульдозером пре на свій народ. Спроби зачистити Майдан у ніч на середу на очах у всього світу, який стежить за подіями онлайн, на очах верховного комісара ЄС, яка приїхала спробувати залагодити протистояння, – це лише зайве свідчення стану його мізків.
Упродовж останніх тижнів кабінетні конспірологи вибудовували дивовижні версії: повстання мас – результат змови«газовиків» проти «Сім’ї», або змови олігархів, або ще якоїсь там змови, мовляв, «кому вигідно?». Це все спроби людського розуму дати раціональне пояснення поведінці, яка жодними розумними правилами не керується, лише самими інстинктами: нагинати, відтискати, душити, забирати. Не треба питати, чому з усіх рішень межигірський хам щоразу вибирає найгірше для себе: побиття студентів 30 листопада сколихнуло протести, які без цього, можливо, потроху стихали б. Зачистка Банкової після того, як буйні молодики вже сховалися в будівлі Адміністрації президента, дала протестам друге дихання. Арешти, тиск на активістів, рейд на штаб опозиційної партії, напади силовиків на редакції незалежних ЗМІ піднімають градус і пробуджують у суспільстві лють. Досі фактором об’єднання всіх порядних, притомних українців був Путін, тепер ним став Янукович. За різними підрахунками, вимоги учасників акцій протесту підтримують від 75% до 85% населення України.
Будь-який розумний правитель спробував би знайти спосіб угамувати пристрасті на тлі політичної і, головне, економічної кризи, без п’яти хвилин дефолту. Якщо не зробити якихось ритуальних кроків, які заспокоїли б Майдан (відпустити кількох ув’язнених, відправити у відставку найбільш одіозних чиновників, забалакати кризу в переговорах), то бодай не загострювати ситуації, чекати, доки зроблять свою справу мороз та втома. Поінформовані джерела запевняють, що навіть не було таємних спроб перетягнути на свій бік частину опозиції, ніяких спокусливих пропозицій, ніяких «цукерок». Натомість президент щодня шукає нагоду показати свою силу, вже не так відверто брутально, але так само тупо. Пропагандистське оформлення його вчинків змушує взагалі розводити руками: «йолка», ковзанка, громадський порядок – це що, аргументи?
Головна тенденція, яка позначилася впродовж минулого тижня, – це перехід від розгубленості до тупого наступу. А паніка тривала довго: наш головний ніби ховався від проблем то на полюванні, то в Китаї, то в товаристві запеклого друга в Сочі. Лави провладних депутатів ніби здригнулися, чиновники знищували зайві документи й форматували жорсткі диски своїх комп’ютерів. Керівник однієї австрійської авіакомпанії, яка спеціалізується на чартерних рейсах, свідчить, що наприкінці листопада кількість запитів на польоти з Києва на Захід була рекордною, набагато перевищивши пік різдвяних канікул у минулі роки: істеблішмент відправляв родини за кордон подалі від народного гніву. Нарешті оговталися, підтягнули гопників і спецпідрозділи, почали розганяти пікети й звужувати кільце облоги Євромайдану. Ганебний круглий стіл Януковича з «колегами» мав так само стати демонстрацією сили, але показав лише брак найменших ідей, крім однієї: ані кроку назад.
Читайте також: Бріджит Дуфор: «Євромайдан — це спроба самих українців розхитати режим і змусити його спуститися зі свого п’єдесталу
Окрім інших давно відомих вад режиму (пихатості, зажерливості, нехтування національним інтересом на догоду власному гаманцю й комфорту) поточні події показали ще один дефект – інтелектуальну неспроможність, нездатність реагувати на проблеми в реальному часі. За свідченням однієї відомої депутатки, в якої після 29-го відмовили нерви, високий чиновник запевняв її буквально «за п’ять хвилин» до кризи, що все під контролем, народ не повстане, в них, бачите, надійна аналітика. Звісно, якщо орієнтуватися на імпортованих зі Сходу політтехнологів, у яких не вкладається в голові українська ментальність, можна на якийсь час повірити, що народ підтримує володаря, а бунтівна вулиця – такі самі найманці, тільки з іншими прапорами. Коли вид із вікна переконує в протилежному, настає час рішень, а їх нема.
