Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
30 травня, 2015   ▪   Анна Корбут   ▪   Версія для друку

Даце Мелбарде: «Одна із цілей російської пропаганди – послабити відчуття патріотизму»

Тиждень розмовляв із міністром культури Латвії про російську війну за серця та голови молодих латвійців і про те, як сама Латвія та Європа загалом можуть цьому протистояти.
Матеріал друкованого видання
№ 20 (392)
від 21 травня, 2015
Даце Мелбарде: «Одна із цілей російської пропаганди – послабити відчуття патріотизму»

У. Т.: Недавно була річниця завершення Другої світової. У нашому регіоні традиційно хтось поминає її жертв, а хтось святкує перемогу. Чи існує поділ на умовні «8 травня» й «9 травня» в латвійському суспільстві? Наскільки він серйозний?

– Ставлення до результатів Другої світової – це одна з тем, що змушують нас говорити про розкол соціальної пам’яті сьогодні, й один із критеріїв оцінки питань, у яких наше суспільство розділилося.
Половина латвійців пам’ятає Першу республіку, проголошен­­ня незалежності, а відтак радянську окупацію в 1940 році. Ця група сподівалася, що закінчення Другої світової обернеться новою нагодою відновити незалежність. Для неї результати війни – так зване звільнення – стали втратою надії, другою окупацією.

Інша частина суспільства бачить у закінченні війни велику перемогу Радянського Союзу й російської цивілізації. Таке сприй­­мання є частиною міфології, що пропагується в нашому інформ­просторі через різні російські канали. І це інструмент поглиб­лення розколу між двома групами соціальної пам’яті.

Оскільки Латвія – країна демократична і в нас чітко визначена свобода зібрань та висловлювання, ми не обмежуємо нікого у відзначанні завершення Другої світової так, як він вважає за потрібне.

У. Т.: А який портрет тих, хто належить до групи «9 травня» у вашому суспільстві?

– Вона доволі неоднорідна, але здебільшого це російськомовні громадяни або ж люди, які особисто воювали у Другій світовій, та їхні родичі. Що турбує нас як країну, котра намагається виробити спільну пам’я­ть, – це зростання кількості молодих латвійців, які приєднуються до такої парадигми пам’яті та її вшанування. Тобто викладання латвійської історії в наших школах, особ­ливо з російською мовою навчання, викликає запитання: яку використовують літературу, які меседжі доносять і що мотивує молодше покоління ставати на бік соціальної пам’яті, прив’яза­ної до радянських часів?

Читайте також: Російська Латвія

Серед пояснень дедалі більший обсяг пропаганди в наших ЗМІ. Статистика свідчить, що в наративі російських медіа стає щоразу більше брехні. Крім того, обсяг контенту про Латвію за останні два роки значно зріс: із нього лише 2% позитивного, 38% нейтрального, решта – негативний або ворожий. Основний меседж – країна не відбулась, у ній відроджується нацизм і не поважають прав людини. Російські канали показують багато історичних матеріалів, зокрема фільми про Другу світову, привабливі серіали, документальне кіно, та й художні фільми також. Усе це впливає на молодь, яка, зрештою, навертається до проросійської соціальної пам’яті.

РФ, окрім того, дуже активно працює з молодими лідерами російськомовних спільнот, організовує в себе для них літні табори. А ще опікується громадськими організаціями, фінансує місцеві історичні та культурні проекти. Відтак ми спостерігаємо багато елементів гібридної війни в Латвії. Тривають битва за серця та голови, насаджування іншого набору цінностей, і це штовхає людей у бік «русского міра».

У. Т.: Ця гібридна війна точиться вже понад рік, а опосередковано – ще довше. Чи знайшлися за цей час ефективні інструменти спротиву?

