Недавно я відчув, що перебуваю out of touch у звичайному, можна було б сказати, молодечому варіанті значення цього виразу, тобто «відсталий».
Отже, до Торонто в гості до тітки приїхала донька наших київських приятелів Соля. Солі 13 років, це той особливий вік, коли молода особа наче лялечка, що перетворюється на метелика. Інакше кажучи, змінює свою особистість, стає кимось іншим. Усі, хто мав досвід контактів із молоддю в такому віці, знають, про що йдеться. Наша донька тепер доросла людина, і я вже забув, як тоді було з нею, але, як пригадує дружина, Оля часто показувала, що має характер і власну думку.
Читайте також: Виборчі роздуми політичного безхатька
Ми обіцяли батькові-матері Солі, що присвятимо їй трохи часу (щоб тітка трішечки відпочила) і покажемо Торонто, якого тітка дівчинці, мабуть, не показала. Лейтмотив був такий: проведемо для Солі екскурсію містом шляхами відомої київської поетеси Катерини Бабкіної, яку дуже любимо. Ми знали, що Соля в захваті від Бабкіної, тож це може правити за переконливий аргумент. Як виявилося, тільки певною мірою. На першому ентузіазмі сходили в Музей взуття Бата, єдину у світі установу такого типу, яка не тільки висвітлює історію взуття, а й має окремі виставки, присвячені видатним дизайнерам взуття. Цього разу дивилися виставку Маноло Бланіка, улюбленого шевця зірок і знаменитостей, а принагідно й моєї дружини. Вона справила на мене незвичайне враження. Про дружину я вже й не кажу.
Дивлячись на Солю, яка ходила залами музею зі смартфоном у руці й одним навушником у вусі (друге вухо було без навушника, мабуть, для фрагментарного контакту з позасмартфонною дійсністю), я доходив висновку, що і музей, і виставка не пробудили в неї негативної реакції, але, щоб на неї справив враження Маноло Бланік, треба, напевне, почекати років 10–15. Утім, як на початок було непогано. Далі ми вибралися до Кенсінгтон-маркету, одного з легендарних кварталів у центрі Торонто по сусідству з Чайнатауном. То чарівне й популярне серед молоді багатьох поколінь місце зустрічей, а також осередок ресторанчиків і крамничок секонд-хенду в давніх вікторіанських кам’яницях. Для нас відвідини Кенсінґтону — це завжди розвага, Бабкіна теж полюбила той район, ну а Соля, правду кажучи, жодною реакцією не засвідчила свого ставлення. Ми скуштували там смачне морозиво, думаємо, не найгірше. Дорогою до Кенсінґтону проїздили через район, де повно корейських ресторанчиків і крамничок, такий собі торонтський Кореятаун. Розповідаючи про нього Солі, я помітив жваву реакцію і начебто блиск в очах, але поки що її поведінка не свідчила про глибину зацікавлення тією частиною міста. Воно проступило трохи пізніше, коли ми кинули гасло «А що їстимемо на вечерю?». Соля без вагань «дала згоду» на відвідини корейського ресторану.
З’ясувалося, що то її перше знайомство з корейською кухнею, тож ми дозволили дівчинці обрати заклад, який їй найбільше припав до ока. Тим закладом виявилася «корейська забігайлівка», що вирізнялася з-поміж інших яскравим помаранчевим кольором і ззовні, і всередині, а також, як ми пересвідчилися, досить хорошим харчем. Соля обрала собі страву, оцінюючи її привабливість за картинкою в меню, й анітрохи не розчарувалася. Було смачно. Під час розмови за кімчі та пібімпапом вона розповіла, що цікавиться корейською культурою, і запитала, чи можна у зв’язку з цим зайти до справжньої корейської крамнички, повної корейських скарбів. Це було неважко, і за 200 м ми знайшли крамницю, що стала пострілом у десятку нашої програми відвідин Торонто. За кілька хвилин побачили, як очі Солі дедалі ширшають, а на обличчі з’являється радісна усмішка. Отак ми побачили ТЕ, на що Соля не сподівалася навіть у найпотаємніших мріях. А тут натрапила на таке щастя в Торонто. З’ясувалося, що ТЕ — компакт-диск, найновіший альбом із музикою культового корейського музичного гурту BTS, а до цього ще й кольорова афіша, на якій семеро старанно стилізованих молодиків.
Читайте також: Щоб ти жив за цікавих часів!
Гурт BTS — продукт корпорації Big Hit Entertainment, яка створила цей надзвичайно вдалий проект у дусі американських New Kids on the Block. На початку 1990‑х років вони були предметом захвату моєї доньки й реалізували понад 80 млн дисків, завдяки чому стали одним із найкращих хлопчачих музичних гуртів в історії за обсягами продажу.
Покоління змінилися, але чи справді аж так набагато?
«Журнал Time назвав колектив BTS одними з 25 найвпливовіших людей в інтернеті. Книга рекордів Ґіннесса свідчить, що BTS здобув місце в її виданні 2018 року як «музичний гурт, що мав найбільше у світі згадок у Twitter. У грудні він був знаменитістю, яка 2017-го мала найбільше твітів: «понад півмільярда (502 млн) лайків і ретвітів в усьому світі», більше, ніж у президента Трампа й Джастіна Бібера разом» (Вікіпедія).
Що ж, моя донька Оля ходила з навушниками і плеєром, а Соля ходить із навушниками та смартфоном і через інтернет має доступ до музики BTS.
А я? З’ясувалося, що я out of touch, інакше кажучи, знову «відсталий». За це приязне і повчальне нагадування від щирого серця дякую Солі.