Взаємини України та Польщі нині перебувають не в найкращій фазі. Внутрішньопольські політичні проблеми та розігрівання історичних протиріч – є частково причиною їхнього погіршення. Минулого тижня двосторонні відносини цих країн пережили ще одне випробування. У середу 26 квітня у польському селі Грушовичі неподалік Перемишля за підтримки місцевої влади було зруйновано пам’ятник воїнам УПА, який там стояв із 1994 року. Його встановили на честь вояків куреню “Залізняка”, які загинули неподалік Грушович у 1946 році. Офіційна польська влада майже не відреагувала на цю подію. Була заява від Міністерства культури та національної спадщини Польщі, де нагадують про те, що пам’ятник на Грушовицькому кладовищі стояв незаконно. Польська, в основному права преса згадує про цей інцидент, але говорить про демонтаж незаконно збудованого об’єкта. Однак, якщо це був демонтаж, то чому його так грубо робили представники праворадикальних польських об’єднань, а не відповідні служби і чому саме за кілька днів до того, як в ту частину Польщі мали з’їхатися з різних кінців світу українці-жертви операції “Вісла” та їх нащадки. Саме про це згадує у своїй колонці на сайті ліберального польського тижневика “Polityka” Яґєнка Вільчак. Вона називає дії “демонтувальників” явною провокацією. “Демонтаж, але якщо говорити без евфемізмів, руйнування пам’ятника на честь воїнів УПА тхне відвертою провокацією. Правда, пам’ятник звели без дозволу в 1994 році і відповідно до чинного законодавства його мали розібрати… Рада із охорони пам’яті боротьби і мучеництва та її секретар Анджей Пшевознік неодноразово зверталися до Кабінету міністрів України, де існує міжвідомча комісія у справах увічнення пам'яті жертв війни та політичних репресій про врегулювання статусу пам'ятника. До порозуміння не дійшло. Українська сторона не відповіла на запити. І пам'ятник стояв”, – пише Вільчак.
Читайте також: У Польщі закликали спільно з Україною протистояти провокаціям
Авторка у своїй колонці відзначає, що знесення пам’ятника в час, коли там проходили пам’ятні урочистості до 70-ї річниці акції “Вісла” є вкрай недоречним і образливим. “Схоже, війт ґміни хотів зіпсувати ювілей, який зрештою організовували спільно українці та поляки”, – пише Вільчак і відзначає, що на додаток до всього згаданого вище до “демонтажу пам’ятника не були задіяні професійні служби. “Зробили цю «роботу» члени правих організацій, зокрема, активісти Національного руху (Ruch Narodowy) і Всепольської молоді (Młodzież Wszechpolska), ті, хто хвалилися своєю участю у нищенні українських пам’ятників. Повідомив про цей інцидент на Twitter депутат Роберт Вінніцький. Все відбулося за згодою війта, і навіть за його схвалення. Всі ці обставини роблять інцидент в Грушовичах недоречним і провокаційним”, – вважає Вільчак. Вона ж закінчує свій текст запитанням, чи потрібні такі дії полякам.
Про інцидент із пам'ятником у польському селі Грушовичах згадує Rzeczpospolita, але лише повідомляючи, про реакцію на нього українського Інституту національної пам'яті та ретранслюючи повідомлення Міністерства культури та національної спадщини Польщі про те, що «на думку польської сторони, кожен загиблий чи вбитий в результаті війни або політичних репресій на території Польської Республіки (і України), має право на гідні почесті та спочинок”. Однак, у цьому повідомленні також йдеться, що “немає згоди на існування в громадському просторі пам’ятників, зведених із порушенням чинного польського законодавства, що прославляють УПА та метою яких є прославляння збройного формування, яке несе відповідальність за злочини проти тисяч в основному невинних польських громадян”.
Польський правий портал kresy.pl ще до самого інциденту опублікували статтю із заголовком “Громадські активісти розберуть пам’ятник у Грушовичах. Польські служби намагалися це заблокувати”.
“У середу в другій половині дня, як очікується, почнеться знесення пам'ятника на честь УПА у Грушовичах. Місцеві органи влади, згідно з правовими підставами, дали на це дозвіл. Патронат над акцією взяв Національний рух. За нашими даними, польські служби намагалися заблокувати його (знесення – Ред.)”, – йдеться у статті.
У цій статті також йдеться про те, що знесення пам’ятника в Грушовичах могло б стати прецедентом, що дозволить подібні дії щодо “інших об’єктів цього типу в Польщі, зокрема, у Підкарпатському воєводстві”.
