Світ

  ▪   Філіпп Феттер
  ▪   © 2018 Axel Springer SE. Alle Rechte vorbehalten

Die Welt: Adidas переносить своє майбутнє в Азію

Фото: REUTERS
Це мало стати революцією: виробник спортивних товарів хотів повернути частину свого виробництва з Азії до Німеччини й там на роботизованих лініях випускати кросівки. Але концерн передумав і тепер утілює ноу-хау в Азії
Матеріал друкованого видання
№ 47 (627)
від 21 листопада

Коли тогочасний директор Adidas і президент ФК «Баварія» (Мюнхен) Герберт Гайнер у травні 2016 року відкрив у франконському (адміністративний округ у федеральній землі Баварія. — Ред.) Ансбаху так звану швидкісну фабрику (Speedfactory), заговорили про революцію серед виробників спорттоварів. «Я почав працювати на Adidas у 1987-му, тоді виробництво саме перенесли в Азію. Тепер коло замкнулося і воно повертається», — повідомив він.

 

Те, що робив Adidas, звучало справді як невеличка сенсація: кросівки більше не шиють вручну на фабриці у В’єтнамі, Індонезії чи Туреччині, а знову виробляють неподалік клієнтів європейського та американського ринків збуту. Уможливити це мав високоавтоматизований процес, за якого виробництво взуття відбувалося б практично без людської праці. Але днями стало відомо, що мрія про повернення виробництва розвіялась. Обидві наявні швидкісні фабрики в Ансбаху та США Adidas закриє не пізніше квітня наступного року. Техніка й розроблені там процеси знову вирушать на Схід — до азійських постачальників. Туди, де досі шиють руками. «Це доцільніше з економічного погляду», — заявила одна з речниць Adidas. Зокрема, фірма з Герцогенаураху не бачить сенсу в раніше запланованому розширенні модельного ряду кросівок на швидкісних фабриках.

 

Читайте також: Die Welt: Huawei, державний ворог США


Хоча у 2016-му все вказувало на те, що майбутнє за Анс­бахом: павільйон із сніжно-білими стінами скидався на лабораторію, у два ряди півдесятка машин. Якщо в першу закласти кілька котушок ниток, а в іншу всипати жменю синтетичних кульок, то зрештою отримаєш пару бігових кросівок. Перший апарат робить із ниток тканину для верху кросівка, яку наступна машина викроює лазером, тоді робот забирає ці елементи й переносить до іншого приладу. Паралельно з протилежного боку павільйону із синтетичного матеріалу виливається і збирається підошва. Наприкінці циклу останній апарат з’єднує підошву з верхньою частиною — і взуття готове.


На перших двох швидкісних фабриках Adidas планував виготовляти близько мільйона пар бігових кросівок. На запитання, чи справді вдалося досягти таких виробничих спроможностей, сьогодні в компанії не відповідають, як і на питання, чи було прибутковим виробництво в Німеччині та США останніми роками. Звісно, навіть якби на цих фабриках зробили мільйон пар, це було б тільки дещицею порівняно з проданими Adidas 400 млн пар кросівок.

Торік за ідею швидкісних фабрик компанія Adidas отримала німецьку премію за інновації, яку вручають під патронатом федерального Міністерства економіки. Усе це, як виявилося, було надто поспішним


