У дитинстві я запоєм читав книжки з серії «Подорожі. Пригоди. Фантастика». Я не знаю, хто придумав назву цієї серії, та вона – в самісіньке яблучко. Я зрозумів це пізніше, коли почав серйозно мандрувати. Жодна з подорожей не обходилася без пригод, а всі пригоди закінчувалися фантастично щасливо.
Проте й сам процес читання був подорожжю. Я не лише відкривав Китай разом із Марко Поло, але й духмяні слова («цедра», «кріп», «гниття», «ясмин»), відмінкові закінчення, які іменник відкидав, наче ящірка хвіст. А відкривши невагомий умовний спосіб, повірив у Бога, принаймні, в Бога мови.
Найфантастичнішою з усіх книжок для мене була проза молодого Гоголя. В ранньому буковинському дитинстві я вважав, що чоловічі штани-«дудочки», які носили гуцули, носить уся Україна. Та варто мені було прочитати гоголівські «Вечори на хуторі поблизу Диканьки», як я зрозумів, що на Лівобережній Україні всі до одного – від хлопчаків до стариганів – носять шаровари. Ці шаровари, немов дирижаблі, літали в повітряному просторі гоголівської ночі. Якби Гоголь народився та виріс у Чернівцях чи Коломиї, то навряд чи написав би прозу такого польоту, розмаху, такої об’ємної щедрості.
На якій сторінці не відкриєш «Вечори…», в повітрі гойдаються, линуть, ширяють, хльоскають шаровари. Втім, як гарно придивитися, надягнувши на ніс, за порадою Рудого Панька, замість окулярів колеса з комісарової брички, то помічаєш, що це гойдається, лине, ширяє, хльоскає саме нічне повітря, яким накачані шаровари гігантського розміру.
Але чим глибше Гоголь укорінюється в петербурзькому житті, тим рішучіше змінюється гардероб його персонажів. Шаровари, кожухи, плахти, юпки, черевики поступаються місцем сюртукам, шинелям, віцмундирам, башмачкіним. Останнє слово не обмовка. Гоголь скаламбурив, підморгнув своїм, назвавши героя «Шинелі» Башмачкіним. Одну з дійових осіб «Сорочинського ярмарку» кличуть Салопій Черевик. Салоп (від французького salope) – старе пальто. Черевик – те саме українською, що «башмак», «ботінок», «сапожок». У петербурзьких повістях салоп обертається шинеллю, а Черевик – Башмачкіним. Оце так подорож! Оце так пригода! Оце так фантастика!