А це відкриває можливість для реформаторів впливати на процеси у країні, навіть перебуваючи в опозиції, боротися через рік за посаду глави держави та намагатися втримати контроль за ключовими муніципалітетами. І взагалі: досвід проведення чесних та прозорих виборів завжди стане у пригоді і владі, й громадянам. Отож не все пропало у Грузії, є там і підстави для оптимізму.
Що ж, оптимізм – справа гарна і потрібна, але останні повідомлення з Грузії не надто надихають. Це, звісно, добре, що чинний президент Саакашвілі та лідер переможного блоку «Грузинська мрія» Іванішвілі вже зустрілися та розпочали переговори про конфігурацію майбутньої влади; добре і те, що не відбувається значних ексцесів ані у столиці, ані в провінції (бо ж кавказький темперамент, самі знаєте…). Одним словом, триває майже звичне життя, але, якщо вірити тбіліському журналістові Гіоргі Гвахарія, вже дещо змінене: «Збуджені перемогою "мрійники" – в основному, молодики – ось уже кілька днів носяться на машинах по вулицях, вигукуючи незрозумілі гасла і розмахуючи прапорами коаліції.
Читайте також: Демократія виграла – Грузія програла
Інші, більш "солідні", все частіше повторюють слова "прийшов наш час" і засідають в ресторанах – перерозподіляючи майбутні посади, обговорюючи подальші плани, вибираючи собі під "нагляд" той чи інший бізнес… Зазвучали блатні пісні. Дехто з тих, хто мріє жити "по понятіях", квапливо почали втілювати мрію в життя.
Вже пограбовані пара банківських філій, офіс компанії, кілька магазинів, з’явилися кишенькові злодії, різко підскочила дрібна вулична злочинність, були випадки групової розправи над прихильниками "Національного руху", напади на журналістів, а деякі лідери "мрійників" відкритим текстом загрожують телекомпаніям "Руставі-2" й "Імеді"…». В Інтернеті можна знайти й інші більш чи менш схожі спостереження. Скажете, перебільшення? А якщо ні?
Що ж стосується верхніх щаблів грузинської політики, то там також вистачає негативних сигналів. От, скажімо, у списку нового уряду, оприлюдненому Іванішвілі, – двоє міністрів часів Шеварднадзе. Тобто людей, яких аж ніяк не можна вважати вмілими менеджерами, тим більше – непідкупними особами. Тоді державний бюджет країни мав утридцятеро (!!!) менші обсяги, ніж зараз, та й то майже суцільно розкрадався. Чого серед міністрів з’явилися ці персонажі? У Грузії чимало журналістів вважає, що передусім унаслідок кадрового голоду.
Тележурналіст Мішо Тавхелідзе так прокоментував ситуацію українським колегам: «Я особисто не вірю, що «Грузинська мрія» має в своєму розпорядженні досить ресурсів для того, щоб, по-перше, успішно керувати країною, а по-друге, продовжувати реформи… У «Грузинській мрії» недосить сильних політиків або великих реформаторів. Їх там просто немає. Якщо висловитися м’якіше, на мене новий склад уряду враження не справив».
Що ж стосується самого Іванішвілі та його програми, то навіть доброзичливці відзначають здатність цього політика-новачка (адже з великого бізнесу у велику політику він пішов тільки торік) до хитань, до раптової зміни настроїв, до висування нереальних прожектів тощо. От, скажімо, заявив він, що в Грузії взагалі не повинні будуватися великі гідроелектростанції, тільки малі та середні, плюс сонячні.
А ще він не бачить потреби у розвитку фондової біржі – мовляв, країна маленька, бідна, тому повернемося до цього питання згодом, у кращі часи. І, нарешті, ставши прем’єром, Іванішвілі буде керувати державою зі свого бізнес-центру, не переїжджаючи до державної канцелярії (прощавай, дипломатичний етикет…).
А бізнес-центр Іванішвілі – це, між іншим, розташований на горі у Тбілісі комплекс вартістю близько 50 мільйонів доларів, який включає гарний гостьовий будинок, тренажерний та танцювальний зали, басейн та критий тенісний корт і багато чого ще. На всі ці й подібні заяви світовий ринок уже зреагував – на біржах почали падати курси акцій грузинських компаній. Схоже, мільярдер Іванішвілі не має зеленого уявлення про різницю між російським чекістсько-олігархічним «ринком», де він заробив свої статки, і справжньою ринковою економікою…
До речі: Іванішвілі на першій прес-конференції після оголошення результатів виборів поставив на карб своєму опонентові те, що Грузія стала у регіоні «геополітичним гравцем». Бо вона, мовляв, маленька країна, і нічого брати на себе такий тягар. Тоді як бути з Ізраїлем (мабуть, лідер «мрійників» чув про таку державу)? Невже все у політиці вимірюється квадратними кілометрами і мільярдами доларів?
Ще одне повідомлення з Тбілісі: кандидат на посаду голови парламенту Давид Усупашвілі заявив, що буде створена комісія з розробки проекту конституції, щоб основний закон «не було потреби більше змінювати залежно від чиєїсь забаганки». За словами Усупашвілі, нинішня редакція Конституції Грузії «не відповідає чинним у світі стандартам» (насправді вона ухвалювалася на основі рекомендацій Венеціанської комісії). Крім того, «мрійники» вже розпочали роботу над законом про амністію, щоб ухвалити до кінця року.
Чи не означатиме це на практиці кінець порядку на вулицях та суворої податкової дисципліни, вихід з ув’язнення «злодіїв у законі» та московської агентури?
І, нарешті, в Грузії, навіть не чекаючи на остаточний підрахунок усіх голосів, переможці вже заговорили про «тушок». Як заявив впливовий представник «Грузинської мрії» Леван Бердзенішвілі, дуже скоро «мрійники» здобудуть конституційна більшість у парламенті, оскільки багато які мажоритарники, що обиралися від «Національного руху» Саакашвілі, захочуть пристати до більшості. «Мажоритарії завжди були на боці більшості.
Так станеться і зараз. Я не знаю, в цю хвилину, хто що планує, але, повірте, в найближчі дні вже з’явиться декілька таких мажоритаріїв. Я точно знаю, що у «Грузинської мрії» буде конституційна більшість в парламенті», – наголосив він на прес-конференції. Ну, а в Україні добре знають: де починаються «тушки», там закінчується парламентська демократія, там гине парламентаризм. І Грузія тут не стане винятком.
Загалом же не тільки остаточні, а навіть проміжні підсумки, ясна річ, підбивати ще зарано. Крім одного. Його у притаманній їй безапеляційній манері зробила московська публіцистка Юлія Латиніна: «Грузія знову дала Росії урок і відповіла, цілком вичерпно, на запитання: чи сумісні в бідній країні демократія і загальне виборче право з радикальними реформами економіки та держави?.. Дев’ять років тому назад, в 2003 році, в Тбілісі не було світла, тепла і світлофорів. Дев’ять років тому в Тбілісі не можна було знайти людину, у якої не пограбували б її саму, її машину, родича, друга або знайомого. Десять років тому в Грузії було півдюжини силових відомств, включаючи абхазьку поліцію у вигнанні, і всі вони займалися тим, що викрадали людей та торгували наркотиками; а голова МВС їздив в аеропорт проводжати злодія в законі… З жахливої мафіозної розваленої держави, де першими особами були злодії в законі і корумповані мільярдери, які заробили в Росії гроші тими способами, якими вони зароблялися в Росії на початку 90-х, де держава не працювала, а якщо працювала, то тільки для того, щоб її представник міг безкарно стріляти, вбивати і грабувати, – Грузія перетворилася на одну з кращих держав світу за ступенем прозорості державної інфраструктури. І виявилося, що для грузинського виборця це нічого не значить. Більше половини – або, принаймні, близько половини – грузинських виборців віддали голос опозиції… «Мрія», розумієте? Грузинська мрія – лежати на дивані, і щоб тобі подарували пральну машину. А ще краще – квартиру. А ще краще – літак. Тільки це, звичайно, не грузинська мрія – це мрія люмпена… Можна зробити за вісім років прозорою державу – але не можна за вісім років зробити притомною юрбу, яка хоче вождя».
Занадто різко сказано? Нетолерантно? Недемократично? Можливо. Але ж погляньмо на певні категорії виборців України і на певні регіони… Хіба для них головне – не наявність вождя і не подачки від держави та олігархів? Одне слово, клієнтела – вождь та його команда створюють навколо себе залежну від них масу плебсу, якій підкидають хліб та видовища в обмін на голоси. І так – на довгі десятиліття, все стабільно, прогнозовано та демократично…