"Цю загрозу ще дужче посилює наростання націоналізму в Азії, особливо у Китаї. Хоч би якою була законність претензій Японії на острови, їх коріння росте із брутального імперіалізму», – йдеться у статті.
Видання відзначає, що у всіх країнах засоби масової інформації грають на упередженнях, які людям часто-густо прищеплюють іще зі шкільної лави. «Доклавши рук до створення націоналізму й використавши його, коли їм це було вигідно, китайські лідери тепер потерпають від різкої критики, якщо їм не вдається стати грудьми на захист інтересів вітчизни», – пише видання.
The Economist вважає, що саме тому острови важать менше в плані рибних ресурсів, нафти чи газу, ніж ведення гри, де на карту поставлено майбутнє Азії. «Кожен інцидент, бодай і найдрібніший, загрожує стати прецедентом. Японія, В’єтнам і Філіппіни бояться йти на поступки, бо Китай може відчути слабинку й висунути ще якусь нову вимогу. Піднебесна тим часом боїться, що у випадку програшу в суперечці Америка та її союзники зрозуміють це як дозвіл і надалі снуватимуть інтриги проти неї», – йдеться у статті.
Видання відзначає, що Азія має причини, аби зберігати добрі стосунки всередині, і ця остання суперечка, імовірно, вщухне так само, як і решта в минулому. Але щоразу, коли спалахують пристрасті через острови, починаються взаємні атаки, а на істину ніхто не звертає уваги.
Зокрема, два роки тому, коли Японія заарештувала шкіпера китайського траулера за таран судна поблизу спірного архіпелагу, вона відчула на собі помсту Піднебесної – та зупинила продаж рідкоземельних металів, критично важливих для промисловості сусідки, пише The Economist.
Читайте більше в статті Азійське яблуко розбрату? Суперечки між Японією і Китаєм – серйозна загроза миру в регіоні
Нагадаємо, 25 вересня у Пекіні відбулися японсько-китайські дипломатичні консультації з проблеми спірних островів в Східно-Китайському морі.
Того ж дня кілька десятків тайваньських рибальських суден увійшли в територіальні води Японії в районі спірних островів. Раніше Китай заявив, що має намір за допомогою безпілотних літальних апаратів встановити постійний контроль над спірними острівними територіями.
Японія стверджує, що острови належать їй з 1895 року та називає їх Сенкаку. У Пекіні, в свою чергу, вважають, що на японських картах 1783 і 1785 років ціж острови під назвою Дяоюйдао позначені як китайська територія.
Після Другої світової війни острови перебували під контролем США і були передані Японії в 1972 році. Китай вважає їх своєю територією і вимагає повернення островів.
Суперечка навколо островів викликала антияпонські виступи в Китаї.