Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
28 липня, 2015   ▪   Олена Максименко   ▪   Версія для друку

Латвія. Досвід самоідентифікації

Восени пощастило пожити протягом місяця у маленькому приморському містечку в Латвії. Місто вразило подібністю на сучасну Україну за кількістю національної символіки - стрічки на одязі, прапори на автівках та вікнах, навіть бабусі на ринку вдень запалювали на ятках свічки кольорів латвійського прапору.
Латвія. Досвід самоідентифікації

Все так само, як у нас за часів Майдану з єдиною відмінністю: ані революції, ані війни в Балтійській країні, на щастя, не було й близько. Жодних інших видимих причин, здатних пояснити цей спалах показного патріотизму, також. Хіба регулярні повідомлення про порушення "братнім" народом повітряних чи водних кордонів: то були зафіксовані російські літаки, то кораблі...

Вразило також святкування латвійського дня захисника вітчизни. У цей день вшановують воїнів всіх часів. На відміну від (на щастя, уже неактуального для нас) 23 лютого, дата сягає дохристиянських традицій: у сиву давнину в цей день вшановували божество Лачплесіс, покровителя воїнів, що мав вигляд напівлюдини-напівведмедя.

Читайте також: Російська Латвія

На центральній площі зібралося майже все місто. Стислі промови, виступ симфонічного оркестру, безкоштовний чай з казана, а потім шестя зі смолоскипами до цвинтаря. Дійство відбувалося зі смаком, душею та без зайвого пафосу - і це у провінційному містечку! Прикметно, що в Прибалтиці давно і легально існують добровольчі батальйони(Zemessardze – так тут називають загони самооборони, у перекладі на українську це звучало б як «стража землі»). Люди, що є їх членами, не є військовими. Раз на півроку вони збираються на вишколи задля підтримки та розвитку необхідних в умовах війни навичок, а на екстрені випадки знають, куди бігти і де отримувати зброю.

На святкуванні стало очевидно, наскільки ця тема є "модною": в "добровольці" записуються навіть малюки і підлітки - для них це щось на кшталт нашого "Пласту". Усі в камуфляжі, та з глибоким почуттям власної гідності. У Латвії смолоскипну ходу нікому не спадає на думку асоціювати з фашизмом чи нацизмом. Це давно і міцно увійшло в традицію. У випадку чого, уряд і суспільство не матимуть проблеми з "незаконними бандформуваннями", адже система потрапляння до лав добровольців давно відпрацьована та узаконена.    

Населення Латвії становить три мільйони - менше за населення нашої столиці. Тому не культивувати моду на патріотизм - від підготовки добровольчих батальйонів до стрічок та прапорців - вони просто не мають права. "Великий брат" надто поруч, і латати дірки в системі обороноздатності та масовій свідомості, якщо дзьобне "смажений півень", у них шансів не буде. Лагодити машину на повному ходу, як це змушена робити Україна - справа не вдячна, а для маленької країни апріорі безнадійна.

Читайте також: Дайніс Іванс: «Якщо впаде Україна, то наступного дня в Латвії будуть орди кегебістів і совєтських агресорів»

При тому, що членство в ЄС поки що не принесло латвійцям бажаного "європейського" рівня життя, та навіть навпаки - люди творчих професій, вільні художники, музиканти тощо, нарікають на те, наскільки важче стало жити, вулиці міст, зокрема столиці, подекуди виглядають украй зубожіло, - назад  до "совєцького світлого майбутнього" нікого, схоже, не тягне. Можливих шляхів небагато, ілюзій нуль.

Можливо, печальний приклад України став свого розу каталізатором для латвійців. Але нам, в свою чергу, є чому повчитися у них. Аби "моду на патріотизм", що спалахнула внаслідок останніх подій, не звести лише до мімікрію, а спрямовувати у конструктивне русло.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Це місце невідь-чому завжди уявлялось мені краєм світу. Надто важкодоступним, щоб отак, просто захотівши, скоро до нього дістатися. Я не помилилась. П’ять годин від Одеси вибоїстими дорогами, коли підкидає й від цього нудить. Раз за життя можна, – кажу своєму супутникові, іноземцю. Раз за життя треба, – кажу собі, українці.
    6 грудня, Анастасія Левкова
  • Як функціонує схема заволодіння допоміжними приміщеннями в столиці
    6 грудня, Тарас Кінько
  • Недореформована пострадянська Україна забезпечила ідеальні умови для виникнення та відтворення тіньової економіки
    5 грудня, Олександр Крамар
  • Про переваги Hyundai Tucson 2016 року випуску
    5 грудня, Олександр Пархоменко
  • У розмові з Тижнем Девід Кровлі, професор Школи гуманітарних наук Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, розповів про старі та нові медіа, постправду й андеграунд у країнах соцтабору.
    4 грудня, Ганна Трегуб
  • Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».
    4 грудня, Станіслав Васін
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено