«Ви поводитеся так, наче у вас війни немає!» — закидала українцям американська конгресвумен Вікторія Спартц. Тоді, у липні 2022-го, закиди Спартц обурили багатьох. Хто може краще знати, як треба поводитися в часи війни, аніж гостя з країни, де гуркіт гармат востаннє чули 150 років тому… Але, крім емоцій, є також факти.
Верховна Рада виділила пів мільярда гривень на добудову музею Голодомору. 1,3 мільярда гривень з бюджету Києва піде на реконструкцію транспортної розв’язки. Що довше гортаєш стрічку новин, то більше знаходиш таких повідомлень. У систему Prozorro страшно потикатися, бо відкривається якась безодня марнотратства.
Так, слово «марнотратство» поряд зі згадкою про музей Голодомору ріже око. Проте ніхто (принаймні я) не каже, що добудовувати музей не треба. Треба, ще і як. Але ще вищий — абсолютний! — пріоритет мають статті витрат, прямо й безпосередньо пов’язані з війною.
Читайте також: «Build Back Better». За цим принципом пропонують відбудовувати Україну, але в чому саме він полягає?
Моя стрічка у фейсбуку й твіттері — це химерна мозаїка з некрологів та оголошень про збір коштів для ЗСУ. Певен, у вас також. Автівки, дрони, снайперські гвинтівки й антидронові рушниці, засоби зв’язку і все-все інше — це дорогий витратний матеріал. Та ви й самі все знаєте. Сьогодні «запакували» підрозділ максимально, а завтра він поїхав на нуль, і збір треба відкривати знову…
Часом чуємо, що люди стали менше донейтити, бо, мовляв, забувають про війну. Маю песимістичніше пояснення: їм банально бракує грошей. Доходи населення зменшилися, роботи більше не стало, а запаси «на чорний день» закінчилися ще торік. Покращення економічної ситуації навіть не проглядається, але й кінця війни теж.
Тим часом величезні бюджетні кошти спускаються на те, без чого нині можна обійтися. Ось, приміром, у столиці планують витратити 6 мільйонів гривень на закупівлю кущів і саджанців. Як обороноздатність корелює з кількістю саджанців? Скільки автівок / дронів / снайперських гвинтівок можна придбати на ці гроші?.. І це не лише про Київ. Наприклад, у Новояворівську на ремонт стадіону вгатять понад 90 мільйонів гривень… Десятки, сотні, а може, і тисячі дрібних струмочків зливаються в потужний грошовий потік, який тече бозна-куди.
Читайте також: «Бригада Marriott». Під час відбудови України слід уникнути помилки 1990-х у Східній Європі
І все це, нагадаю, наші гроші. Немає «грошей уряду», «грошей міськради» тощо. Це все гроші платників податків, тобто всіх нас. Окрім цього, є ще кошти західних партнерів, які вони вливають у нашу країну. Саме тому їх так дратує наша корупція, адже вони оперують не грошима Шольца, Макрона чи Байдена, а коштами німецьких, французьких, американських платників податків. Але корупція — це те, із чим ми нібито боремося. А от як боротися з розтринькуванням бюджетів на якісь малозначущі (чи принаймні не супернагальні) речі?
Завтра чергова Спартц залізе на Prozorro й напише в The Washington Post чи деінде, що українці купують кущики замість дронів, — знову скажемо, що це брудна провокація й рука Кремля?
Ні, я не закликаю припинити фінансувати цивільну інфраструктуру й усе, що безпосередньо не стосується війни, боронь боже. Але час визначитися з пріоритетами. Кущики в київських бетонних нетрях потрібні, проте мавіки в степах Донбасу потрібніші.
А що стосується музею Голодомору… Я певен, що померлі нас би зрозуміли. Бо сьогодні наше національне завдання № 1 — припинити новітній геноцид.