Народний депутат Леся Оробець пише, що "поспіх у проштовхуванні бюджету виявив очевидну невпевненість влади в тому, що вона контролюватиме більшість у парламенті нового скликання". Вона також вказує, що сподівання влади на толерантність Заходу виявились марними. "Складається враження, нібито представники міжнародної спільноти демонстративно уникають тиску на політику нинішньої влади. Мовляв, аморально відбирати в громадян право на вибір – за принципом: "бачили очі, що купували, а тепер їжте – хоч повилазьте". Але при цьому вони жорстко моніторять факти й обставини, які можна трактувати як порушення чинного українського законодавства і міжнародних договорів з боку політиків і високопоставлених чиновників", – пише політик, згадуючи про останні дослідження міжнародної громадської організації Тransparency International, згідно з якими за рівнем корупції Україна зайняла 144 місце з 176 – по сусідству з Конго і Папуа-Новою Гвінеєю.
"Після такого вердикту Андрій Клюєв разом із Віктором Януковичем – як найкрутіші куратори боротьби з корупцією – мають зробити щонайменше харакірі. Адже, відтепер, Україна може розраховувати винятково на кредити з Кіпру – все одно їх до тамтешніх офшорів повернуть. І не схоже на те, до нашого режиму будь-хто на Заході збереться змінити ставлення, доки чиновники в нашій країні не припинять розкрадати державу і переслідувати інакомислячих.", – пише Оробець.
"У цьому зв’язку резонансні заяви Януковича в Ашгабаті – щодо входження до Митного союзу – не варто розглядати як керівництво до дії. Принаймні, власної. Швидше – як гру на публіку…Мовляв, нехай тепер опозиція разом зі світовими демократіями на пару лоба собі чухають і губляться в здогадах – чи зблизиться Україна з Росією, чи ні. Менше будуть набридати і більш наполегливо пропонують угоду про асоціацію з ЄС", – пише Оробець, вказуючи, що "не такий вже дрібний шантаж з боку президента – як може здатися на перший погляд, якщо в опонентів забракне витримки – він гарантовано це робитиме знову".
Екс-мінстр освіти Станіслав Ніколаєнко відзначає, що замість передбачених законом про освіту 10% від ВВП, на освіту в наступному році планується витратити ледь більше 6%. При цьому на зарплату і комунальні послуги буде витрачено близько 87% цієї суми. Мінімальна додаткова потреба в коштах складає близько 4,5 мільярдів гривень для освіти і 1,4 мільярди гривень для науки. "Тобто сподіватись на якісні зміни в освіті, розвиток матеріальної бази, будівництва і проведення капітальних ремонтів не доводиться", – пише він.
"Запропонований урядом бюджет на освіту і науку свідчить, що сучасна комбінована модель фінансування, яка складається із старої радянської системи фінансування всіх потреб з бюджету та "новітньої" – оплати навчання за рахунок батьків, студентів, не працює.Потрібні радикальні кроки щодо зміни взаємовідносин бізнесу, виробничих підприємств і закладів освіти та науки. Спроби громадськості запропонувати ці підходи в новому Законі "Про вищу освіту", нещодавно схваленому урядом, наштовхнулись на небажання Мінфіну та Мінекономіки включати у валові витрати підприємств кошти на підготовку кадрів, проведення науково-дослідницьких робіт. Очікувати якісних змін в освіті у 2013 році не доводиться. Як кажуть росіяни: «не до жиру, быть бы живу"", – підсумовує Ніколаєнко.
Журналіст Осман Пашаєв пише, що у фейсбуці розгортається дискусія довкола телеканалу Інтер: «Хорошковський нібито встає на шлях війни з "сімєю", а тому Громадська рада телеканалу Інтер, що освячена Фондом "Відродження", є одним з оборонних комплексів. Тобто постають майже світоглядні запитання: намагатися бути кришталевими чи підтримати опозицію всередині влади. В мене ж майже прямі підтвердження того, що Інтер стає торпедою в цій війні».
Він наголошує, що сьогодні одразу два київських телеканали звернулися до нього за "картинкою". TVi попросив відео про підготовку голіцинських сховищ до "кінця світу". "А Інтер… я ледь не впав, коли почув прохання: про мітинг мешканців селища Магарач проти знищення заводу елітних вин "Магарач".Ні для кого не є таємницею, що слова та словосполучення "міжгір'я, сухолуччя, чайний домік, балакласький маєток Олександра Януковича тощо" заборонені для вжитку майже на всіх центральних телеканалах окрім TVi та іноді 5-го… А тут таке на Інтері. Не знаю ще – вітати телеканал чи співчувати колегам)) Але принаймні цікаво", – підсумовує він.
