Явище проплачених мітингів для України не нове. Подейкують, що зародилося воно у Харкові з благословення сумнозвісного Геннадія Кернеса, коли той зганяв людей на мітинги за бабло ще до того, як це стало мейнстрімом. А вперше про них активно заговорили 2011-го, під час суду над Юлією Тимошенко. Платили гроші обидва табори, втім, найбільше запа’мяталися противники ЮВТ. Певно, всі пам’ятають збоченців під судом на Хрещатику, які цілодобово стояли під істеричні крики ОлєгаКалашнікова (у запису) і жахливу за своїм виконанням пісеньку «Єднаймося». Тоді за цілодобові бдіння обіцяли щось від 150 до 300 гривень. На руки ж видавали заледве 80. Пам’ятаю, як на одному з перших проплачених мітингів, на який завела робота, десятник скаржився, як організатори-регіонали з «концтабору» (а інакше вони обнесену залізним парканом і міліцією територію, куди можна було зайти лише за перепустками, не називали) намагалися їх «кинути», заплативши по 30 грн. За «роботу» з 6 ранку і до пізнього вечора.
«До нас тоді організатори вийшли і сказали, аби ми забирали свої 30 грн і вшивалися. Бо інакше взагалі нічого не отримаємо. До першої ночі розбиралися. Врешті, нам заплатили по 80», – розповідав десятник… назвемо його Олегом. Найцікавіше, що розмова ця відбувалося на мітингу «Україна проти Януковича», організованого ще живим «Фронтом змін» взимку 2012-го на Михайлівській площі.
«А паркан під Радою пам’ятаєш? (мова про знесення «обуреним натовпом» паркану під Верховною Радою, який встановили депутати-регіонали з благословіння спікера Рибака) Теж наша робота. Ми прийшли, кілька разів дьорнули його – він і відвалився. Все вже підготували до нашого приходу», – хвалився Олег. У ньому відчувалося бажання поділитися своїми «звитягами». Бодай з кимось. Навіть із купленим «мітингуном».
І таких історій можна розповісти безліч. Махальники з прапорами на партійних з’їздах регіоналів, любителі Дня соборності по 50 грн, шістнадцятирічні комуністи на першотравневих демонстраціях у зовсім не партійних футболках CannibalCorpse. Тоді, здається, за такий похід пропонували від 40 до 60 гривень. Врешті, перший масовий мітинг Євромайдану 24 листопада 2013-го. Без жартів, але окрім завезеного ядреного електорату БЮТу та ідейних киян у перших рядах стояли проплачені підлітки. Згодом, правда, ситуація дещо змінилася,почалася боротьба за виживання… а лізти під кулі, навіть за дуже великі гроші, то доволі сумнівний заробіток, хоча тітушки, певно, так не думали.
Читайте також: Платна масовка на мітингу: погляд зсередини
Аудиторія, власне, на таких «мітингах», така ж різнобарвна, як і самі замовники. Тут тобі і бомжі, й алкоголіки з наркоманами, і справжні гопники з Борщагівки або Троєщини, і школярі, і студенти, і пенсіонери, і вчителі, й інтелігенція, яка «перебивається» такого роду заробітками. Якщо довго ходити на такі мітинги, можна було перетворитися на десятника, а згодом – і на сотника. І замість своїх 50-ти гривень отримувати, скажімо, 150. Адже за кожного приведеного тобі прописували бонусів. Чим більше тушок притягнеш із собою – тим більше бонус. Це як відсоток з проданого товару, тільки мова про живих людей.
Заробляти народ йшов із різних причин: хтось не може роботу знайти, комусь терміново потрібний підробіток, хтось збирає на море/гори/мотоцикл (потрібне підкреслити). Хоча основна причина – лінь. Адже набагато простіше стирчати на вулиці кілька годин і отримувати кількадесят гривень, ніж реально працювати. Певно, у СРСР, який підстаркуваті маргінали полюбляли згадувати, маринуючись на сонечку в очікуванні оплати, вони б усі пішли по статті «дармоїдство». Такі індивіди знайомились між собою, товаришували. Часом проплачене збіговисько маргіналів перетворювалося на справжню тусовку, де збиралися друзі і знайомі. Теревенили за життя, планували спільні вихідні, а згодом йшли на пиво в улюблений паб. Пропивати отримані гроші. Правда, тусовка була розмежована за віковим цензом: школярі зі школярами, студенти зі студентами, пенсіонери з пенсіонерами. Хіба що з алкоголіками та бомжами ніхто не підтримував контактів. Вигляд не презентабельний, та й амбре – не Париж.
Думаєте, після Майдану щось змінилося? Якби ж то. Так, старі групи, де набирали «мітингунів», перекваліфікувалися на патріотичні спільноти, які раптово почали перейматися національними прапорами, анексією Криму і російськими військовими на Донбасі. Але варто забити у пошуковик Вконтактіка (що показово – Facebook на таку хворобу не страждає) слова «митинг/массовка» – одразу випадає кількадесят груп, де шукають охочих заробити за тригодинні стояння. І якщо гарно покопирсатися у запитах, то серед завалів вакансій менеджерів, поширювачів косметичної продукції, народних акторів і тому подібного мотлоху можна знайти оголошення про «масовки». Правда, якщо раніше оголошення про набір мітингу вивішували у відкритий доступ, то нині роблять це завуальовано. Скажімо, є акаунти сотників типу «Лєна Массовка». У деяких групах відкриті цілі теми, де такі лєни створюють собі базу «м’яса», яке можна зігнати під, скажімо, НБУ. А факти, які свідчать про сплачуваність частини мітингувальників таки є. Вам варто лишити контактний телефон та ім’я з прізвищем. А далі… далі вас знайдуть.