Світ

  ▪   Ольга Ворожбит

Садех Зібакалам: «Ви не знайдете жодної промови іранського лідера, де він не казав би про США»

Тиждень поспілкувався з професором політології Університету Тегерана Садехом Зібакаламом про наслідки виходу США з ядерної угоди з Іраном для його країни, причини антиамериканізму серед політичного керівництва Ірану та відносини Москви й Тегерана.

Після початку антиурядових протестів в Ірані наприкінці 2017 року професор політології Університету Тегерана та відомий у своїй країні інтелектуал Садех Зібакалам в інтерв’ю німецькому каналу Deutsche Welle охарактеризував протестувальників як «молодих людей, що незадоволені всією політичною системою». Він також заявив, що дві третини громадян Ірану не в захваті від Ісламської республіки. Влада Ірану назвала такі вислови «неправдивою інформацією» та «пропагандою». За це його засудили до 18 місяців ув’язнення й на два роки заборонили користуватися соціальними мережами. Зібакалам не вперше критикує владу Ірану або ж висловлює неприйнятні для офіційного Тегерана думки: у 2014-му, наприклад, він заявив, що визнає Ізраїль, оскільки ООН вважає його державою.

 

Цього року в Німеччині під час світового форуму журналістів Deutsche Welle йому вручили нагороду Freedom of Speech Award, яку він присвятив усім «в’язням совісті». Тиждень поспілкувався із Садехом Зібакаламом напередодні її вручення.

 

Після того як США вирішили вийти з ядерної угоди з Іраном, ситуація в країні доволі складна. Які зміни слід очікувати для майбутнього країни?

 

— Давайте розділимо вихід США з угоди на два напрями. Перший — це короткотермінові наслідки; другий — довгостроковий економічний вплив, оскільки його не відчутно безпосередньо просто зараз, але він обов’язково дасть про себе знати за півроку-рік. Короткотермінові наслідки ж не так економічні, як політичні: це зміцнення позицій прихильників жорсткого курсу. Чому? Тому що вони дуже проти будь-якого зближення із Заходом, особливо зі США. А також виступають проти уряду Хасана Роухані через те, що той займав м’якшу позицію щодо Америки під час переговорів. Протягом майже двох років, поки тривав цей процес, результатом якого стала ядерна угода 2015-го (повна назва «Спільний всеосяжний план дій», підписаний між п’ятьма постійними членами Ради Безпеки ООН, — США, Росією, Китаєм, Францією, Великою Британією, — а також Німеччиною та ЄС щодо ядерної програми Ірану. — Ред.), вони критикували Роухані навіть за те, що він проводив ці переговори. Опоненти іранського президента наполягали на тому, що він надто м’який і йому не слід довіряти Америці.

 

Читайте також: Die Welt: іранська проблема, кінець дешевої нафти, Шредер на побігеньках у Путіна та майбутнє Росії

 

Вони також запитували, як він може сідати за стіл переговорів зі США, зважаючи на всі злочини, які ця країна вчинила проти ісламського Ірану протягом останніх 37 років. Попри всю цю пропаганду угоду було підписано влітку 2015-го. Але з того часу критики змінили позиції, із яких атакують президента Роухані. Відтоді прихильники жорсткого курсу наполягали, що Сполучені Штати не виконують узяті на себе обов’язки, і це лише Іран іде на поступки, Америка ж натомість не зробила жодного кроку в напрямку зняття та послаблення санкцій. На їхню думку, економічна ситуація в Ірані не покращилася, і тепер вони наполягають, що Роухані не виконав обіцянок.

 

Та після виходу США з угоди у них з’явилося більше зброї для нападу, її можуть використовувати проти поміркованих реформаторів та уряду Роухані. Прихильники жорсткого курсу тепер наголошують, що попереджали представників іншого табору, що не можна довіряти США, однак ті їм не вірили. Вони кажуть: «Ми ж вам казали, що США — ворог ісламу та іранського народу. Казали, що Америка підтримує сіонізм, а ви нам не вірили. Тепер можете в цьому пересвідчитися».

 

Якою є позиція звичайних іранців у цій дискусії?

 

— Звичайно, народ Ірану дуже засмучений, зокрема прошарок освіченішого, професійнішого, урбанізованішого населення. Вони стурбовані, бо добре пам’ятають ситуацію перед ядерною угодою, коли їм доводилося стикатися з усіма можливими нестачами: браком обладнання, ліків, хімічних продуктів, деяких харчів. Тож у короткостроковій перспективі можна казати, що позиції групи з поміркованими поглядами послабилися і, навпаки, позиції хардлайнерів стали потужнішими.

 

Читайте також: Держсекретар США розповів про роботу над новою ядерної угодою з Іраном

 

Що стало підґрунтям для антиамериканізму серед прихильників жорсткого курсу?

 

— Це довга історія. Очікування, прагнення та ідеї Ісламської революції майже 40 років тому були багато в чому тим, що ми називаємо демократичними цінностями: вільні вибори, верховенство права, система стримувань і противаг для влади. Такими були її справжні цілі. Однак тоді в нас також існувала невелика, але дуже впливова марксистська течія, яка також боролася з режимом шаха. Вона штовхала лідерів Ірану до того, щоб стати на жорсткішу позицію стосовно США. Вони казали керівництву, що, якщо ті вважають себе справжніми революціонерами, справді радикальними, а не американськими маріонетками, чому б їм не постати проти Сполучених Штатів? Ви, мабуть, пам’ятаєте, що 40 років тому ліві не лише в Ірані, а й по всьому світу мали сильніші позиції. СРСР ще не розпався, відбулася революція в Нікарагуа, і Куба була для багатьох лівих державою-взірцем.

 

Читайте також: Іран зажадав від Європи гарантій щодо ядерної угоди

 

Отже, трапилося так, що ісламісти поволі піддалися на цей тиск, який виходив із марксистського крила й із часом стали жорсткішими щодо США. Далі вони взяли в заручники працівників американського посольства, називаючи їх шпигунами, і протримали так 444 дні. Це був початок антиамериканізму. З часом він став вагомою складовою ідеології Ірану. Наприклад, ви не знайдете жодної промови іранського верховного лідера чи просто іранського лідера, де він не казав би про США. Якщо відберете в них антиамериканізм, то вони втратять свою ідентичність. Їм просто не буде, про що говорити.

 

Яка роль Росії та раніше СРСР в іранській політиці? Чи можна очікувати на зближення Москви й Тегерана після того, як США вийшли з ядерної угоди?

 

Так чи інакше росіяни у вигоді від цієї ситуації, адже вони мають проблеми у відносинах зі США. Оскільки Росія потрібна Ірану, щоб протистояти Америці, багато в чому росіяни дістають вигоду від цієї ситуації, укладаючи різні види договорів у газовій і нафтовій промисловості. Гадаю, Москва щаслива, що Трамп вирішив вийти з угоди, бо це означає, що Іран більше схилятиметься до РФ у майбутньому.

 

----------------------------------------

Садех Зібакалам народився 12 червня 1948 року в Тегерані. Випускник Університету Бредфорда у Великій Британії, зараз є професором політології Університету Тегерана. Один із найвідоміших публічних інтелектуалів і критиків влади в Ірані