“Ініціатори акції не виключають, що стане початком цілої серії подібних дій”, – наголошується у статті праворадикального видання. Там також згадується про те, що начебто представники Агентства внутрішньої безпеки намагалися вплинути на організаторів цього псевдодемонтажу не проводити його саме напередодні урочистостей, пов’язаних із роковинами операції “Вісла”.
Минулого тижня польські ЗМІ також згадували про 70-ті роковини операції “Вісла”. В ліберальних ЗМІ критикували теперішню владу через байдужість до цієї сумної дати та відмову українській громаді в Польщі у фінансуванні урочистостей, чого раніше не було. “Цього року пам’ятні урочистості до 70-х роковин депортації українців і лемків з південно-східної Польщі відбудуться без фінансової підтримки з боку МВС Польщі. Почесний комітет з проведення святкових урочистостей, створений Данутою Куронь, Христиною Захватович-Вайдою, омбудсменом Адамом Боднарем, о. Томашем Достатнім, професором Влодзімежом Мокрим, Анджеєм Северином та Анджеєм Стасюком оголосив про суспільний збір коштів. Вдалося зібрати 96 тис. злотих. Завдяки тим коштам в Перемишлі відбудуться (матеріал вийшов напередодні урочистостей 28-30 квітня – Ред.) панельні дискусії, кінопокази та концерти”, – пише Gazeta Wyborcza.
Читайте також: У Польщі відреагували на заяву В'ятровича щодо призупинення легалізації польських пам'ятників
Журналіст Павел Смоленський у своїй статті також у Gazeta Wyborcza наголошує, що “Акція “Вісла” – це також і польська річниця”. У своєму матеріалі він згадує, що протягом чверті століття усі польські уряди дофінансовували урочистості з нагоди цих сумних роковин. “Президенти Валенса, Квасневський, Качинський та Коморовський гідно вшановували ті роковини”, – пише журналіст. “Аж прийшла “добра зміна”, – продовжує він, – “Держава ПіС не дала на пам’ятний захід і злотого. Не буде також державних урочистостей. Про “Віслу” мовчать президент Дуда та прем’єр Шидло. Слово взяв лише міністр (внутрішніх справ – Ред.) Блашчак, змішавши “Віслу із злочином Волині та Степаном Бандерою. Цим він продемонстрував своє історичне невігластво та брак емпатії”, – вважає Смоленський. Про аргументацію міністра Блашчака щодо відсутності фінансування пам’ятних урочистостей до 70-х роковин “Вісли” Смоленський писав у своєму матеріалі після слухань з цього приводу у Сеймі 21 квітня. Тоді міністр зазначив, що не є апологетом депортації, як тоталітарні режими. Однак не дав грошей на заходи, бо перед операцією “Вісла” була “антипольська чистка, злочин на Волині, чого до кінця не розуміє уряд в Києві, на його думку. А в Україні навпаки з’являється культ Бандери”. Саме таке формулювання і вказує на історичне невігластво міністра.
У своєму матеріалі Смоленський згадує також і про руйнування пам’ятника у Грушовичах, називаючи тих, хто це вчинив, провокаторами.
У консервативній Rzeczpospolita вартою уваги є публікація колишнього депутата Європарламенту, історика Павла Коваля під назвою “Засуджуємо та просимо про осуд”, де він наводить приклад оцінки операції “Вісла” президентом Лехом Качинським та закликає до схожих дій нинішню владу.
Читайте також: У Мінкультури Польщі пояснили демонтаж українського пам'ятника в Грушовичах
“Десять років тому, Лех Качинський не мав у в оцінці цієї події, що очевидно як два на два, й тіні сумніву. Він запросив до себе в каплицю кардиналів Ґлемпа і Гузара та представників української меншини для спільного читання Святого Письма. Видав разом із українським президентом Віктором Ющенком заяву, в якій вказав на несправедливість тоталітарної акції, а у своїй промові до преси додав, що розглядає ці урочистості, як доповнення до свого голосування в Сенаті за засудження подій 1947 року”, – пише Коваль.
На його думку, пам’ятаючи про польський героїзм під час Другої Світової війни, потрібно, аби через 70 років після тих подій, найвищі представники польської влади взяли приклад з президента Качинського і “наповнили нинішнє мовчання довкола тих подій осудом та від'єднали вільну Польщі від діянь КДБ та спадщини генерала Вальтера".