Уночі з 10 на 11 січня, під час драматичних подій під Києво-Святошинським райсудом Юрій Луценко обізвав полковника міліції п***стом. Цей зафіксований на відео факт як чи не найбільший гріх екс-міністра демонстрували високопоставлені представники влади західним послам під час зустрічі з ними в понеділок, 13 січня. І не просто демонстрували: заступник чинного міністра внутрішніх справ України Віктор Ратушняк заявив, що за цю лайку Луценка мають притягнути до відповідальності.
Що ж, доводиться визнати правоту заступника міністра: Луценка справді слід притягнути до відповідальності. За те, що вжив суто російське лайливе слово; точніше, термін, який саме в російському побутовому мовленні набув лайливого значення. Бо ж у своїх початках грецьке παιδεραστής («пайдерастес) – нейтральне у ціннісному плані слово, яке означає «любитель хлопчиків», «хлопчиколюб» (а це явище, як добре відомо, було достатньо поширене в Елладі…). А от у Росії це запозичення з еллінської культури стало чи не найбрутальнішою лайкою.
Та чи гоже українському політикові лаятися по-російському? І не тільки тому, що росіяни змінили значення слова, прирівнявши його до терміну «гей», а в нинішньому світі геї не вважаються якимись вилупками і виродками, а й тому, що українська мова має грандіозні запаси так званої «обсценної лексики», яка є вишуканішою і вигадливішою від російської.
Ба більше: я сказав би, що й естетично доконанішою…
«Поганий, мерзький, скверний, бридкий,
Нікчемний, ланець, кателик!
Гульвіса, пакосний, престидкий,
Негідний, злодій, єретик!
3а кучму цю твою велику,
Як дам ляща тобі я в пику,
То тут тебе лизне і чорт!
І очі видеру із лоба
Тобі, диявольська худоба…
Трясешся, мов зімою хорт?
Мандруй до сатани з рогами,
Нехай тобі присниться біс
3 твоїми сучими синами,
Щоб враг побрав вас всіх гульвіс.
Щоб ні горіли, ні боліли,
На чистому щоб поколіли,
Щоб не оставсь ні чоловік;
Щоб доброї не знали долі,
Були щоб з вами злії болі,
Щоб ви шаталися повік!»
Отак от Дідона з «Енеїди» Івана Котляревського шпетить злощасного Енея. І за діло шпетить – нічого було підсипатися до вдовиці та вводити її в оману щодо серйозності своїх матримоніальних намірів! Утім, Еней (за словами іншого персонажу, «суціга, паливода і горлоріз») не залишається у боргу і також уживає чимало належних у певних випадках міцних слів…
Не буду перераховувати всі ці слова (бо ж раптом цей текст потрапить на очі неповнолітніх читачів?), тільки зазначу, що чимало з них пов’язано із відправою природних функцій організму та продуктами дефекації (так звана «копроректальна лексика»). Є й інші, з цими функціями прямо не пов’язані (на кшталт «курви» та «бовдура»). Зверну увагу на інше: на величезне число притаманних українській культурі вигадливих прокльонів. Ось деякі з них:
«А щоби нижче пояса зціпило за пупа…
А щоби пуп той вилисів, як від маку ступа…
А щоб твоєю мордою просо молотили…
А щоб твоя дружинонька з кумом повелася…
А щоби твоя срака по шву розійшлася…
А най тебе качка копне!
А щоб тебе підняло, покрутило і гепнуло…
А щоб тебе грім побив…
А щоб тебе злидні обсіли…
А щоб йому голова облізла…
А щоб тобі булька з носа вискочила…
А щоб тебе муха вбрикнула…
А щоб тобі черево лусло!
А бодай ти смоли в пеклі напився!
А бодай в тебе в роті пір’я поросло…
А щоб тобі крові свого батька напитися…
А щоб тебе чорти в пеклі смажили…
А бодай тобі у горлі кістка стала!
А щоб тобі чорт кумом став…
До речі, щодо чорта (дідька): він фігурує не лише в прокльонах, а і в інших типах української лайки. І для християнської культури (а Україна ж начебто ще не відмовилася від належності до ряду країн з домінуванням саме такої культури) порівняння когось із нечистою силою повинно бути значно більш образливим, ніж із представником сексуальної меншини, чи не так?
Отож, перефразовуючи одного знаного письменника, дозволю собі зробити такий висновок: деколонізація та дерусифікація України тільки тоді стануть доконаним фактом, коли вітчизняні політики почнуть уживати добірну щиро українську лайку. Звичайно, ретельно дозуючи її і знаходячи найвлучніші слова, які пасуватимуть до тієї чи іншої ситуації.
Бо ж якби Юрій Луценко назвав міліцейського полковника «гидомирником», той, навіть не знаючи цього слова, усе б зрозумів правильно, а естетична вишуканість і політична правота була б беззастережно на боці опозиціонера.