Повстання мас оголило дефекти владної системи, яку довго вибудовував Янукович. Її ключові риси – обмеженість і некомпетентність. Сам собою особистий світогляд гаранта не вміщає в себе складність країни, яку злий випадок віддав під його руку. По суті, він недалеко відійшов від середньовічного барона, який проводить час у балах, полюваннях і збиранні данини. Наближені до тіла підтвердять, що «батя» не перепрацьовує. Водночас усі засвідчують його фантастично розвинений інстинкт власника, який звик брати й щиро не розуміє, навіщо віддавати. На жаль, частина населення, вихована радянськими практиками у звичці до покори й орієнтації на начальство, надає саме такому типу лідера необмежений кадровий резерв.
Підбір і розстановка виконавців за принципом особистої відданості призвели до того, що державний механізм відмовляється адекватно виконувати свої функції. Фінанси справді в жахливому стані, податкова база звужується, експорт падає, товарообіг зменшується, економіка стагнує. Плюс (точніше мінус) завислий між двома світами міжнародний статус. Плюс (мінус) соціальне напруження. Але піраміду влади побудовано таким чином, що сигнали згори вниз транслюються з перешкодами, а знизу вгору не проходять узагалі. Коли підлеглі бояться повідомляти правителю погані новини й розповідають лише те, що він хоче чути (а саме так працює оточення гаранта), з інформаційного погляду система втрачає зміст. До пори, доки головним завданням залишається накопичення, така машина придатна для використання. У кризові моменти вона продукує лише хаос і насильство.
Зараз майже немає сумніву, що особисто Віктор Федорович не давав завдання розбивати голови демонстрантам. Вочевидь, він лише бовкнув розібратися, додавши за звичкою пару підсилюючих виразів, а далі рушниця на стіні вистрелила сама. Станом на вечір останнього понеділка, себто до початку силових дій, командування спецпідрозділів міліції та внутрішніх військ, зосереджених у Нових Петрівцях і Василькові, не мало найменшого уявлення про завдання, яке доведеться виконувати. Рушницю зняли зі стіни. Голодні, змучені, розгублені, збуджені беркутівці зриватимуть – і вже зривають – свою лють на всіх, хто потрапляє під їхні кийки. Проте навіть якби вдалося розігнати Євромайдан повністю, це не вирішило б жодної із проблем режиму, тільки примножило б їх.
Головне, що показав в. о. лідера нації за останні дні: для нього не мають жодного значення ані ставлення інших країн (окрім Росії, на яку він хотів би справити враження сильного господаря), ані інтереси багаторічних спонсорів-олігархів, які, судячи з їхньої поведінки готові іти на компроміси із суспільством, ані тим більше думка власного народу. Рахуватися з обставинами для нього означає відступити, втратити позиції, віддавати, а це суперечить його натурі. Тенденція на загострення конфлікту – наслідок не особливої кровожерливості Януковича, а його системної безпорадності. Єдине, що досконало виробляє владна машина, – це страх. Для суспільства, просякнутого успадкованим екзистенційним страхом, це досить сильна мотивація. Звідси хамський напір, слухняність коліщаток (судді, прокуратура), апеляція до найтемніших інстинктів люмпена. Але сучасна Україна складніша й сучасніша, і Євромайдан це переконливо довів.
Віктор Янукович не лише сам став жертвою власної обмеженості, він зробив її заручниками весь без винятку народ України. Нині вже очевидно, що попри рештки демократичного антуражу, президент республіки Україна за фактом став диктатором, причому диктатором найстарішого, допотопного зразка. Зараз таких уже не роблять. Лукашенко, Туркменбаши, Саддам, Мобуту, Чаушеску, Каддафі… Ласкаво просимо до клубу динозаврів. Щоправда, більшість із них уже вимерли.