– Розуміємо, що ми мала країна й самим протистояти надзвичайно агресивній пропагандистській машині, в яку Кремль укачує мільйони, майже неможливо. У нас і коштів співмірних на це немає. До того ж важливо розуміти, що як демократична держава ми не можемо відповідати на чужу пропаганду дзеркальними методами або цензурою. Якщо зробимо так, то справді станемо частиною іншого світу. Тому це величезний виклик: як боротися з російською пропагандою і сприяти при цьому розвиткові свободи слова та вільної журналістики. І водночас треба захищати наше суспільство, особливо уразливі групи на кшталт молоді, від дедалі більшого обсягу пропаганди.

Один із пріоритетних інструментів тут освіта. Вона має починатись у дуже ранньому віці, навчаючи дітей і підлітків сприймати ЗМІ та інформацію критично, відрізняти брехню від правди. Тому ми попросили Міністерство освіти і науки ефективніше трудитися над програмами інформаційної грамотності. Ефект з’явиться у тривалій перспективі, але це запобіжний захід, який слід реалізовувати.

Інший напрям – треба думати і працювати над альтернативним контентом для російськомовних. У латвійському інформ­просторі є дві групи: лат­військо- та російськомовні. Перші хочуть жити у своєму національному просторі й говорять рідною мовою вдома. За останніми дослідженнями, вони дивляться виключно або переважно латвійські канали. Але частка латвійців, що цікавляться російськими, зростає. Пояснення – РФ справді створює цікавий, динамічний і різноманітний контент. А опитування тим часом виявляють, що в наших вітчизняних каналах глядачам часто не подобається надмірний негатив. Виклик полягає в тому, як зробити наш контент привабливішим.

Читайте також: Дайніс Іванс: «Якщо впаде Україна, то наступного дня в Латвії будуть орди кегебістів і совєтських агресорів»

Але нас дуже турбують ті, хто спілкується російською вдома, та їхній вибір ЗМІ. Це не обов’язково етнічні росіяни: вони становлять 27% нашого населення, а російськомовних значно більше. Це здебільшого представники інших етнічних меншин, яким за радянських часів не було прищеплено латвійської мови й культури, тож, як наслідок, рідна для них тепер російська. Тих, хто дивиться переважно або виключно російські канали, в нас понад 80%. Це чітко свідчить про те, що велика частина суспільства зараз живе в інформпросторі, сформованому ЗМІ сусіда.
Один можливий інструмент конкуренції – контент, зосере­джений на місцевих проблемах, програми та фільми, що звертаються до латвійських питань і представляють наших людей. Окрім того, в нас уже є деякі методи, що працюють (і таких треба більше), сягаючи поза межі медіа-простору. Наприклад, торік ми відчинили двері штабу КГБ в Латвії. Тепер усі можуть заходити туди й бачити на власні очі документи та місця, що свідчать про злочини тоталітарного режиму. Для нас важливо активізувати дискусії про нього. Інший важливий проект – наш Музей окупації. У ньому ми представляємо й засуджуємо всі форми тоталітаризму: як нацизм, так і комунізм. Це офіційне ставлення та ідеологія нашої соціальної пам’яті.

Наші методи мають ґрунтуватися на творчих рішеннях та емпатії. Історію часто подають у фактах і цифрах, а нам надзвичайно важливо розповісти її по-іншому – через мистецтво. Маємо створювати документи, книжки, фільми, театральні постановки – все, що викликає емоції, які можна зрозуміти, співвідносячи з ними себе. Особливо це стосується молодшого поколін­­ня – до 25 років, яке не бачило навіть процесу здобуття Латвією незалежності в 1990-х. Тепер у нього має бути можливість відчути це на рівні емпатії.

У. Т.: А чи є ширше, європейське вирішення цієї інформаційної проблеми?

– Іще один шлях – об’єднати європейські зусилля, створити новий телеканал чи інтернет-платформу, які забезпечували б об’єктивнішу інформацію російськомовній аудиторії, що живе повсюди в ЄС. Але йдеться не лише про неї. Ми всі є ціллю московської пропаганди й потребуємо об’єктивного контенту.

