Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
29 травня, 2014   ▪   Ольга Ворожбит ,   Анна Корбут   ▪   Версія для друку

Родерік Паркс: «Цього разу розкол у ЄС абсолютно інакший»

Tиждень розмовляв із Родеріком Парксом, координатором програми ЄС у Польському інституті міжнародних справ (PISM), про те, наскільки Європа згуртована у своєму протистоянні Росії, про німецьку концепцію федералізації і про те, як нинішня криза вплинула на відносини між Берліном і Варшавою.
Матеріал друкованого видання
№ 21 (341)
від 22 травня, 2014
Родерік Паркс: «Цього разу розкол у ЄС абсолютно інакший»

У. Т.: Українців цікавить, чи єдині країни ЄС у своїх поглядах на Україну та Росію? Європейські чиновники стверджують, що так. Експерти кажуть протилежне…

– Боюсь, я на боці експертів. Не можна очікувати цілковитої згоди 28 країн. Хоча сьогодні я бачу серед них значно більше єдності, ніж очікував. Цього разу розкол у ЄС абсолютно інакший. Раніше поділ проходив між трьома ключовими країнами-членами, які були на чолі європейської коаліції і не погоджувалися між собою. Тепер вони доволі одностайні, хоча не без певних розбіжностей. Крім них є Вишеградська група на чолі з Польщею, що просуває власний порядок денний. Багато хто, зокрема країни Південної Європи, Нідерланди та ін., намагається триматися тихо. Загалом солідарності зараз більше, ніж раніше, але прогрес таки недостатній.

У. Т.: У Німеччини, схоже, є протиріччя між Анґелою Меркель, яка підтримує суворіші санкції, та суспільством і бізнесом, які їм опираються?

– Лінія розколу пролягає між табором прихильників Ostpolitik навколо Соціал-демократичної партії Німеччини (одна із двох основних на сьогодні політсил у ФРН, має 193 представників у парламенті. – Ред.) і бізнесом, які стверджують, що торгівля з Росією та дальше залучення до міжнародного процесу допоможуть трансформувати останню, й табором християнських демократів (консервативна партія на чолі з Анґелою Меркель, представлена в Бундестазі 311 депутатами. – Ред.), які кажуть, що цього не буде і що Берлінові слід обрати суворішу позицію.

Польща має вказати на приклад Східної України як на конкретний прецедент і наголошувати, що відбувається новий, асиметричний вид війни

Коли нинішній міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайєр повернувся на посаду, він, по суті, привів із собою команду політиків, які працювали в роки правління Ґергарда Шрьодера. Але позиція Штайнмайєра змінилася. Він уже не так зацікавлений у Ostpolitik і підтримує погляди Меркель. Тим часом його команді й досі до вподоби м’якша лінія стосовно Росії. Так не має бути. Але змінювати політиків і експертів, які вже працюють, доволі важко.

Що стосується бізнесу, то там, мабуть, стався певний зсув. Багато німецьких бізнесменів кажуть, що можуть мати справу з Росією самі собою, не надто зважаючи на політичну ситуацію. Вони бачать себе незалежними від санкцій Берліна, тож для них останні не мають великого значення.

Поділ у суспільстві проходить між тими, хто намагається збагнути РФ і побачити її з європейської точки зору, якому властиве розуміння різності, відчуття провини перед Росією, і тими, хто каже, що рівнозначну провину слід усвідомлювати й перед Україною чи Польщею.

Читайте також: Жак Рупнік: «Коли імперія розвалюється, потрібні десятиліття, щоб установився новий порядок і настала стабілізація»

Можливо, ключовим аспектом європейського поділу є те, що Британія хоче обійти фінансові санкції, які вдарять по діловому Лондону, й запровадити натомість торгові, а Німеччина – навпаки, бо ж саме останні зашкодять їй. Тобто розкол між трьома ключовими країнами ЄС здебільшого полягає у природі їхніх торгово-економічних відносин із Росією. Крім того, у Британії глибші євроскептичні настрої, негативне сприймання ЄС і Ради Європи та небажання втручатись у конфлікти після Іраку, де Британія воювала, а Франція – ні. Росія, своєю чергою, грає на історичних аргументах, стверджуючи, мовляв, Сполучене Королівство не може обстоювати європейські цінності, бо в них не вірить, і посилаючись на війну в Іраку та на те, що Лондон не має історичного інтересу в Східноєвропейському регіоні, тож йому тут не варто втручатися. Коли йдеться про Францію, Росія каже, що та має інтереси в Північній Африці, а значить їй варто співпрацювати з Москвою в сирійському питанні, а через Україну сваритися не слід. Щодо Німеччини РФ грає на відчутті історичної провини. Тож політичні й історичні розбіжності між трійкою лідерів ЄС теж непогано експлуатуються. І все-таки помітним є посилення єдності, адже раніше Франція представляла Південну Європу, Британія – країни Скандинавії, а Німеччина – Бенілюксу. Тепер одностайності побільшало, і це позитивний знак, хоча наразі може здаватися й інакше.

