«Я б до неї (версії – Ред.) ставився скептично. Звичайно, виглядає вона як дуже яскрава, переможна схема і, на перший погляд, дуже радикальна та успішна. Митрополит Іларіон є правою рукою патріарха Кіріла, перевіреною особою, людиною, якій на 100 % можна довіряти. А це не український єпископат, в кожному з яких бачить мазепинця, тобто тих, хто може клястися до останнього у вірності, а потім рано чи пізно зрадити центр, тобто патріархію. Якщо подивитися глибоко в цю комбінацію, я не думаю, що стратегічному сенсі вона є успішною. Навіть якщо би й була зреалізована», – зазначив Юраш.
На думку експерта, що до призначення етнічного росіянина на посаду чільника навіть Харківської кафедри УПЦ МП не буде готова навіть РПЦ.
«Митрополит Іларіон молодий, амбіційний, розумний і перспективний ієрарх, але його призначення викличе спротив, нерозуміння і можливий розкол у середовищі українського єпископату. Тут багато своїх кадрів, які вже давним-давно готуються перейняти Харківську кафедру. По-друге, я не думаю, що навіть сама Московська патріархія буде готова в якійсь спосіб визнати, що УПЦ МП може очолити етнічний росіянин. Думаю, що Москва вже зрозуміла специфіку української ситуації, що все таки тут треба бути людиною із середини, яка би могла зрозуміти внутрішні дуже складні та неоднозначні процеси і стати проміжною середньою лінією між відвертими прихильниками та опонентами автокефалії, проросійськими за ідентичністю єпископами, між власне українським за своїми пріоритетами єпископатом. І в цьому сенсі митрополит Іларіон не може бути прийнятною фігурою», – зазначив експерт.
Тим паче, як стверджує релігієзнавець, не зовсім вдалий час для розгляду питання про обрання наступника митрополита Харківського Никодима відзначення його 90-річчя.
Щодо наступника глави УПЦ МП митрополита Володимира (Сабодана), то Юраш стверджує, що наразі таке питання не постає.
«Хвороба митрополита Володимира – це не нова проблема, вона вже існує щонайменше десять років. Незважаючи на це, митрополит досить успішно здійснює керівництво в рамках своєї схеми своєрідного нейтралітету. Тому я не бачу ні перспектив, ні навіть бажання когось щось радикально міняти.
Митрополит Володимир відомий тим, що де-факто він усунувся від активного впливу на ситуацію, давши можливість в рамках УПЦ співіснувати усім можливим ідентичностям церковним, політичним концепціям і церковним лідерам усіх абсолютно мастей. Тут і абсолютно відверті проросійські постаті як архієпископ Іонафан, і відвертий прихильник автокефалії – митрополит Софроній, і бізнесмен і рейдеровець митрополит Павло (Лебідь). В даній ситуації в самій українській ієрархії будуть боятися тієї заміни, тому що не відомо, хто очолить цю структуру, відповідно, які будуть наслідки, які будуть особисті симпатії нового предстоятеля. Мені здається, що в будь-якому випадку такої проміжної толерантної фігури зараз знайти дуже тяжко, бо новий предстоятель буде утверджувати свою певну лінію з явним фаворитизуванням тим чи іншим групам всередині УПЦ», – зазначив Юраш.
За словами експерта, Москва найближчим часом не ставитиме питання заміни митрополита, адже в його оточенні є група дієвих інтелектувалів, які впливають на рішення митрополита.
«Третя обставин, яка говорить про те, що зміни на рівні керівництва церкви навряд чи доречні, – це знайомство сучасної політичної еліти з постаттю митрополита Володимира, прийнятність митрополита для цієї еліти та передбачуваність його кроків. Тим більше, він користується авторитетом в світських колах, що дає йому також певні преференції для того, щоб залишатися на цій посаді», – додав він.
На думку Юраша, наступником митрополита УПЦ МП у свій час може стати проміжна особа, котра на сьогодні неідентифікована як головний кандидат фігура.