Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
15 липня, 2013   ▪   Віктор Каспрук   ▪   Версія для друку

Тайвань: Ахіллесова п’ята Китаю?

Китайський правозахисник Чень Гуанчен повернувся до США після вісімнадцятиденного візиту до Тайваню, під час якого він порадив тайванцям твердо стояти на принципах демократії, бо існування їх спростовує твердження Пекіна, що демократія не підходить для китайського світу.
Тайвань: Ахіллесова п’ята Китаю?

Питання возз’єднання Тайваню з Китаєм – найболючіша проблема для КНР. Адже, не зважаючи на те, що зв’язки Тайваню з Китайською Народною Республікою постійно зростають, Тайвань є демократичним суспільством. І цим він принципово відрізняється від материкового Китаю.  

Якщо розглянути своєрідний геополітичний трикутник Китай–Тайвань–США, то КНР вважає, що Тайвань є частиною Китаю. Тайванці думають, що вони незалежні. Сполучені Штати визнають Тайвань як частину Китаю, але захищають його від можливого вторгнення Китайської Народної Республіки.

Більшість інших країн дотримуються позиції Америки. Вони хоча й визнають суверенітет Китаю над Тайванем, але водночас мають дружні контакти з Тайванем і успішно торгують з ним.

Чи можливо вирішити цю застарілу проблему? Очевидно, найкращим способом буде запитати самих тайванців – чи хочуть вони бути частиною Китаю? Адже в ХХІ столітті в цивілізованих суспільствах саме таким чином прийнято вирішувати гострі питання.

Попри те, що Пекін уже давно прагне раз і назавжди закрити «тайванську проблему», фактор США і міжнародні правила гри поки що стримують КНР від різких кроків.

Читайте також: Сіючи драконові зуби. Китайська економічна експансія змушує обережніше ставитися до фінансових спокус від Піднебесної

Водночас, не зважаючи на міжнародне визнання суверенітету Китаю над Тайванем, Тайвань має свій власний уряд і власну потужну економіку. Тайванські інвестиції вітають у світі. А тайванські громадяни подорожують по всьому світу з паспортами своєї країни. І дуже сумнівно, що вони готові добровільно позбутися свого права жити так, як вони того хочуть.

З іншого боку, Китай не має жодних юридичних прав на Тайвань. Післявоєнні договори не визначали суверенітет КНР над Тайванем, і Пекін навіть не був учасником подібних договорів. А згідно з міжнародним правом території можна передати від однієї держави до іншої за умови підписання та ратифікації договору. І лише в такому разі його виконують.

А отже, жителі Тайваню мають законні підстави на самовизначення, закріплене в міжнародному праві. І жодна інша зовнішня сторона, як-от США, КНР або навіть Секретаріат Організації Об’єднаних Націй, згідно з нормами міжнародного права не може визначати статус Тайваню. Це можуть зробити лише самі тайванці.

Власне, Пекін тому й не «педалює» проведення референдуму на Тайвані з питання возз’єднання з КНР, бо розраховує на те, що у довгостроковій перспективі економічна взаємозалежність і дедалі тісніші відносини Тайваню з Китаєм заохотять бунтівний острів перейти під комуністичне керівництво.

 Тайванці не готові відмовитися від своєї автономії, відступитися від західного стилю життя в демократичній і вільній країні. Відмовитися від свободи слова, вільної преси та можливості читати, дивитися і слухати те, що ти хочеш, і говорити те, що ти думаєш.

Парадоксальність цієї ситуації в тому, що саме Гоміндан, який свого часу намагався не допустити приходу до влади комуністів, тепер вважає ледве не своєю місією об’єднати Тайвань з Китаєм.

Проблема полягає ще й у тому, що, як показало останнє опитування громадської думки, переважна частина тайців виступає проти такого возз’єднання, але саме це і несе небезпеку. Бо бажання президента Ма Інцзю і Гоміндана розходяться з бажаннями народу Тайваню.

 Возз’єднання тоді мало б сенс для Тайваню, якби люди в Китаї мали однаковий з ними рівень освіти і свободи, що найближчим часом абсолютно не проглядається.

Читайте також: Інший Китай: Тайвань може стати найбільшим «драконом Азії»

Водночас для китайської діаспори в регіоні Південно-Східної Азії подібне приєднання мало б сенс. Адже це дало б змогу надалі створити подобу віртуального неформального Великого Китайського Союзу територій, де проживає велика кількість китайських громад. Разом з найбільш «закитаїзованими» Сінгапуром, Малайзією та Індонезією. А це уможливило б Пекіну через численні китайські діаспори мати вплив на керівництво цих країн.

Якщо спробувати уявити гіпотетично альтернативну китайську історію, за якої Гоміндан виграв би у Комуністичної партії Китаю, то КПК зайняла б Тайвань, а Гоміндан перебрав би на себе контроль над материковим Китаєм. У такому разі Китай був би сьогодні процвітаючою і багатою країною, а Тайвань перетворився б на подобу сучасної китайської Куби.

 Ситуація така, що Тайвань може отримати реальну незалежність тільки в разі розпаду материкового Китаю. А це явно найближчим часом не передбачається. Тому, можливо, і Тайбей, і Пекін тією чи іншою мірою поки що влаштовує подібна законсервована ситуація невизначеності.

За такої ситуації Тайваню вдається уникати поглинання Китаєм, а КНР дедалі більше намагається прив’язати до себе Тайвань економічно. Для Пекіна політичний чинник нині відіграє куди важливішу роль, аніж економічний ефект від цієї співпраці.

