Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
3 липня, 2015   ▪   Станіслав Козлюк   ▪   Версія для друку

Не стати на граблі насильства

Майже 10 днів у Вірменії тривають протести, викликані подорож­чан­ням електроенергії. Вла­­да країни намагалася розіг­нати людей силою, однак це ли­ше збільшило кількість незадоволених на вулицях. Тиждень поспілкувався з вірменським журналістом Емілем Даніеляном, який розповів про аполітичність мітингу, можливість радикалізації протестів та вплив майбутніх виборів на вуличні акції.
Матеріал друкованого видання
№ 26 (398)
від 2 липня, 2015
Не стати на граблі насильства

Неполітичний протест

Протест у Вірменії – це соціаль­но-економічна акція. Головна вимо­­га – зміни в питанні енергопостачання. Крім того, активісти вимагають, щоб покарали поліцейських, які під час розгону акції 23 червня діяли жорстоко. Але це нині другорядне. На вулицю вийшли молоді люди із прогресивними поглядами, які не часто брали участь у політичних акціях, мітингах партій. Останніми роками такі протести дедалі частіші. Скажімо, три роки тому сотні молодих людей таким чином урятували в центрі Єревана парк, де було заплановано будівництво. Два роки тому намагалися підняти ціни на проїзд у громадському транспорті – зно­­ву виступила молодь. У результаті рішення скасували. Але, безумовно, нинішня акція безпрецедентна за кількістю людей. Це дуже важливий феномен у суспільно-політичному житті Вірменії. Адже населення країни понад 3 млн осіб. Найбільше – орієнтовно 20 тис. громадян – зібралося на проспекті Баґрамяна в Єревані. Та й в інших містах відбувалися протести. Скажі­­­­мо, у Гюмрі, де мешкає близько 100 тис., кількасот жителів провели на вулиці кілька днів. Для маленької країни це досить чимало. До того ж важлива не лише кількість, а і якість. На акції вийшло нове покоління, яке не хоче жити з олігархічною системою. Це в майбутньому може відіграти вирішальну роль у трансформації політичної моделі Вірменії.

Читайте також: Криза у Вірменії покладе край лідерству Росії на пострадянському просторі - експерти

Що буде через кілька місяців? Складно сказати. Влада оголосила про міжнародний аудит в енергорозподільчій мережі країни. Більшість вважає, що в цій галузі процвітає корупція. Влада визнає, що зловживання існують. Але, за словами її представників, це не впливає на тарифи. Основ­ний аргумент такий: держкомісія, що вирішує, якими мають бути ціни на електроенергію, не включала можливих зловживань у тарифні розрахунки. Але протестувальники вимагають дій, і уряд погодився організувати аудит, запропонував активістам узя­­ти в ньому участь. Процес займе чотири-п’ять місяців. Що стане­ться з тарифами потім, можна лише здогадуватись. Багато залежить від референдуму про поправки до Конституції, через які Вірменію хочуть зробити парламентсько-президентською республікою. Багато хто вважає, що мета цієї реформи – дозволити президентові залишитися при владі, скажімо, обійнявши посаду керівника парламенту. Плебісцит повинні провести наприкінці 2015-го – на початку 2016 року. Важко уявити, що за місяць-два до волевиявлення влада підніматиме тарифи. Адже з’явиться ризик повторних протестів. А в травні 2017 року парламентські вибори. І з огляду на референдум вони будуть найважливіші в країні. Чи піде уряд на підвищення цін перед ними, сказати складно.

Влада Вірменії розуміє ризик радикалізації протестів, тож поки що діє раціонально

Зауважу, що керівництво не вперше йде на поступки суспільству. Це відбувається останні три-чотири роки. Рік тому були великі протести молоді проти неоднозначної пенсійної рефор­­ми. Її заморозили до літа 2017‑го. Не здивуюся, якщо проблему з тарифами заморозять так само. До того ж президент натякнув, що енергосистеми можуть націоналізувати. Ними зараз володіє російська «Интер РАО». До протестів, згідно з публікаціями у вірменській пресі, компанія була не проти продати мережі іншим інвесторам. У цій галузі плачевна фінансова ситуація: великі борги, збитки. І становище, попри зростання тарифів, ускладнюється. Це вже третє підвищення цін за два роки. Останнє було на 17%, у 2013-му – на 27%, торік – на 10%, до цього теж було зростання. Можна сказати, що у Вірменії зараз електрика коштує на 70% більше, ніж 2010 року. Як бачимо, подорожчання значне.

Логічно, що в населення велика недовіра до влади. Люди не сприймають запевнень уряду, що тарифи підвищують не через корупцію, а через об’єктивні економічні чинники. Така сама недовіра й до поліції. Особливо після застосування сили 23 черв­­ня. Цьому сприяють і кардинально різні заяви правоохоронців. То вони погрожують розігнати акцію, то намагаються заспокоїти людей і заявляють про незастосування сили. Водночас кримінального переслідування протестувальників немає. Під час розгону затримали більш ніж 230 людей, але їх швидко відпустили.

