Світ

  ▪   Майкл Бініон

Непрості питання британської корони

фото: reuters
Які зміни в політиці й традиціях Британії можливі за нового монарха
Матеріал друкованого видання
№ 9 (537)
від 1 березня

Холодного похмурого дня в лютому 1952-го 25-річна принцеса посіла британський трон після смерті свого батька, короля Георга VI. Вона стала королевою Єлизаветою II і править уже 66 років — най­дов­ше серед усіх монархів Великої Британії за тисячу років і серед усіх монархів світу за всі часи.


Нині королеві 91 і вона як ніколи популярна. Британський уряд «кульгає», народ втратив віру в політиків, а от королеву вважають символом стабільності й непорушності традицій. Вона досі виконує королівські обов’язки, регулярно навідує різні куточки країни, приймає послів і державних діячів, має щотижневі аудієнції з прем’єр-міністром. Люди, які народилися в той час, коли Єлизавета посіла престол, уже досягли пенсійного віку. Більшість британців і не пригадує іншого монарха.


Та вже ведуться обережні приготування до її смерті. Обдумують і потрохи репетирують похорон. Журналісти заготовляють довгі некрологи, щоб швидко опублікувати за потреби. Телевізійники окремо зберігають відеоматеріали про життя та часи Єлизавети, що їх у день смерті можна буде прокручувати з ранку до ночі. У Співдружності Націй, для якої королева завжди відігравала ключову роль і якій віддавала всю душу, обмірковують непросте питання про наступника.

 

Читайте також: Королева Єлизавета II встановила рекорд за часом перебування на британському престолі


Співдружність не монархія, де правління автоматично переходить до старшої дитини. Принц Чарльз, який стане королем після смерті матері, не буде таким популярним головою асоціації, що поступово віддаляється від британської корони.


Нині до складу Співдружності входить 52 незалежні держави, переважно англомовні, розкидані по всьому світу. Серед них і великі багатонаселені країни (Індія, Канада, Австралія, Пакистан, Нігерія та Південно-Африканська Республіка), і маленькі острови в Карибському морі, і країни в Азії та Африці.


Співдружність Націй, що здебільшого (хоч і не повністю) сформувалася з колишніх колоній Британської імперії, не є політичним союзом, майже не має спільних для всіх членів структур і обходиться без єдиної системи організації та політичного курсу. Однак асоціація тримається на великій мережі освітньої, правової, торговельної та культурної співпраці, завдяки якій мешканці поділяють спільний набір демократичних цінностей.


Ці зв’язки оновлюються кожні чотири роки, коли голови урядів країн-членів з’їжджаються на саміт для офіційних дискусій про плани та для неформальних бесід під час короткої «виїзної» зустрічі. Саміт проводиться в одній із держав Співдружності (щоразу в іншій), і до цього часу королева завжди відвідувала таку країну й відкривала захід. Цього року черга за Великою Британією, і незабаром на відкритті в Лондоні королева вітатиме всіх гостей. Найімовірніше, це буде востаннє.

Велика Британія стала геть іншою країною: іммігранти зробили суспільство багатокультурним і багаторелігійним. Монархія майстерно підлаштувалася до нових реалій.  вона мимохіть утілює всі сучасні цінності,ідеї та характер сьогоднішньої Великої Британії

 


Тема про наступника Єлизавети II неминуче прозвучить, нехай і делікатно, на цьогорічному саміті. Коли королева посіла трон, незалежними були лише кілька великих держав: Канада, Австралія, Нова Зеландія і ПАР, а більшість була певним чином підпорядкована британській короні. Індія та Пакистан здобули незалежність лише 1947-го й стали республіками, не зберігши формальних зв’язків із Великою Британією. Тоді було очевидно, що королева, яка вважається аполітичною особою, може стати символічною керівницею Співдружності. Зі свого боку, вона завжди позиціонувала асоціацію як свій пріоритет: часто навідувалася до найбільших країн-членів і підтримувала тісні відносини з їхніми лідерами. Кажуть, Нельсон Мандела був єдиним з них, хто міг звертатися до неї просто Єлизавета й телефонував, коли заманеться.


