Половинчасті реформ. Що встиг уряд

Економіка
13 Червня 2014, 13:21

Щойно Порошенко переміг на виборах, одразу з’явилися спекуляції на тему змін у складі уряду та інших органів влади. Новообраний президент заявив, що Арсеній Яценюк залишиться на посаді прем’єр-міністра. Але, очевидно, перестановок у керівництві держави не оминути. Якщо вони відбуватимуться раціонально, а не за принципом переможного дерибану, то слід урахувати, що уряд Яценюка пропрацював лише близько 100 днів. За такий час глибинні перетворення економічної системи провести нереально. Можна лишень задати загальний вектор змін і здійснити ротацію очільників відомств, яких реформи не торк­нулися зовсім. Такий підхід потребує аналізу результатів роботи Кабміну та нової влади загалом.

Нацбанк

Найменше питань на сьогодні до діяльності НБУ на чолі зі Степаном Кубівим. Регулятор відпустив курс гривні у вільне плавання, відтоді щоразу вживає адекватних рішучих заходів для стабілізації ситуації. У травні на міжбанківському ринку встановилася рівновага, а курс протягом місяця перебував у діапазоні 11,8–12,0 грн за долар. Упродовж квітня й більшої частини травня Нацбанк перебував поза ринком, а 30-го числа минулого місяця зробив точкову інтервенцію, по­пов­нивши резерви на $215 млн. На готівковому ринку також встановилася рівновага: у квітні населення купило в банків на $260 млн менше, ніж продало.

Скасування Євросоюзом мит на українські товари – вчасний і доречний захід, але його вплив на зайнятість буде мізерний, більшість нових робочих місць українцям доведеться створювати самотужки

Щоправда, знецінення грив­ні негативно позначилося на балансах українських фінустанов, призвівши до дефіциту ліквідності та паніки серед вкладників. Цю проблему НБУ також вчасно ідентифікував. Тому за три місяці діяльності нового керівництва Нацбанку було видано рефінансування на 44 млрд грн, що на 30% більше, ніж за весь минулий рік. Та ці величезні суми не мали впливу на валютний ринок (через високий курс долара), а послужили фактором стабілізації банківської системи. Тож відплив депозитів у квітні суттєво сповільнився (їх обсяг зменшився лише на 0,3% в національній валюті та на 4,1% в іноземній), у травні банкіри очікують закріплення такої тенденції. Отже, довіра населення до фінустанов відновлюється, а це головний показник результатів роботи Кубіва.

Читайте також: Втримати рівновагу. Кредит МВФ: панацея від усіх бід чи черговий привід для занепокоєння?

Інша річ, що НБУ дістав у спадок від попередньої влади кілька десятків проблемних банків – фактичних банкрутів. Їх штучно утримували на ринку, а часто й використовували для відмивання грошей. Але на сьогодні в 10 з них уже введено тимчасову адміністрацію у зв’язку з неплатоспроможністю. Такі фінустанови поступово виводитимуть із ринку, а найбільші з них, мабуть, націоналізують для того, щоб банківська система, уникнувши зайвих ризиків, очистилася й повернулася до активного кредитування економіки.

Зовнішній сектор
В операціях із зовнішнім сектором теж є низка успіхів. У квітні рахунок поточних операцій зведено з додатним балансом $186 млн – вперше від січня 2012 року. Це є позитивним сигналом для іноземних інвесторів, які на підставі передусім цього показника ухвалюють стратегічне рішення про вкладення коштів у країну. Тому можна очікувати суттєвого припливу іноземного капіталу, найперше у ПДВ-облігації, які уряд планує випустити вже незабаром.

Ключова проблема платіжного балансу – падіння експорту до Росії, Білорусі та Казахстану. Зменшення вивозу продукції до РФ спостерігається вже не перший рік і, вочевидь, триватиме надалі. За грубими підрахунками, бли­зь­ко 1–2 млн зайнятих в Україні працюють суто на російський ринок. Щоб компенсувати довготривалі втрати в торгівлі з північним сусідом, ми повинні створити принаймні таку саму кількість нових робочих місць, орієнтованих на Захід чи внутрішній ринок. Наразі це видається нереальним для країни, яка за останні 13 років додатково працевлаштувала лише 200–300 тис. осіб. Тож створення робочих місць – магістральне завдання уряду Яценюка на кількарічну перспективу, з яким раніше в Україні не міг впоратися ніхто.

