Світ

  ▪   Ольга Ворожбит

Жодних “гетто” до 2030: новий план інтеграції мігрантів у Данії

Нова ініціатива данського прем’єра Ларса Люкке Расмуссена щодо покращення ситуації у неблагополучних районах привернула до себе увагу міжнародних медіа та правозахисників

1-го березня, прем’єр-міністр Данії Ларс Люкке Расмуссен, виступаючи разом із сімома міністрами в М’єльнерпаркен, одному із тих районів, які потрапляють в категорію “гетто” за критеріями міністерства транспорту та благоустрою Данії, виголосив новий план під назвою “Єдина Данія без паралельних спільнот – жодного гетто до 2030 року”.

 

“Всього лиш за одне покоління Данія змінилася. Це загрожує нашій згуртованості”, - цитує прем’єр-міністра Данії Ларса Люкке Расмуссена одна із найбільших данських газет Berlingske. “Уряд готовий йти новим шляхом. Уряд готовий йти далеко”, - додає прем’єр. Однак, презентований минулого четверга план на 22 пункти щодо інтеграції гетто-спільнот не перший в історії Данії і навіть не перший, пропонований самим Расмуссеном. Перебуваючи у прем’єрському кріслі у 2009-2011 роках, він тоді також спровокував “гетто-дебати” своїм виступом у парламенті щодо цієї проблеми. Тоді проблеми у цих районах прем’єр виділяв такі ж, як і зараз: розвиток паралельних спільнот та систем правосуддя, підвищений рівень злочинності та невідповідна поведінка щодо поліцейських та пожежників. Після цього Расмуссен запропонував власну стратегію подолання цієї проблеми під назвою Ghettoplan 2010 (Геттоплан 2010) і було визначено критерії, за якими певні комуни чи районі відносилися до визначення “гетто”.

Читайте також: Як із цим жити?

Станом на 1 грудня 2017-го року у списку “гетто”, оприлюдненому Міністерством транспорту та благоустрою налічується 22 таких райони. Міністерство зараховує район (щонайменше 1000 жителів) до категорії “гетто”, якщо він відповідає трьом із цих п’яти критеріїв: 1) частина людей у віці 18-64 роки без роботи та освіти перевищує 40% (береться середній рівень за два роки)%; 2)частина мігрантів та нащадків мігрантів з неєвропейських країн складає понад 50%; 3)частина засуджених за порушення кримінального кодексу, закону про вогнепальну зброю, або закону про ейфорійні речовини складає 2,7% повнолітнього населення; 4) частина жителів у віці 39-50 років із базовою освітою чи навіть без неї перевищує 50% жителів цієї групи у цьому районі; 5) середній валовий дохід для платників податків у віці 15-64 років у цьому регіоні, крім заявників на навчання, становить менше 55% від середнього валового доходу для цієї ж групи в регіоні.

 

У 2010 році уряд визначив 29 районів (в основному у великих данських містах як Копенгаген, Оденсе, Орхус) як “гетто”. Зважаючи на те, що наприкінці 2017 року таких районів було на 7 менше, то вочевидь певні позитивні зміни у процесі інтеграції мігрантів, які проживають у таких районах існують. Хоча, варто зазначити, що ініціатива Расмуссена у 2010 році також була не першою, а історію урядових ініціатив щодо гетто слід проводити ще від  90-х років і прем’єрства Поуля Нюрупа Расмуссена.

 

Серед 22 ініціатив, презентованих данським прем’єром минулого четверга, найбільше уваги та критики не лише данські, але міжнародні медіа, приділили ініціативі подвійного покарання за злочини вчинені у “гетто”-районах. Експерти із юриспруденції та правозахисники негативно висловилися щодо такої ініціативи. Так, данська експертка з права із аналітичного центру  Justitia Бірґітте Арент Ейріксон виданню thelocal.dk висловила думку, що для верховенства права, дуже важливо, аби всі були рівні перед ним. А цей приклад не дуже вписується у таку матрицю.

Читайте також:  Між страхом і байдужістю

Саме цією ініціативою прем’єр збирається боротися із підвищеним рівнем злочинності у неблагополучних районах. Однак поки що вона, як і решта ініціатив у плані прем’єра щодо “гетто”, має бути ухвалена парламентом. Нинішній данський уряд не має більшості у парламенті, однак речниця опозиційної соціал-демократичної партії Тріне Брамсен в коментарі Berlingske вже заявила, що її партія розглядає заходи, запропоновані прем’єром “прийнятними”. Тому данські журналісти припускають, що цю ініціативу буде ухвалено. Поки що немає конкретної інформації, які злочини та які саме райони будуть вважатися “зоною подвійного покарання”. Однак, як прокоментував Berlingske данський міністр юстиції, типи злочинів буде визначено під час розгляду законопроекту у парламенті, а от території, до яких застосовувати подвійне покарання залишать на розсуд шефів місцевої поліції. Крім того, не важливо, громадянин якої держави здійснює злочин на території “подвійного покарання”, чи є він мігрантом чи етнічним данцем, якщо територія обкладатиметься подвійним штрафом, то це поширюватиметься на цього правопорушника.

Читайте також: Місце України в сучасних міграційних процесах

Серед інших ініціатив плану Расмуссена є також обов’язкові дитсадки для дітей тих, хто живе у гетто, з одного року. Діти, що проживають у гетто, також повинні будуть складати тести на знання мови по закінченні певного класу і якщо їхні результати не відповідають потрібному рівню, то вони залишатимуться на попередньому навчальному рівні. Цікаво, що якщо жителі гетто переїдуть в інший район, що не є “гетто”, то згадані вище зобов’язання їх більше не стосуватимуться.

Усі ці ініціативи, на думку данського уряду, покликані зробити гетто більш безпечними.

 

Серед 22 пунктів плану данського прем’єра є також і пункт про знесення певних будівель та побудову нових. “Все це для того, аби заохотити інші категорії населення переїжджати жити в ці райони”, - пояснює журналістка одного із данських видань. “Дещо з цього вже відбулося”, - додає вона, маючи на увазі побудову студентських кампусів у деяких із таких районів. Крім того, у планах також дозволити компаніям, що здають житло не надавати його в оренду громадянам із кримінальним минулим (братимуться останні п’ять років).

 

У 80-х лише у Данії проживало лише 1% мігрантів, що походили не із країн Заходу. Сьогодні, за словами данського прем’єра, таких 8%, тому, вважає він, фундаментальні цінності данського суспільства, а також такі цінності як гендерна рівність, свобода слова та свобода обирати собі партнера, знаходяться під загрозою. Саме тому він наполягає на впровадженні пунктів свого плану. Чи вдасться йому їх запровадити, вирішить парламент, а от чи будуть вони успішні, покаже час.