Журналіст Роман Чайка пише про дискусію в маршрутці, свідком та безпосреднім учасником якої він став, в якій обговроювали наближення дати пророцтва майя. "Для початку на той "кінець майя" спробував віджартуватися найновішим анекдотом про два сценарії розвитку подій. Один – оптимістичний, а другий – песимістичний. За оптимістичним має 21 грудня нарешті настати той кінець світу, а за песимістичним – до 21 грудня затвердять вдруге Азарова на прем'єр-міністра. Гумор оцінили двоє молодиків студентського віку, але їх "ха-ха" лише розпалило цілком серйозних та обурених моєю легковажністю пасажирів", – пише він, додаючи, що щоб остаточно перейти у категорію ворогів народу – не достатньо було піддати сумніву сам факт кінця світу.
"У маршрутних автобусах їздять вони – активні громадяни, свідки щоденного "кінця світу". Володарі абсолютних знань і відповідей на усі питання, гуру готових політичних рецептів та суспільних рішень. І таким народом будь-хто ж не покерує. Це вам не якісь єгиптяни! З такими пасажирами справитися під силу лише людині-реформі – доктору геолого-мінералогічних наук, професору, члену-кореспонденту Національної академії наук України, почесному кардіологу та Великому командору ордена православних хрестоносців святого храму гробу Господня з врученням золотого хреста, корони, вінка і зірки – Миколі Яновичу Азарову. Його президент вдруге подав кандидатом на прем'єра. Календар майя скасовано. Кінець світу вкотре відміняється – попереду лише добробут. Але пару пачок мила, солі і свічок прикупити таки не завадить", – пише Чайка.
Публіцист Андрій Бондар критикує оприлюднену вихідними Українську Хартію Вільної Людини. Він наводить до прикладу чехословацьку Хартію 77. «Це теж був документ, складений моральними авторитетами в досить неприємний і безпросвітний для Чехословаччини час. Так-от, у ній не було пункту про "державу" і "лідерство", вже не кажучи про абстрактну мораль і мантри на тему свободи та любові. (І що значить лідерство у такій державі, як наша нинішня Україна?!) Але там були прості й реальні речі. Чехословацькі дисиденти підписали реальний маніфест про порушення прав людини в реальній Чехословаччині», – пише він, відзначаючи, що чехословацький маніфест отримав розголос у всьому світі, тому що говорив про реальні проблеми реальних людей.
«У нашій ХВЛ навіть не трапляється такого словосполучення – "права людини"! Ані слова про проблеми зі свободою зібрань! Ані слова про політичну несвободу і переслідування! ХВЛ цілковито відірвана від реальності, відірвана приблизно так само, як свідомість шизофреніка від нормального мислення. Так, наче йдеться про якусь ідеальну Україну, населену ідеальними сутностями. Що означає не згадати про права людини в нашій ситуації? Це значить визнати, що або в нас, за великим рахунком, усе з цим нормально, або свідомо закривати на це очі. І вчора ж, у якості ілюстрації, ультраправі гопники побили учасників демонстрації на честь Міжнародного дня прав людини «Скажи рішуче „Ні“ законодавчому насиллю над правами людини!». Отака-от мрія.», – пише він.
Музикант Фоззі ділиться досвідом відвідування могили Нестора Махна на паризькому цвинтарі Пер-Лашез. "Зараз Нестор Іванович Махно лежить на другому поверсі правого блоку колумбарію. Простенько, бідненько – потемніла кришка змальована характерними літерами, «А» обведена колом і … все. Скромно як для легендарного батька, ім'я якого неодноразово брали собі як прізвиська самі ризиковані бандити і на честь якого французькі студенти під час повстання 1968 року перейменовували корпус Сорбонни", – відзначає музикант.
Він додає, що в країнах, які дорожать своїми історичними персонажами, нехай навіть і суперечливими до неможливості, з Махна зробили б зірку і символ боротьби за свободу. "Такий яскравий український історичний персонаж, як Махно, гідний більшого, ніж півквадратного метра французького колумбарію, нехай навіть і в двох метрах від самої Айседори Дункан", – підсумовує Фоззі, додавши, що дуже правильно було б перенести його прах додому.