Читайте також: Реанімація тяжкохворого. Українська економіка проходить дно циклу

Ще одна проблема – витік прямих іноземних інвестицій (ПІІ). У лютому – квітні від’ємне сальдо ПІІ в Україну становило $1 млрд. Причина – виведення грошей із країни під виглядом інвестицій представниками режиму Януковича. Зрозуміло, що ця офіційна цифра ніщо порівняно хоча б із $32 млрд, які колишній «гарант» вивіз готівкою до Росії. Але той факт, що відплив грошей тривав і в березні, і в квітні, не робить честі новій владі, особливо керівництву НБУ, яке могло впровадити обмеження на рух капіталу одразу після свого призначення.

Державні фінанси

У бюджетній сфері також сталися певні зрушення. Передусім відкладено проблему держборгу завдяки залученню грошей для рефінансування старих боргів. Мільярди доларів від міжнародних донорів уже надійшли на рахунки уряду, давши змогу стабілізувати державні фінанси.

За чотири місяці доходи зведеного бюджету становили 152 млрд грн. Хоча це лише на 10% перевищує показник за аналогічний період 2013-го, однак квітневі надходження вже більші на 29%, ніж торік. Очевидно, що завдячує така динаміка боротьбі уряду з тіньовими схемами режиму Януковича. Днями в Міндоходів повідомили, що у травні ліквідація податкових ям принесла в бюджет 2,6 млрд грн і що черговий конвертаційний центр з оборотом 300 млн грн знищено в Дніпропетровську.

Натомість робота митниці залишається під питанням. Зрозуміло, що внаслідок знецінення гривні купівельна спроможність доходів населення впала, а імпорт зменшився. Це підтверджує статистика: за чотири місяці падіння ввозу товарів та послуг становило 20%. Але ж курс долара зріс на 46%, а відтак вартість імпорту в гривні збільшилася. Чому ж тоді ПДВ з імпорту зменшився на 8%, а надходження від ввізного мита – на 7,7%? Недарма дехто з експертів стверджує, що багато схем часів Януковича й надалі працюють на митниці, змінилася лише кишеня, у яку потрапляють гроші.
Хай там як, а ситуація з державними фінансами значно краща, ніж торік. Дефіцит зведеного бюджету за чотири місяці становив 2,9 млрд грн, що в 6,5 раза менше, ніж 2013-го.

Читайте також: Курс гривні. Вгору чи вниз?

Зрозуміло, що теперішній результат не межа. Можна провести аналогію з урядом Ющенка – Тимошенко, який у 2000-му лише завдяки ліквідації тіньових схем, зокрема в паливно-енергетичному секторі, зробив кошторис бездефіцитним, погасив заборгованість перед бюджетниками й забезпечив зростання економіки. Якщо уряд уникатиме половинчастих заходів, то результат може бути подібним. Але чи готова нинішня влада протистояти спокусі використати добре налагоджені схеми режиму Януковича на свою користь? Судячи із сьогоднішніх досягнень, до цього готові не всі.

Реальний сектор та реформи

Показники реальної економіки залежать від дій уряду опосередковано. Тому наразі дають більше підстав для песимізму. Спостерігається падіння промисловості. У квітні його річний темп сягнув 6%. Це стосується не лише підприємств, орієнтованих на Росію (на них виробництво зменшилося подекуди на 20% і більше), а й тих, що задовольняють внутрішній споживчий попит. За даними експертів, частина виробників переходять на режим скороченого робочого тижня. Зрозуміло, що країна повинна переорієнтовуватися на нові ринки, види продукції та технології, відмовляючись від старих, які раніше чи пізніше відімруть. Але людям без роботи від того не легше. Уряд має це розуміти й не зволікати із запровадженням змін.

Наразі ж із реформами не все просто, і на це є свої причини. По-перше, військово-політична ситуація відволікає від їх проведення. Але слід урахувати, що понад 20 років українські силові структури послідовно розвалювалися, а за Януковича – швидкими темпами. Сьогодні в боях на Донбасі народжуються нові військо, поліція та спецслужби України. І це варте того, щоб відволікати увагу уряду. По-друге, вертикаль влади, яка тотально протягом майже чотирьох років викачувала гроші, створюючи дедалі більше нових тіньових схем, не можна зруйнувати за 100 днів.

Тому й маємо ситуацію, коли за три місяці уряд зробив нібито й багато, але в кінцевому підсумку майже нічого. Частину схем режиму ліквідовано (конвертаційні центри, податкові ями, посередники в постачанні вугілля генераторам електроенергії тощо), а частина досі працює. Якісь реформи зрушили з місця (податкова амністія, підготовка зменшення кількості податків до восьми, зміна державних закупівель тощо), а про решту й не чули. Принаймні з тих 20 реформаторських законодавчих актів, які обіцяв уряд Яценюка, не ухвалено й половини.