Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
12 грудня, 2011   ▪   Богдан Цюпин   ▪   Версія для друку

Розлучене Королівство - це вже не фантастика

Референдум із питанням про незалежність Шотландії може відбутися 2015 року
Матеріал друкованого видання
№ 49 (214)
від 1 грудня, 2011
Розлучене Королівство - це вже не фантастика
Саймон Кіндлен

«Через п’ять років Великої Британії більше не буде!» – проголосив наприкінці жовтня лондонський тижневик Observer. Автор заголовка шотландець Кевін Маккена називає себе юніоністом, тобто прихильником союзу з Англією, але стверджує, що підстави для його радикального висновку серйозні, й навіть зауважує, що «інші сторони союзу» наразі не можуть зробити нічого, щоб стримати просування Единбурга до самостійності.

«Коли я виростав у 1970-х у маленькому містечку неподалік Оксфорда, – розповідає лондонець Стів Малл, – то для мене все було Англією. Шотландія, Уельс тощо – це все сприймалося просто як її частини».

На запитання, чи шкодував би він, якби Шотландія відокремилася від Англії, Стів стенає плечима й без запалу каже: «Мабуть, так». Чи вважає він, що його однодумці можуть провадити якусь кампанію відговорювання шотландців від самостійності? На це запитання Стів має однозначну відповідь: «Ні. Бо це мало б протилежні наслідки. Лише побільшало б тих шотландців, які хочуть відмежуватися від повчань англійців».

Тих, хто пам’ятає початок 1990-х і обставини розвалу Радянського Союзу, можливо, здивувало б, як мало емоцій насправді викликала в Лондоні жовтнева заява лідера Шотландської національної партії (ШНП) Алекса Салмонда (на фото) про початок підготовки до референдуму в Шотландії, на якому буде поставлено питання про незалежність.

Ні прем’єр-міністр Девід Кемерон, ні нижчі за рангом лондонські політики не кинулися до Единбурга й не починали, принаймні досі, зводити очі до неба та залякувати шотландців «жахливими» наслідками «сепаратизму» й «руйнівного націоналізму». Схоже на те, що Шотландії може бути справді надана можливість відносно спокійно й без зовнішнього тиску визначитися щодо свого майбутнього, і цей чинник стане визначальним для настроїв учасників майбутнього референдуму.

Читайте також: Слабкий союз

ВІДПОВІДІ ЗАЛЕЖАТИМУТЬ ВІД ЗАПИТАНЬ

Алекс Салмонд оголосив, що референдум відбудеться до кінця теперішньої каденції шотландського парламенту, в якому зараз більшість становлять депутати його партії. На виборах у травні ШНП вщент розгромила своїх головних суперників лейбористів, які забезпечують найміцніший політичний зв’язок із Лондоном. Майже незначущою політичною силою в Шотландії залишаються британські консерватори – традиційно запеклі «юніоністи».

Але самостійники змушені бути обережними у своїх планах, бо, згідно з опитуваннями, нині лише близько 30% шотландців висловлюються за повну незалежність. Приблизною датою референдуму називають далекий 2015 рік. Алекс Салмонд та його соратники хочуть мати більше часу на агітаційну кампанію.

Понад те, ШНП усвідомлює: якщо більшість проголосує на такому референдумі «проти», питання незалежності Шотландії зникне з політичного порядку денного ще на багато років, а то й назавжди. Тому партія обмірковує імовірне включення до бюлетенів іще одного пункту – про розширення пов­новажень нинішнього шотландського парламенту без політичного відокремлення від Великої Британії.

ШНП стверджує, що агітуватиме виборців за підтримку повної незалежності, але може виникнути політично-юридична проблема в разі, якщо більш ніж половина громадян відповість «так» на обидві пропозиції референдуму. Яка тоді матиме пріоритет? «Саме незалежність, – каже пан Салмонд, – навіть якщо за неї буде віддано менше голосів, ніж за розширене самоврядування».

Читайте також: Шляхи різні, незалежність одна

Можливо, менше проблемою, а більше політичною зачіпкою є запитання стосовно того, чи матиме рішення самої тільки Шотландії юридичну перевагу над ухвалою про монархічний союз і союз парламентів, за яку 1707 року парламентарії голосували і в Единбурзі, і в Лондоні окремо.

