Хрещатик, знайомі будівлі, тільки чомусь усі люди в кадрі говорять лише англійською. Українців просили висловитися на якусь актуальну тему. Аж не вірилося, що просто на головній вулиці столиці можна зустріти стільки англомовних. Далі голос диктора за кадром, який розповідає бездоганною англійською про святкування Дня Незалежності в Україні.
Раніше я подумала б, що то ефір CNN, де після заставки «Crisis in Ukraine» розбираються в цьому сrisis і де зазвичай перед тим можна було найбільше почути англійською про події в Україні. Утім, тут сюжет замінила зовсім інша заставка «Ukraine Today: The Voice of New Europe» («Україна сьогодні: голос нової Європи»). Це були перші години ефіру українського англомовного каналу Ukraine Today, який розпочав роботу в ніч напередодні національного свята. Його можна було дивитися через офіційний сайт на YouTube-каналі. Також повідомляли, що він був доступний для перегляду і через супутник Hot Bird.
Україна перебувала в стані інформаційної війни з Росією ще задовго до того, як почалася справжня війна на Сході. У пам’яті досі шок від «радіоактивного попелу» Кісєльова, хоча це насправді був ще дріб’язок порівняно з історіями про «розіп’ятих дітей» пізніше. Вже тоді стало зрозуміло, що без міжнародного мовника Україні не обійтися. Російська машина пропаганди Russia Today була джерелом «альтернативної» інформації для багатьох європейців на той час. Поки десь шукали кошти, працювали силами волонтерів. Хтось перекладав ефіри «Громадського телебачення», хтось озвучував «Спільно ТБ», було кілька англомовних онлайн-ресурсів, проте така потреба не відпадала. Часто лунали заклики, що Україні необхідна своя Russia Today. У відповідь на це хтось хмурився і казав: «Ні, ми не такі…» Канал потрібен, але інший. Вийшов справді інший, тільки зі схожою назвою.
Назва Ukraine Today наштовхувала на думку, що то має бути якась контрпропаганда. «Це хороший початок, але вони повинні були б назватися UBC (Ukrainian Broadcasting Corporation) у тому сенсі, що такі самі неупереджені, як і BBC. Натомість Ukraine Today, навіть якщо не навмисне, створює враження, що це українська версія Russia Today… Не дуже гарна ідея», – написав мені професор лондонського Університету Сіті Алан Райлі.
У кожного, звісно ж, своя модель сприйняття нового каналу. Його назва спонукає до різних роздумів. Комусь одразу нагадує про Russia Today, хтось каже, що схожість, навпаки, привертатиме увагу і викликатиме зацікавлення, бо є ще USA Today, China Today тощо. Коли не зважати на назву, то поки що канал відрізняється не лише якісним наповненням (сюжети, хоч їх наразі й небагато, подають збалансовану інформацію), а й форматом. Це велика кількість різноманітних блоків новин із сухим викладом фактів. Ток-шоу та новини зі студії обіцяють від нового року. «Запущений сьогодні телеканал Ukraine Today показує раптом сюжет про токійських сов», – відреагував, вочевидь, на перше, що побачив, російський фотограф Євґєній Фєльдман. Так, у перші робочі години каналу здавалося, що було більше міжнародних та соціальних новин, аніж про українську політику, але сюжети про токійських сов, що припали до душі Фєльдману, та про спалювання під час буддистської церемонії іграшок у Японії були не єдиними. Звичні Ізраїль і Сектор Газа та інші проблеми людства не лишилися без уваги. День Незалежності ознаменувався також трансляцією концерту «Океану Ельзи» – гурту, який найчастіше згадують у розмові з іноземцями, коли ті запитують про сучасну українську музику. Генеральний продюсер Ukraine Today Тетяна Пушнова в одному зі своїх інтерв’ю сказала, що хотіла б, аби канал висвітлював більше міжнародних подій, аніж українських. Утім, поки Україна в центрі світової уваги, такий фокус майже неможливий.
У нинішній ситуації дуже важливо, щоб англомовний український телеканал зміг задавати тон у термінології нинішньої війни, яку офіційно в нас чомусь досі іменують АТО. Щодо цього вже було багато суперечок. Так, чимало міжнародних журналістів називають терористів на Донбасі «rebels» як еквівалент російського «ополченцы», дехто і далі нарікає їх «Kremlin backed separatists», тобто «сепаратисти, яких підтримує Кремль», забуваючи, що сепаратизм і війна за участю сусідньої країни – це трохи різні речі. Як видно, канал поки що не вносить різкої зміни в термінологію, дотримуючись уже прийнятої в міжнародних медіа характеристики та називаючи терористів «Kremlin backed fighters», тобто «підтримані Кремлем бійці», або ж «Kremlin backed insurgents», тобто «підтримані Кремлем повстанці». Про саму ж ситуацію кажуть або як про «сrisis» («криза»), або як про «сonflict» («конфлікт»). Цікаво, що деякі міжнародні медіа іноді нарікають терористів «Russian mercenaries», тобто «російські найманці», що загалом набагато краще відображає нинішній стан речей, адже більшість із них справді перебувають на фінансуванні Росії. Цю назву і міг би взяти на озброєння канал.
Для міжнародного мовника важливо не лише поширювати інформацію про свою країну, а й знайти якусь свою особливу нішу. Наприклад, та сама Russia Today на початку існування також зосереджувалася лише на позитивних сторонах власної держави, що не привертало уваги великої аудиторії. Коли ж вона взялася розробляти різноманітні антиамериканські конспірологічні теорії, то відразу зацікавила багатьох. Від цієї цікавості нині й страждає Україна в міжнародному інфопросторі.
А от Ukraine Today позиціонує себе як канал, що подаватиме інформацію не тільки з України, а й із цілого регіону (Польща, держави Балтії та Росія). Це поки що й видається його своєрідною фішкою. А чому б і ні. У час, коли Стара Європа постійно задкує в рішучих політичних справах, голос Нової треба підсилювати.