Кадри з розтрощеною вивіскою французького посольства в Ніамеї, столиці Нігеру, обійшли, напевне, усі помітні медіа. Розлючені протестувальники спробували, але не змогли продертися до дипустанови колишньої метрополії, тож вимістили лють на уламках таблички, які втоптали в асфальт. Французький прапор над входом до амбасади зник, на його місці кілька годин майорів російський: ті ж кольори, але інакше розташовані.
Генерал Омар Тчіані
На численних фото та відео прихильники генерала Омара Тчіані, який очолив державний заколот у Нігері й оголосив себе «президентом перехідного періоду» тримають транспаранти: «Геть, Франціє!», «Віват, Росіє!». Дискурс «повстанців» змішує до однорідного стану антифранцузькі й проросійські гасла. Чому відмовлятися від технології, що спрацювала в Малі та в Буркіна-Фасо? Тема зовнішнього ворога в одній з найбідніших країн світу, де рівень грамотності становить трохи більш як 30%, утретє довела свою ефективність. Колишній колонізатор — ідеальна мішень народного гніву, яку Москва вправно «підсвічує» на африканських землях з радянських часів, успішно просуваючи власні, хижі інтереси. Опозиційні еліти, звичайно, знають, що від зміни політичних залежностей сума суспільних проблем не зменшується, але цей тонкий прошарок освічених речників має зовсім невелику аудиторію.
Читайте також: Париж перекрив кисень російській пропаганді. Тепер RT France шукатиме аудиторію в Африці?
«Як же сталося, що наші спецслужби проґавили цей путч?» — скрушно хитає головою французький колега та додає, що держави втрачають вплив, коли розвідслужби втрачають пильність. Або кваліфікацію, якщо зважати, що події в Нігері відбулися за сценарієм, схожим на той, який спостерігався під час державних заколотів у Малі 2020-го та в Буркіна-Фасо 2022-го. Не помітити російських триколорів на протестах проти присутності французьких військових баз міг хіба незрячий. Але таким військових квитків не видають і в закордонні місії не відряджають.
Заколот у Нігері триває з 26 липня. Законно обраний президент Мохамед Базум перебуває під охороною путчистів без можливості вийти за межі своєї резиденції. «Переворот генерала Тіані ставить під загрозу майбутнє французької військової присутності в Нігері: близько 1500 солдатів, залучених до боротьби з озброєними джихадистськими групами. Емманюель Макрон був змушений терміново реорганізувати ці сили після того, як французькі солдати отримали наказ покинути Малі 2022 року й Буркіна-Фасо в січні 2023 року, коли до влади в обох державах замість обраної прийшла хунта», — наголошує французький часопис Les Echos.
Ізольований і позбавлений влади Мохамед Базум — важливий партнер Парижа в регіоні Західної Африки. Колишня колонія має особливе значення для енергетичної незалежності Франції, зокрема завдяки потужним покладам урану, необхідного для атомної енергетики. «Через Orano, багатонаціональну компанію, 45 % акцій якої належить французькій державі, Франція імпортує природний уран з пустелі Нігер, необхідний для роботи французьких атомних електростанцій», — наголошує часопис Jeune Afrique. В останні дні липня Макрон скасував усю фінансову допомогу Ніамеї, а глави держав регіональної організації — Економічного співтовариства західноафриканських держав (ЕКОВАС) — виставили ультиматум: упродовж тижня відновити владу президента Базума.
Читайте також: Зінеб Рібуа: «У Північній Африці дійсно точиться боротьба за вплив»
ЕКОВАС, як і Франція, скасувало всі фінансові та комерційні операції з Нігером. Але якщо колишня метрополія уникає застосовувати силу, африканська субрегіональна структура дала зрозуміти, що здатна до неї вдатися. Прецедентів не бракує: збройні втручання 1990 року під час громадянської війни в Ліберії, 1997 року в Сьєрра-Леоне, щоб повернути до влади обраного президента, 2012 року у Гвінеї-Бісау, щоб відновити при владі уряд, 2017 року — у Гамбії…
«Якщо ЕКОВАС зазнає невдачі в Нігері, настане кінець демократії в Західній Африці», — попереджає на хвилях Francetvinfo малійський журналіст, який з міркувань безпеки не назвав свого прізвища. «ЕКОВАС не виявило достатньої твердості ані в Малі, ані в Буркіна-Фасо, ані у Гвінеї, — наголосив він. — Підірване внутрішніми розбіжностями співтовариство не змогло вжити адекватних заходів».
Нестача політичної волі західних і регіональних лідерів — саме той ґрунт, на якому квітнуть різносортні російські афери в Африці. Москва добре навчилася грати на почутті образи африканських суспільств на колишніх колонізаторів, на їхньому гніві та розпачу, використовуючи дезінформацію, конспірологію та популістські гасла. 7 % світових запасів урану на території Нігеру — достатньо принадний стимул, якщо згадати, що РФ — виробник та експортер атомних реакторів. Не варто недооцінювати ворога: росіяни вміють використовувати слабкість опонентів, коли йдеться про боротьбу за вплив.
«Одна з причин втрати популярності французів у Нігері — те, що їм не вдалося суттєво приборкати радикальний ісламізм і допомогти створити нові робочі місця в країні, — зазначив у розмові з Тижнем журналіст із Буркіна-Фасо Мохаммед Алі. — 2022 року президент Мохамед Базум погодився прийняти у своїй країні французький військовий контингент після його відходу з Малі, попри протести опозиції. Французам закидають зверхність та неефективність. Їм би годилося переглянути свою африканську політику якомога швидше».
Читайте також: Жан-Домінік Жуліані: «Якби Франція та Німеччина 2008 року погодилися на вступ України й Грузії до НАТО, то сьогодні не було б війни»
Тим часом ситуація в Нігері загострюється. Час ультиматуму ЕКОВАСу спливає, 2 серпня Нігерія, що постачає 70 % енергетичного струму до Нігеру, повністю припинила постачати енергію. Корумпований та неефективний законно обраний уряд залишається непопулярним, тож путчистам нескладно зберігати підтримку вулиці. «Державний переворот у Нігері, безумовно, є ще одним ударом по демократії в Африці, яка давно перебуває в кризі через безвідповідальність політичних еліт. Усюди, принаймні за останні десятиліття чи два, африканська громадська думка стала вкрай критичною до всього, що породив або, точніше, посилив цей тип влади: нестримна корупція, нахабна спекуляція, загострення внутрішніх суперечностей, фальсифіковані вибори, занедбані державні служби, велика залежність від західної допомоги… В очах громадськості нинішня серія військових переворотів (у Гвінеї, Малі, Буркіна-Фасо, а тепер і в Нігері) є як наслідком кризи демократії, так і причиною її загострення», — пише часопис Jeune Afrique.