Як її не стане, усе зміниться. По-перше, держави, які досі визнають Єлизавету формальною главою (Канада, Австралія та кілька країн Карибського басейну), мабуть, вхопляться за можливість розірвати зв’язок із монархією та проголосять себе республіками. По-друге, імовірно, буде вирішено, що замість нового короля Чарльза ІІІ символічним главою Співдружності має стати хтось інший. Може, це буде якась видатна особа з Індії, Канади чи Австралії? Може, очільник постійно змінюватиметься? Може, Співдружність обійдеться без символічного глави?

 

Читайте також: Рідкісний вид


Більшість британців сподівається, що королева ще кілька років буде на троні. Вона в надзвичайно добрій формі, як на свій вік. Її мати померла в 101. Єлизавета II досі ретельно вичитує донесення, які їй пишуть, розважає гостей із-за кордону та визнач­них британців у Букінгемському палаці, часто виїжджає. Особливо полюбляє кінні перегони, адже це її давнє захоплення. Для багатьох британців королева, що править так довго, вже частина історії. Художні, документальні фільми, розповіді про те, яким було життя далекого 1952-го, молоде покоління сприймає як немислимі історії. У високоякісних сучасних постановках, фільмах і серіалах Єлизавету зображують зовсім юною, а історичні події видаються такими далекими, що вигадка переплітається з фактами.


Сама королева називає себе людиною з історії. Місяць тому вона дала інтерв’ю на телебаченні (перше телеінтерв’ю за все правління), у якому згадувала коронацію, свої почуття й атмосферу тих часів. Британців не здивувало саме інтерв’ю, а от деякі відповіді й досі світлий розум королеви виявилися несподіванкою.


Велика Британія стала геть іншою країною: іммігранти зробили суспільство багатокультурним і багаторелігійним. Монархія майстерно підлаштувалася до нових реалій. Зміни відбуваються поступово, щоб уникнути різкого порушення традицій. Монархія мимохіть утілює всі сучасні цінності, ідеї та характер сьогоднішньої Великої Британії. Символом змін можна вважати заплановане на травень весілля онука королеви принца Гаррі й Меґан Маркл. 50 років тому така партія вважалася б неприйнятною: розлучена жінка змішаної раси, американка, актриса.
Нині, навпаки, Меґан ніби дзеркальне відображення нової Британії. На зміни в суворій вікторіанській моралі, що тривалий час панувала в суспільстві, натякає й такий пікантний момент: королева запросила Меґан відзначити Різдво разом із королівською родиною у Віндзорському замку. Мабуть, доречно припустити, що гості без зайвих афішувань дозволили спати з Гаррі.

 

Читайте також: Невтомна леді. На чому тримається загадкова популярність британської королеви


Звісно, з огляду на похилий вік Єлизавета II обмежила свій графік і королівські обов’язки. Більше не вдягає корону й решту регалій на щорічне відкриття засідань у парламенті. Не здійснює далеких візитів за кордон. Просить принца Чарльза чи онука вручати медалі на регулярних церемоніях. Чимало рутинних обов’язків вона передала молодшим членам родини.


Та, на відміну від королівських родин Іспанії чи Нідерландів, немає й мови про зречення від престолу чи вихід на пенсію. Адже далекого 1947-го Єлизавета, на той час молода принцеса, дала обітницю. Під час офіційного візиту в ПАР 21-річна дочка короля, як відомо, проголосила: «Перед усіма вами я заявляю, що все моє життя, хоч би яким воно було, — довгим чи коротким, — буде присвячене служінню вам». Воно, поза сумнівом, виявилося довгим. І в непрості для Великої Британії часи змін люди раді, що королева досі з ними.