ЩО ДІЛИТИ?

Шотландія – невелика країна, а тому з цих, а також історичних і практичних міркувань тамтешні самостійники змушені зараз казати, що навіть у разі здобуття незалежності їхня держава визнаватиме своєю главою британську королеву (чи, можливо, у майбутньому – короля).

Раніше як реальну можливість розглядали запровадження в незалежній Шотландії у грошовий обіг євро, але в умовах теперішньої кризи єдиної валюти про таке говорити ніхто вже не наважується. Отже, найпевнішою перспективою може стати збереження британського фунта навіть у незалежній Шотландії. Багато шотландських діячів також висловлюються за збереження цілісної Британської телерадіомовної корпорації BBC та, ймовірно, Національної системи охорони здоров’я Сполученого Королівства.

Шотландія ще від часів своєї середньовічної державності зберегла власну модель судочинства й має відмінну від Англії та Уельсу систему освіти. Це без проблем уписується в теперішнє функціонування Великої Британії і може бути аргументом противників відокремлення, які висловлюються за вдосконалення шотландського самоврядування.

Але ще є питання нафтогазових родовищ на шотландському шельфі у Північному морі, про контроль над якими між Единбургом та Лондоном суперечки точаться й нині. У 1980-х та 1990-х роках блакитне паливо тамтешнього походження робило Велику Британію майже повністю самозабезпеченою. Щодо дальшої долі цих запасів найбільші питання стосуються того, скільки залишається ще невидобутого газу – половина чи менше? – і чи могла б Шотландія в разі незалежності сподіватися на якісь вагомі ресурси?

КІЛТ, ВОЛИНКА І...РАКЕТИ TRIDENT

Аргументи Алекса Салмонда на користь незалежності лунають драматично. У програмному виступі в жовтні він заявив, що додаткових самоврядних повноважень Шотландії не досить: «...навіть наділені економічною самостійністю, ми матимемо атомні ракети Trident на річці Клайд, нас і далі зможуть примушувати проливати кров у незаконних війнах, таких як в Іраку, й Шотландія залишатиметься поза міжнародними та європейськими організаціями. Це може дати лише незалежність... Будуймо національну державу, яка відображає цінності нашого народу!»

Чи запалять гасла Шотландської національної партії більшість виборців, залишається відкритим питанням. Один із лондонських консерваторів днями щиро переймався тим, як багато його колег-по­літиків відверто кажуть, що, може, й добре було б, якби Шотландія відокремилася. Мовляв, центру треба було б менше виділяти субсидій на північні регіони, а крім того, без підтримки шотландських виборців лейбористи надовго втратили б шанс на серйозну кількість місць у британському парламенті.

Хоч як це дивно, але саме така спокійна реакція Лондона разом із прагматичними міркуваннями шотландців, а не гучні гасла про братерство, можуть бути головними причинами збереження цілісності Великої Британії, хоча, не виключено, у трохи іншому вигляді.

Читайте також: Георг і Катерина




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
  • Запекла боротьба точиться навколо Укрзалізниці з моменту перетворення її на ПАТ у жовтні 2015-го. За цей час там п’ять разів міняли керівників, вона виводилася з підпорядкування Мінінфраструктури й повернулася назад. Усе це відбувається на тлі корупційних скандалів, реформаторських невдач і зростання збитковості. Проблеми УЗ виходять далеко за межі владних кабінетів і корпоративної бухгалтерії, оскільки вона забезпечує 50% усіх пасажирських і понад 80% вантажних перевезень країни. І якщо найближчим часом там не почнуться ґрунтовні реформи, вона може стати серйозною перешкодою для розвитку країни.
    17 листопада, Максим Віхров
  • Тривала епопея з призначенням очільника Державного бюро розслідувань добігає свого кінця. Конкурсна комісія, яка понад рік проводила відбір кандидатів на посади голови Держбюро і його заступників, нарешті визначилася із прізвищами.
    17 листопада, Станіслав Козлюк
  • Чому реалізація невеликих регіональних проектів із європейськими країнами може бути ефективнішою, ніж стратегічне «тупцювання на місці»
    17 листопада, Юрій Лапаєв
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.