Це добре розуміють і на Тайвані. Як зазначає впливова тайванська газета The Taipei Times: «Економіці Тайваню потрібна глобалізація, а не китаїзація. Економічна стратегія Тайваню щодо Китаю потребує корекції. Відносини між Тайванем і Китаєм щораз більше стають схожими на конкурентні, аніж на партнерські, тому що епоха вертикальної інтеграції через протоку закінчилася. Водночас не можна випускати з уваги того, що китайські центральні й місцеві органи влади намагаються впливати на тайванські ЗМІ, свободу слова і ринки з їхніми політико-економічними зв’язками. Тому Тайваню необхідно створити механізми для забезпечення національної безпеки в політиці та економіці».

Китаю важко бачити незалежний Тайвань ще й тому, що по суті він є Ахіллесовою п’ятою китайського авторитаризму. Цікаво, що під час візиту китайського правозахисника Чень Гуанчена до Тайваню зустрітися з ним не знайшли можливості ні президент Ма Інцзю, ні спікер тайванського парламенту Ван Цзінь-пін.

Схоже, небажання Ма Інцзю зустрітися з дисидентом Чень Гуанченом було ще одним прикладом антипатії до людей, які нагадували йому, що він має вести себе як президент країни, якою не керують з Пекіна.

Можна також припустити, що можливість для Чень Гуанчена відвідати Тайвань, враховуючи відмову в таких відвідинах Далай-ламі, уйгурській правозахисниці Ребії Кадір та іншим персонам нон грата у чималому списку ворогів Пекіна, – це намагання тайванського президента показати своїм співвітчизникам, що він таки має хребет і не хоче повністю прогинатися під тиском правителів материкового Китаю.

Однак Чень Гуанчен все одно не зробив життя зручним для правлячої тайванської верхівки, коли після зустрічі з головою опозиційної Демократичної прогресивної партії Су Цзен-чаном заявив, що «поняття незалежності не є застарілим для Тайваню».

Утім, погляди Чень Гуанчена не завадили й членам тайванського парламенту зустрітися з ним. Для багатьох з них це стало набуттям більшої інформації про репресії, тортури і незаконне позбавлення волі в Китаї. Їм також стали зрозуміліші національні відмінності між материковими китайцями і тайванцями.

Сьогодні багато хто на Тайвані побоюється, що відносини Тайваню з КНР стають дедалі тіснішими. Вони висловлюють занепокоєння тим, що загроза щораз глибших зв’язків з Китаєм може призвести в майбутньому до поглинання Тайваню материковим Китаєм.

Крім того, тайванці, які живуть і працюють у Китаї, можуть легко стати жертвами китайської «своєрідної» правової системи. А пропозиції Тайбея відкрити взаємні представництва застопорилися через небажання Пекіна дозволити представникам Тайваню мати доступ до своїх співвітчизників, які затрималися на материку.

Водночас торішня відмова Тайваню дозволити Далай-ламі відвідати острів, на якому він раніше вже побував тричі, видається спробою офіційного Тайбею уникнути гніву китайського уряду, який не визнає легітимності духовного лідера Тибету у вигнанні.

Можна сказати, що візит правозахисника Чень Гуанчена є своєрідним тестуванням зв’язків між материковим Китаєм і Тайванем.

Відвідування Чень Гуанченом Тайваню навряд чи може призвести до серйозного погіршення відносин Тайваню з материком, оскільки у Пекіні і так вже не задоволені небажанням Тайбею просувати зв’язки між двома сторонами на новий рівень. Проте Китай ніколи не відмовлявся від свого «права» застосувати силу.

Доки на Тайвані при владі перебуває Гоміндан, Китайська Народна Республіка не застосовуватиме силові методи для возз’єднання. Проте якщо до влади повернеться опозиційна Демократична прогресивна партія і наважиться де-юре проголосити незалежність Тайваню, Китай цілком буде здатен застосувати проти Тайбею силові методи.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • 18 вересня в Росії відбудуться вибори депутатів Державної думи. Однак передвиборчого ажіотажу в країні не спостерігається. Скандали, інтриги, війна компроматів — усе це не про російські вибори.
    25 серпня, Денис Казанський
  • Кадрові перестановки у Кремлі щось означають. Але що, не знає ніхто
    25 серпня, The Economist
  • Етос служіння як головна ознака профпридатності «верхів»
    25 серпня, Ігор Лосєв
  • Тиждень поспілкувався зі спікером Верховної Ради України Андрієм Парубієм про зміну поколінь у політиці, роботу над помилками минулого й актуальний порядок денний для політичних еліт і всього суспільства
    25 серпня, Станіслав Козлюк
  • Жоден суддя, обвинувачений у переслідуванні активістів Майдану, за два роки так і не був засуджений за винесення неправомірних рішень. Максимальне покарання, яке вони дістали, — звільнення
    25 серпня, Станіслав Козлюк
  • 25 років — час одного покоління. Я пам’ятаю себе частиною покоління, яке зустрічало Незалежність у 1991-му й свідомо робило свій вибір на користь вільної України. 25 років тому нам було важливо, щоб Україна просто була. Сьогодні я відчуваю себе частиною покоління, якому мало, щоб Україна просто була. Нам важливо реалізувати унікальний шанс створити нову країну — Україну Гідності.
    24 серпня, Павло Клімкін
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
поиск работы в запорожье, новости днепропетровск, Все про погоду в Боготоле на неделю
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено