«Барбі була символом всього того, чим ми не хотіли бути… Всього, від чого намагався втекти феміністичний рух», — сказала в одному зі своїх нещодавніх інтерв’ю Ґлорія Стайнем, ікона американського феміністичного руху 1960–1970-х років. Феміністки, часто критикуючи феномен Барбі, покликалися на стереотипний вигляд ляльки, її тіло, натомість самі не хотіли, щоб їх оцінювали за зовнішнім виглядом і статурою.
Але часи міняються. Щоб привернути увагу до цієї важливої в історії компанії Mattel Inc. річниці, на ринок випустили 20 нових моделей ляльки Барбі, які начебто мають надихати. Серед обраних взірцевих постатей є і японська тенісистка Наомі Осака, і британська модель та активістка Адвоа Абоа. Також Mattel Inc. випустила шість ляльок, що презентують професії, у яких жінки не представлені як слід: космонавтку, спортсменку, журналістку, пілота, політика й пожежницю.
Нова Барбі має бути реакцією на культурні зміни, що сталися під впливом феміністичного руху, але не варто плекати ілюзій, ніби у своїх діях Mattel Inc. керується прагненням розмаїтості. Компанія останнім часом зазнала втрат, обсяги продажу зменшилися. Фахівці з маркетингу дійшли висновку, що рекламування сучасних, дуже різних моделей у «нових тілах» — найкращий спосіб протидії, а якщо додати до цього супутні комплекти вбрань та аксесуарів, то ще й додатковий прибуток.
Читайте також: «Дим-димок од машин…»
А все почалося наприкінці 1950-х. Американська бізнесменка і власниця компанії Mattel Inc. Рут Гендлер під час однієї з поїздок до Європи побачила на вітрині крамниці ляльку під назвою Bild Lilly, що була стилізована під німецький комікс про золотокосу блондинку, яка виставляє на публічний огляд своє тіло в обмін на нейлонові панчохи або американські сигарети. Як можна здогадатися, пропозиція була орієнтована на дорослих чоловіків. Рут Гендлер залучила знайомого конструктора ракет Джека Раяна до створення моделі дорослої ляльки, призначеної для малих дівчаток, і назвала її Барбі, бо її донька мала ім’я Барбара. Презентація відбулася на ярмарку іграшок у Нью-Йорку 9 березня 1959 року. Під час свого дебюту Барбі їздила у відкритому кабріолеті Chevrolet Corvette цукеркового рожевого кольору й жила в Barbie Dreamhouse.
Для одних Барбі є нудотним символом ексклюзивності, усталених гендерних ролей і патріархальних фантазій. Для інших її життя не тільки барвисте та сповнене споживацької мішури. Воно, зокрема в останніх інкарнаціях, засвідчує глибокі зміни культурної парадигми, коли Барбі може бути не лише космонавткою, лікаркою, пожежницею чи солдаткою, а й першою американською президенткою. Фігура невеликої пластмасової ляльки з небаченими в природі пропорціями стала темою не одних публічних дискусій, кількох наукових дисертацій і кількох книжок.
1961 року Mattel Inc. створила чоловічого відповідника Барбі з лагідним і милозвучним ім’ям Кен, щоб вона мала собі товариство. Але партнер Барбі із зовнішністю й стилем життя плейбоя з Малібу назавжди лишився в затінку своєї «кращої половини», дарма що мав пристойний вигляд у варіанті і блондина, і брюнета.
Ляльки Барбі і Кен, поза сумнівом, відповідальні за манію, яку називають синдромом Барбі, коли прості люди віддають цілі статки на пластичні операції, щоб стати схожими на справжніх героїв Барбі та Кена. Найвідомішими випадками є Родріґо Алвес і Лейсі Вайльд, остання зробила 12 операцій тільки для того, щоб стати відомою як «Барбі за мільйон доларів». Кожен із нас знає когось, хто має вигляд Барбі або Кена, одягається й поводиться так, як вони.
2016 року фірма Mattel зрештою вирішила, що треба розпрощатися з цілком негармонічними і нереалістичними пропорціями тіл своїх знаменитостей. Три нові моделі, які тоді випустили на ринок, демонструють трохи більше розмаїття. Тепер можна насолоджуватися Барбі в трьох варіантах: високою, низькою і пухкенькою.
Незалежно від нашого ставлення до феномена Барбі, його плюсів і мінусів ця лялька є одним із найпопулярніших брендів у світі, її впізнають швидше, ніж Кім Кардаш’ян чи навіть британську королеву Єлизавету ІІ. Щохвилини у світі продають 100 ляльок Барбі різних форм та професій.
Читайте також: 8 Березня – це завжди дуже особливий час
Не знаю, що на це скажуть феміністки, але я ніколи не бачив маленької дівчинки, яка відмовилася б гратися Барбі тільки тому, що, на чиюсь думку, це може бути політично некоректно.
Моя донька отримала першу Барбі на свої треті уродини, і то був, як пригадую, дорогий подарунок. У тогочасній комуністичній Польщі таку «розкіш» можна було придбати тільки в доларових крамницях із таємничою назвою Pewex. Ціна такої ляльки була еквівалентом мого тижневого заробітку в Академії красних мистецтв. Згодом, уже в Канаді, колекція ляльок Барбі збільшилася, а Оля піддавала її різним процедурам, починаючи від переодягання й закінчуючи малюванням нігтів та обрізанням кіс. Якоїсь миті всі Барбі перебралися на смітник, а решта іграшок — плюшеві ведмеді, собаки та навіть лось — лишилися донині як пам’ять про спокійне й щасливе дитинство.
Оля віддавна публічно заявляє про свою натхнену фемінізмом громадянську позицію. Цікаво, мав на це якийсь вплив дитячий досвід ігор із ляльками Барбі?