Звісно, перед тим гарант розлого пояснив, чим займався попередні два роки. Ні-ні, не розбудовою «Межигір’я», а порятунком економіки як цілого. Дуже вже попсували її попередники та персонально Тимошенко, а гіршої економічної ситуації, ніж на початку 2010-го року, за всі часи незалежності в країні взагалі не було (громадяни, що народились після 1993-го, можливо, навіть повірили).
Але тепер (хоч ситуація залишається «непростою») Віктор Федрович бачить «основу і можливості для підвищення соціальних стандартів». Відтак глава держави заявив перед урядом цілих чотири «стратегічних напрямки» соціальної політики, що дозволить досягти покращення нашого життя коли не сьогодні, то в якомусь близькому майбутньому.
Ось ці напрямки у викладі прес-служби президента: відновлення довіри громадян до соцполітики держави, «комплексне перетворення підходів до оплати праці, податків та соціального страхування», «глибока модернізація сфери соціального забезпечення», і, нарешті, «сприяння ефективній зайнятості та створення нових робочих місць для громадян».
В лапідарному викладі інформагентств звучить гарно. Водночас диявол, як відомо, в деталях. Впадає в око, що там, де Янукович говорив про конкретні цифри, йшлося лише про прекрасні цілі – але в жодному разі не про шляхи їх досягнення.
Ось тільки основні з таких цифр. 9 мільйонів пенсіонерів, що вийшли на пенсію до 2008 року, з 1 травня повинні додатково отримувати по 100 грн. Доплати учасникам війни мають збільшитись на 30 – 50 % (теж з травня), а з 1 липня в середньому на 165 грн повинні зрости пенсії військовослужбвців за вислугу років. 9 травня гарант наказав одноразово виплатити інвалідам війни від 1720 до 2200 грн. (за словами Януковича, це вдвічі більше, ніж торік).
З липня Янукович також анонсував по 168 грн. додатково пенсіонерам та інвалідам із малозабезпечених сімей. А дітям із таких сімей – навіть по 260 грн.
Пенсії для всіх пенсіонерів без винятку повинні зростати й надалі, поетапно, і нарешті перевищити прожитковий мінімум. Котрий, своєю чергою, теж повинен зрости. Президент пообіцяв, що проконтролює діяльність уряду на цьому напрямку особисто (невже не довіряє призначеним ним же «професіоналам»?)
Ну і хіт сезону: держава таки повинна розрахуватися з боргами Ощадбанку СРСР. Борги 6 мільйонам вкладників почнуть повертати з 1 червня, по тисячі гривень для початку. Причому «Вітькова тисяча», на відміну від знаменитої «Юльчиної тисячі», повинна потрапляти до кишень громадян «без черг і стовпотворінь».
Не треба бути доктором політології, аби зрозуміти, що всі ці обіцянки відносяться до незнищенного, на жаль, жанру передвиборчого популізму. До осінніх парламентських перегонів лишилось не так багато, а рейтинги Партії регіонів залишають бажати кращого. Звідси й усі зазначені «ініціативи». Вкупі з іще однією – запровадити-таки в країні іпотечне кредитування під 2 – 3 % на 10 – 15 років (решту відсоткової ставки банкам має повертати держава).
Те, що йдеться винятково про популізм, підтверджується іншими заявами Януковича на цьому ж засіданні уряду. Зокрема, президента обурило те, що деякі ліки в Україні коштують в 15 разів дорожче, ніж такі ж – у сусідній Білорусі. І що на теренах Неньки досі існує «безглузда» система реєстрації автомобілів, котра займає дні замість годин чи й хвилин, як в європейських країнах.
Можна розповідати вдячним виборцям, що тяжкий спадок «попередників» раніше не дозволяв докинути грошенят найвідданішому сегментові електорату – пенсіонерам та ветеранам війни. Але що заважало президентові ще два роки тому ініціювати впорядкування реєстрації транспортних засобів? Чи боротьбу з посередниками, котрі неймовірно наживаються на продажах ліків?! Відповідь на питання, чому руки Януковича дійшли до цих питань тільки зараз, одна – вибори.
На жаль, з огляду на попередній досвід, не факт, що йдеться саме про руки, а не лише про язик.
Для початку, викликає сумніви фахова обгрунтованість президентських ініціатив. Віце-прем’єр Сергій Тігіпко, наприклад, після засідання Кабміну повідомив журналістам, що в поточному році на забезпечення цих ініціатив держава потребуватиме 16 мільярдів гривень. Це – з виплатами боргів «Ощадбанку», але без запуску нової іпотечної програми.
Водночас заступник глави адміністрації президента Ірина Акімва заявила на брифінгу, що вартість «додаткових соціальних ініціатив президента» складе рівно вдвічі менше – 8 мільярдів гривень. При цьому і Акімова, і Тігіпко послались на дані одного й того ж Мінфіну!
Понад те, пані Акімова обмовилась про швидкість підготовки відповідних розрахунків. «Кількість грошей на додаткові соціальні ініціативи президента Мінфін вчора підраховував», – сказала вона. Такий от зважений професійний підхід. Добре, що не сьогодні з четвертої ранку.
До речі, а що ж із джерелами фінансування? Пані Акімова серед таких джерел назвала «економічне зростання» (не уточнюючи цифр) та «детінізацію заробітної плати» (про яку Янукович чомусь не згадав). Натомість Сергій Тігіпко назвав можливе підвищення надходжень від митниці та «податок на розкіш». Про цей податок Янукович говорив.
Власне, президент взагалі багато сказав про необхідність вирівняти неймовірне майнове розшарування, що спостерігається в Україні. Треба віддати гарантові належне – він так гучно не говорив про це ні за час своєї каденції, ні навіть коли ще тільки балотувався в президенти. Можливо, тут слід подякувати Миколі Азарову, котрий минулого тижня на всю країну обурився тим самісіньким нерівномірним розподілом багатства. Як і нерівномірним розподілом пільг.
Тепер Янукович анонсує і «податок на розкіш», і ліквідацію пільг для тих, хто їх не потребує, та, взагалі, поступову заміну системи пільг системою адресної допомоги. Одне шкода – ні про терміни проведення такої реформи, ні про її обриси він так ні слова й не сказав.
Що знов-таки змушує підзрювати главу держави в популізмі. Тим паче, що (і це друге «знов-таки») податок на багатство та реформа системи пільг є саме тими речами, котрі треба було проводити в розпал економічної кризи. Але згадали про це лише зараз – напередодні виборів…
У кінцевому рахунку, «реформаторський» виступ президента лише підкреслив те, про що всі здогадувались і так: замість реального реформування економіки, про котре ми чуємо вже два роки, Україною й надалі управлятимуть за допомогою квазіфеодальних пострадянських методів. Коли владна верхівка купує лояльність у вигляді голосів за фігуральну «гречку», аби й надалі експлуатувати основну масу населення.
Окрім усього іншого, це означає швидке знецінення соціальних подачок. Монополісти, що тримають в руках надання населенню тих же ліків, а також продуктів, одягу, побутової техніки, послуг, врешті-решт, води, електороенергії та тепла, можуть «піти назустріч державі» й тимчасово тримати ціни приблизно незмінними. Але не знехтують можливістю «відігратись» по завершенню виборів. За відсутності реальних реформ, за це заплатять і пенсіонери та ветерани, про яких так дбає президент Янукович, і всі інші – незалежно від регіону проживання та політичних уподобань.