За час головування Латвії в Раді Європи (січень – червень 2015 року. – Ред.) ми працюємо над удосконаленням правового інструментарію (наш аудіовізуальний сектор регулюється нормами ЄС). Це повинно допомогти нам гнучкіше і проактивніше боротися з дезінформацією.
Інше питання – стратегічна комунікація в європейській спільноті та на рівні країн-членів ЄС. Вона передбачає вибір національного наративу та інструментів, щоб його просувати; а ще політику соціальної пам’яті. Якщо хочемо створити більш конкурентну й конструктивну альтернативу російській пропаганді в міжнародному середовищі, мусимо системно працювати над політикою нашої соціальної па­м’яті та над меседжами, які формулюємо.

Читайте також: Дулі в кишенях і ледь помітні георгіївські стрічки - як вшановує 9 травня російська громада Риги

Одна із цілей російської пропаганди – послабити відчуття в нас потрібності нашої країни, послабити відчуття патріотизму. У відповідь маємо створювати програми, які посилили б нашу впевненість у власних країнах. Для нас стратегічним роком є 2018-й, коли відзначатимемо століття Латвійської Республіки. Зараз ми працюємо над тим, щоб посилити в нашому суспільстві відчуття належності до Латвії. У межах цієї роботи хочемо збалансувати свою історію таким чином, щоб говорити не лише про трагедії та жертви минулого, а й про досягнення, багатство нашої спадщини та європейську ідентичність. Саме так треба підходити до інформпростору, посилювати відчуття причетності до власної країни в суспільстві.

БІОГРАФІЧНА НОТА
Даце Мелбарде народилася 1971 року в Ризі. Має ступінь бакалавра з історії Латвійського університету й магістра з теорії культури і держуправління Латвійської академії культури. У 1994–1996 роках очолювала Культурний центр Латвійської політичної академії, а потім Центр державних молодіжних ініціатив Міністерства культури і нау­ки. Від 1999-го до 2004-го – генеральний секретар Національної комісії Латвії у справах ЮНЕСКО. У 2004–2009‑му – заступник держсекретаря з культурної політики при Міністерстві культури. На цій посаді брала активну участь у розробці Рекомендацій щодо нової довгострокової національної культурної політики на 2006–2015 роки. У 2011–2013-му очолювала Латвійський національний культурний центр. Міністр культури Латвії від 2013 року


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Саміт лідерів країн-членів ЄС, що проходить 28-29 червня в Брюсселі, майже виключно присвячений потенційному виходу Британії з організації
    29 червня, Віталій Рибак
  • Тиждень звернувся до Асли Айдинташбаш, експерта Європейської ради з міжнародних відносинз проханням прокоментувати останні заяви турецького президента щодо Росії
    29 червня, Віталій Рибак
  • 16 січня 2015-го десантники 25-ої бригади отримали наказ здійснити марш зі свого місця розташування до південно-західної околиці Авдіївки (мікрорайон Хімік). Разом з десантниками в цей сектор висунулися й бригадні артилерійські підрозділи.
    28 червня, Анатолій Шара
  • Хто і як сьогодні змінює Конституцію України? Який зв’язок між цими нововведеннями та ключовими реформами в державі? Про це Тижню розповів експерт із конституційного та адміністративного права, голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко
    28 червня, Анна Корбут
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про візит Володимира Гройсмана до Берліну, значення Brexit для України, стабілізацію української економіки та переклад книги Олега Шинкаренка на англійську
    28 червня, Віталій Рибак
  • Багато блогерів та журналістів вже не раз робили аналіз справ «молодих, але невизнаних» республік. Хтось перевіряв бюджети, дехто слідкував за темпами виробництва на окупованих територіях. Інших цікавив політичний бомонд Донецьку чи Луганську.
    28 червня, Павло Василів
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено