За мажоритарними округами опозиція загалом зазнала поразки, але дістала величезну моральну сатисфакцію у столичних і прикиївських округах, де нікому не відомі молоді люди вигравали 4–6-мільйонні кампанії олігархів тільки тому, що є висуванцями від опозиційних партій.
Проте добрі результати виборів до ВР для останніх не мають розхолоджувати, попереду дуже важка і напружена парламентська робота.
Треба розуміти: сьогодні довіра до цих політсил безпрецедентно висока. Вони не мають морального права розчарувати понад 10 млн виборців, які віддали їм свій голос, незважаючи ні на підкуп, ні на адміністративний ресурс. Тому вже сьогодні мають розпочати системну роботу з протидії спокусам, ризикам і загрозам, які очікують новообраних депутатів під куполом ВРУ.
Спочатку про спокуси.
Нова генерація опозиційних парламентаріїв має внести у стіни Верховної Ради нові стандарти парламентської поведінки. Голосування за відсутніх депутатів має бути неприйнятним для них. Як і масове прогулювання сесійних засідань ВР та засідань комітетів. Іншим питанням на межі політики й етики має стати принципова позиція щодо підтримання витратних законопроектів, які передбачають збільшення видатків із бюджету на утримання депутатського корпусу. Опозиція повинна не дати жодного голосу на підтримку таких меркантильних документів.
Усім ризикам ризик для фракцій опозиції – «тушкування» депутатів. Це може бути вихід зі своєї фракції і входження до провладних. На жаль, у нас є такий прикрий досвід. За результатами виборів 2007 року фракція БЮТ налічувала 156 депутатів, але на сьогодні активи «Батьківщини» у парламенті – лише 98 мандатів. Або м’якша форма – депутат перебуває в опозиційній фракції, але голосує за помахом руки Чечетова.
На мою думку, «тушкування» не буде поширеним явищем – все ж таки на виборах 2012-го партії вже застосовували фільтри для відсіву потенційних тушок. Відомо, що від ВО «Батьківщина» до ВР потрапили перевірені бійці, у «Свободі» достатньо жорсткий диктат самого Тягнибока. До того ж є і суто меркантильний розрахунок: статус тушки ставить хрест на політичній кар’єрі депутата – до старого партійного середовища вороття немає, а в середовищі регіоналів вони на правах унтерменшів.
Де сьогодні ковтуненки, каплієнки, борисови, бути та інші перебіжчики минулих років? На маргінесі, за бортом політики. Зорієнтованість парламентських фракцій на президентські вибори буде тим магнітом, який зупинятиме «тушкування» опозиціонерів. Найбільшою мірою це стосується партії «УДАР», оскільки Кличко є одним із найреальніших кандидатів на посаду президента на виборах 2015-го. Тому для багатьох членів фракції партії стати тушкою – це випасти з обойми майбутніх переможців.
Утім, опозиційні сили вже сьогодні мають думати, як протидіяти тим депутатам, які все ж таки спробують зрадити волевиявленню виборців. Крім виключення з фракції дієвим способом боротьби з ними мусить стати жорсткий моральний пресинг із боку колег по опозиції. Починаючи з того, що всі вони не повинні ані спілкуватися, ані вітатися з таким парламентарієм, і закінчуючи інформуванням сусідів, близьких про те, що поруч із ними живе тушка і зрадник.
Випробуванням для опозиційних партій може стати і зворотний бік «тушкування». Адже до парламенту зайде понад сотня самовисуванців, які виявлять бажання приєднатися до них. Опозиція має знехтувати бажанням збільшити кількість «штиків» і досить вибірково підходити до депутатів, які волітимуть вступити до фракції. Інакше отримають одіозних фігур, які лише компрометуватимуть опозиційний рух і створять іміджеві ризики.
Так, дуже ймовірно, що заяву на вступ до фракції «Батьківщини» подасть Олександр Волков, який переміг у мажоритарному окрузі на Сумщині, позиціонуючи себе як кандидат-опозиціонер. Можна лише здогадуватися, який ефект матиме входження до неї цього екс-помічника Кучми – він же «директор Верховної Ради», він же фальсифікатор виборів і референдуму, він же представник партії «хєров-бубліков». І таких волкових, впевнений, будуть десятки. Крім того, можуть виникнути питання і щодо фракційної прописки лідера Радикальної партії Олега Ляшка, представників «Єдиного центру» братів Балог – Петьовки. У цьому зв’язку вже сьогодні опозиційні політсили мають виробити (і оприлюднити) критерії, за якими оцінюватимуть, чи гідний депутат вступити до них.
Водночас вони повинні вживати заходів для розширення опозиційної (щодо проросійського режиму Януковича) бази в парламенті, активно працюючи з тими депутатами-самовисуванцями, які мають авторитет у виборців і в яких хороша «персональна» політична історія.
Окрема тема порядку денного – взаємодія з «нерегіональними» групами у ВР. Зокрема, є інформація про наміри Петра Порошенка створювати під себе і під майбутню президентську кампанію депутатську групу в парламенті. І такий ресурс «персональної опозиційності» має активно використовуватися.
Ще однією ключовою проблемою для всієї опозиції у новообраній Верховній Раді є вироблення формату взаємодії представників різних середовищ, які висувалися до парламенту у складі ВО «Батьківщина»: «Батьківщини», «Фронту змін», «Громадянської позиції» тощо. Оскільки є дуже великий ризик того, що фракція ОО може перетворитися на новий варіант НУ – НС без натяку на спільну позицію і фракційну дисципліну. Свіжий приклад – абсолютно некомпетентна заява Анатолія Гриценка про «обнуління» виборчих списків представниками опозиції на знак протесту проти фальсифікацій, зроблена без погодження з партнерами по опозиції. Вона фактично ввела в оману виборців і змусила інших опозиціонерів довго пояснювати, що ніхто такого рішення не приймав і що реалізувати цю процедуру на сьогодні неможливо. Тож опозиційні політсили мають чітко встановити у своєму положенні про фракцію порядок прийняття рішень про партійні ініціативи й заяви та їх оприлюднення, визначити осіб, які мають право робити заяви від імені фракції.
У площині збільшення «вихлопу» від діяльності опозиційних фракцій лежить підвищення якості законопроектної роботи. Не секрет, що деякі з них, насамперед «Свобода» й частково УДАР, мають невеликий досвід у цій царині. Тому, на нашу думку, при опозиційних партіях уже сьогодні треба створювати забезпечувальні структури (центри, інститути), які на належному рівні аналізуватимуть законопроекти, що вносяться в сесійний зал, розроблятимуть їх тощо.
Успішна робота опозиційних фракцій залежатиме від того, наскільки ефективним буде процес координації між відповідними політсилами в парламенті. з огляду на це доцільно створити Коаліцію опозиційних партій, обрати її координаційний орган (Раду). Всі принципові рішення, які голосуються у ВР, мають попередньо розглядатися на Координаційній раді. Щоб уникнути пізніших спекуляцій, при Коаліції опозиційних партій необхідно створити Наглядову раду, у складі якої будуть національні авторитети: Ліна Костенко, Мирослав Маринович та ін.
Однією з функцій Наглядової ради повинен стати контроль за спільною програмою опозиційних фракцій. Вона має включати кілька ключових положень, дотримання яких є обов’язковим: 1) не голосувати за закони, які суперечать національним інтересам, за антикорупційні закони; 2) скасувати мовний закон; 3) створити законодавчу базу для звільнення політичних в’язнів; 4) не підтримувати закони, подані Партією регіонів, у жодних формах не співпрацювати з нею.
Складовою взаємодії між опозиційними фракціями має бути і вироблення певної «опозиційної етики». Депутати повинні утримуватися від персональних образ своїх колег з інших опозиційних фракцій, від взаємних звинувачень і взаємопоборювання як у сесійному залі, так і поза ним. На продовження цієї лінії поведінки потрібно припинити взаємний «тролінг» одне одного, провокування на заяви і дії, які можуть створювати іміджеві ризики для певних опозиційних сил.
Партія регіонів у попередні роки завела моду у Верховній Раді на фізичне перешкоджання роботі парламентаріїв. Відомі факти жорстокого побиття депутатів-опозиціонерів. Склад депутатських фракцій від опозиційних партій 7-го скликання свідчить, що для костоломів із ПР настають важкі часи. Проте й на випадок силового протистояння в парламенті мають бути готові алгоритми їхніх спільних дій.