Розкол поміж активістівта радикалізація

Із початком цього тижня можна говорити про розкол у лавах активістів. Мова про ініціативну групу «Ні – грабунку!», яка ініціювала протест. Її члени оголосили, що надалі стояти на проспекті Баґрамяна немає сенсу, потрібно йти на площу Свободи, яка недалеко від центру Єревана, і продовжувати мітинг там. Такі заяви пролунали після поступок, які зробив президент: фактично після замороження підвищення ціни електроенергії на кілька місяців. Утім, більшість мітингарів не сприйняла цього рішення. З’явилися нові лідери. Протестувальники залишаються на проспекті. Уночі чисельність громадян там помітно зменшується – до кількох сотень осіб. Переваж­­но люд іде туди після 18:00–19:00. Хоча загалом лави протестувальників поріділи й ентузіазм упав.

Читайте також: Єреванських протестувальників, що оголосили голодування, забрали в лікарню

На початку тижня поліція обіцяла розібрати барикади. Це два ряди зв’язаних докупи пластикових контейнерів. Було оголошено, що вони належать приватній компанії, яка прибирає сміт­­тя, й порушено кримінальну спра­­ву. Поліція намагалася переконати організаторів у тому, що баки конфіскують. Але реальних спроб не було. Можна припустити, що влада наразі не має наміру розганяти людей. Хоча я не виключав би силового варіанта. Водночас важко сказати, скільки триватиме протест. За останні два дні ми бачимо спад динаміки.

Радикалізація людей можли­­ва насамперед у разі спроби застосувати жорстоку силу, масових арештів. Але влада, схоже, поки що це розуміє і намагається діяти раціонально. Є і стримувальні фак­­ти: це, зокрема, реакція США та ЄС. Після розгону вона була різка. Крім того, акцію підтримала діаспора. Так, у Сполучених Штатах оприлюднила свої заяви зі схваленням протестного руху одна із впливових вір­менських структур. З аналогічними відоз­вами виступили деякі відомі американці вірменського походжен­­ня. Серж Танкян, вокаліст групи System of a Down, активно коментує ситуацію у Вірменії. Він висловив свою підтримку молоді. У Франції основний новинний портал місцевих вірменів теж симпатизує протестові. У Росії ситуація дещо інша. Спілку вір­менів РФ очолює прокремлівська людина – Ара Абрамян. Але він висловлювався обережно й говорив, що потрібно знайти взаємовигідне рішення. Водночас політичних заяв від діаспори не було.

$200 млн на армію від Москви

Щодо виділення $200 млн на озброєння від Росії (про яке сказав президент Вірменії Серж Сарґсян) офіційна Москва мовчить. Судячи з усього, цю заяву зроблено спеціально для мітингувальників. Зауважу, що 15–16 червня делегація Міноборони Вірменії на чолі з керівником Департаменту матеріально-техніч­ного забезпечення Збройних сил здійснила візит до Росії. Це було до протестів. Можливо, рішення виділити цей кредит у $200 млн було прийнято ще тоді. Але те, що вірменська влада оголошує про це публічно, навряд чи випадковість. Зазвичай постачання російського озброєння до Вірменії відбувається таємно, інформація про це тільки подеколи трапляється у ЗМІ. Не виключено, такими промовами намагаються вплинути на активність мітингувальників. Згадаймо й заяву вла­­ди про передачу вірменським правоохоронцям справи Валєрія Пєрмякова, котрий, як ви пам’я­таєте, убив сім’ю із семи осіб у місті Гюмрі. Цілком імовірно, цим солдатом займатиметься вірменський суд. Раніше влада РФ на таке не йшла.

Читайте також: Вірменська генпрокуратура просить розслідувати силовий розгін страйкарів 23 червня

Думаю, в Москві побоюються розростання протесту. У Кремлі крім параної на ґрунті «майданів» і «підступних планів західних держав» є розумін­ня, що соціально-еконо­мічні проб­леми у Вірменії справ­­ді існують. І це сильний фактор для протестів. Необхідно йти на поступки. Так, кілька днів тому заступник міністра закордонних справ Росії закликав офіційний Єреван шукати компроміс із протестувальниками. Це безпрецедентний крок. Не пам’я­­таю, щоб російська влада закликала уряди пострадянських кра­­їн робити поступки мітингарям. Цікава подія.

 




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Як автоматизується полювання на відмивачів грошей
    19 листопада, The Economist
  • Експертиза, яка дає змогу вийти за межі лише виробництва культурного проекту й піднятися до рівня стратегування і, що головне, втілення тих стратегій у життя, — це дуже рідкісна річ в українському культурному середовищі. У наших реаліях навіть міністр культури має бути бодай трохи митцем, але чомусь не обов’язково професійним менеджером і політиком, здатним аналізувати статистичні дані, розуміти політичні наслідки слів та дій, а також передбачати ефективність інвестицій.
    18 листопада, Тетяна Філевська
  • На балконі нашого офісу Вася смачно затягується цигаркою, яку підкурює від іншої цигарки, і продовжує свій монолог у мій бік, але вже й не дивиться на мене: — Так, а ще мені треба, щоб ти начитав для радіо українські класні прислів’я, ще картинка, ще... — я вже й не слухаю. Усі його слова далі звучать як «бла-бла-бла», а в моїй голові народжується діалог для опонування.
    18 листопада, Тарас Білка
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.