Утім, виробництво на батьківщині не лише мало символічне значення. За словами Гайнера, йшлося про стратегію майбутнього: швидке виробництво поруч із клієнтом з пропозицією виготовляти індивідуальне взуття, а згодом і одяг. Це означало, що колись люди могли б просто в магазині замовляти взуття безпосередньо під свої ноги, а невеличкі швидкісні фабрики шили б кросівки в багатьох пунктах продажу. Були б можливі індивідуальні написи й елементи дизайну.
В Adidas не планують повністю відмовлятися від цих планів. Врешті, з появою швидкісних фабрик вдалося скоротити час від проектування моделі до її виходу на ринок із кількох місяців до кількох тижнів. Тепер це хочуть продовжувати в азійських постачальників. Однак про коротший маршрут доставки, який був би кращим для довкілля, уже не йдеться. Навіть якщо саме виробництво пришвидшене, кросівкам таки доведеться плисти морем у контейнерах. Наступник Гайнера, нинішній директор Adidas Каспер Рорстед призупинив проект. Що саме не спрацювало на швидкісній фабриці, точно не повідомляють навіть на запит. Є наміри розширити процес виробництва й іншими моделями, передовсім повсякденними кросівками із серії Originals, зазначила речниця. Потрібні інфраструктура, обладнання і ноу-хау для виробництва саме цих моделей в Азії вже є. Простіше й економічно доцільніше перенести процеси швидкісних фабрик туди, ніж перевезти верстати у Франконію чи США. Чому саме, невідомо. Вирішальними, мабуть, стали витрати, передовсім оплата праці. Як кажуть, тиску з боку азійських постачальників, щоб закрити високоавтоматизованого конкурента, не було.

 

Негативні наслідки розвороту гіганта спортивних товарів на 180 градусів відчуває передовсім Oechsler AG. Франконське підприємство спільно з Adidas створило й обслуговувало швидкісні фабрики. Наступного року контракти закінчаться, і їх уже не продовжуватимуть. Хоча процеси цілком автоматизовані, закриття лише у Франконії торкнеться понад 100 працівників дочірнього підприємства Oechsler Motion. «Керівництво Oechsler Motion GmbH переконане, що попри зупинку виробництва на швидкісній фабриці підприємство все одно даватиме прибутки, — повідомив речник фірми. — Але, за даними станом на сьогодні, уникнути скорочень персоналу не вдасться». Більше деталей керівництво повідомить до кінця листопада. Близько 70 звільнень буде і в США. Однак у самому Adidas зміна стратегії на кількості робочих місць не позначиться. Працівники, зайняті у цій сфері, продовжать роботу для покращення виробничого процесу, заявила речниця.

 

Читайте також: Балканська вісь Пекіна


«Хоч ми й розуміємо причини припинення роботи швидкісної фабрики Adidas та Oechsler, але дуже шкодуємо про це рішення, — сказав керівник Oechsler Клаудіус Козлік. — Завдяки виробництву на ній ми здобули дуже цінні знання, які вже використані й будуть інтегровані в інші виробничі процеси підприємства: автомобільні, медичні та інноваційні рішення». Однак у галузі спортивних товарів перевагу матимуть азійські постачальники, на яких тепер працюватиме пришвидшена технологія.


Раніше були сподівання, що виробництво в рідній Франконії розширять, а не згорнуть. Гайнер казав, що у 2016-му все звучало так, ніби колись значну частину виробництва з Азії таки перенесуть до країни збуту, нехай на це й знадобиться кілька років. Вплив цього тренду здавався надзвичайним, економісти бідкалися: як країни, що розвиваються, можуть у майбутньому сподіватися на зростання економіки, якщо навіть такі функції, як пошив взуття та одягу, перебирають роботи в індустріальних націях? Торік за ідею швидкісних фабрик компанія Adidas отримала німецьку премію за інновації, яку вручають під патронатом федерального Міністерства економіки. Усе це, як виявилося, було надто поспішним.
Тепер замість зводити й обслуговувати нові швидкісні фабрики Adidas хоче більше грошей вкладати в модернізацію азійських постачальників. «Швидкісні фабрики зробили значний внесок у розвиток наших виробничих інновацій і спроможностей, — каже співголова Adidas Мартін Шанкланд. — Завдяки цим результатам і реалізації нових технологій виробництва тепер ми можемо ефективніше й гнучкіше використовувати наявні виробничі потужності й швидше розширювати асортимент продукції, витрачаючи менше часу на її виготовлення».


Врешті, виробництво спортивного взуття у Франконії переживає таке собі дежавю: як і у 1980-х, конкуренти з Далекого Сходу виявилися спроможнішими. Услід за ручним виробництвом до Азії переїжджає і високоавтоматизоване. 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.