У. Т.: Яка позиція ЄС щодо федералізації України? Це прийнятне рішення в нинішній кризі?

– Для Берліна – так. Але це тому, що німці бачать федералізм у тій ролі, яку він відіграв для їхньої країни. Коли я працював у Берліні, ми пропонували аналогічне рішення для Молдови, однак вона відмовилась. І таке трактування не змінилося. Берлін бачить, наскільки ефективною федералізація була для Німеччини, але не розуміє, як така сама система може зашкодити Україні з огляду на природу відносин між регіонами держави, сусідами й багато інших факторів. Навряд чи цей погляд зазнає змін.

Читайте також: Дипломатія проти сепаратизму

Якщо запропонувати ідею федералізації Франції чи Британії, для останньої це буде відцентровий рух від Євросоюзу, що жахливо. Для Франції – від Парижа, що теж страшно. Німеччина могла б запропонувати Україні бельгійський варіант, але не думаю, що така ідея дістане велику підтримку. Ефективніше було б викинути з дебатів федералізацію, але і далі вести мову про якісь лінії децентралізації. Якщо Німеччина розумітиме це як федералізацію, чудово.

У. Т.: Яким чином нині складаються відносини між Польщею як негласним лідером Східної Європи та Німеччиною як ключовою країною ЄС? Зокрема, у сферах оборони й безпеки з огляду на нові загрози?

– У Польщі чути розмови про дворівневе НАТО, так само як про дворівневий ЄС, утворений із єврозони, яка тримається вкупі, та решти членів ЄС, котрі залишаються осторонь. Дискусія щодо Альянсу схожа: є ключові країни, які будуть разом, і ті, що довкола них, на кшталт Польщі, трактовані до певної міри як буферна зона. Через це між Варшавою та Берліном виникають певні тертя.
Мені це нагадує давніші дискусії про солідарність у єврозоні, коли Німеччина вела діалог з Іспанією. На думку німців, солідарність полягала в тому, що Іспанія та Греція, наприклад, мали поводитися відповідально, грати за правилами. А з погляду останніх, солідарність означала, що Німеччина мала б їх підтримувати. Зараз ми бачимо таку саму дискусію. ФРН запевняє, мовляв, Польща створює проблеми, бо її страхи перед Росією спровокували те, що сталося, тож Варшаві слід утихомиритися. А поляки стверджують, що Німеччина сприймає їх як буферну зону між собою та Росією. І не безпідставно.

Читайте також: Андрій Ілларіонов: «Нова світова війна уже почалася»

Берлін не вдався б до бойових дій у випадку конфлікту, але забезпечив би ресурсами інших європейців, які воювали б. І в цьому полягали його обіцянки Варшаві. Хоча в цьому випадку Німеччина більше, мабуть, уявляла собі щось на кшталт Сирії, а не України з Росією. Тепер дискусія навколо обіцянок німців полякам дещо змістилася.

У. Т.: Чи дозволила б Німеччина Росії вторгнутись у країни Балтії?

– Сподіваюся, ні. Але проблема в тому (і цього, зокрема, боїться Польща), що природа російських втручань у країнах регіону не дає підстав називати їх прямим вторгненням. Усе відбувається в якійсь сірій зоні, через провокації, дислокацію військових без розпізнавальних знаків. Якби йшлося про пряму експансію, Німеччина, мабуть, вступилася б за лідерства США. Одначе коли йдеться про спекулятивну війну проти валюти, кібератаку, перетин балтійського або ж польського кордону людьми, які створюватимуть проблеми, чи впишеться сюди ФРН? Польща має вказати на приклад Східної України як на конкретний прецедент і наголошувати, що відбувається новий, асиметричний вид війни.

У. Т.: Як Польща поводитиметься щодо України в майбутньому? Зараз вона серед «яструбів», коли йдеться про європейські санкції проти Росії. Крім того, Варшава ініціювала Східне партнерство, в результаті якого все й заварилося. Що далі?

– Польщі вдалося проштовх­нути програму Східного партнерства, хоч вона й не сподівалася бути почутою. Але це був шанс запропонувати лібералізацію візового режиму, членство у ЄС для України і ще багато чого, хоча інші країни ЄС цілком прогнозовано поставилися б до цього скептично. Тепер, однак, до Польщі дослухаються й очікують, що вона чітко скаже, чого домагається. А в ній самій спостерігається певна амбівалентність щодо України, бо ж водночас якщо Київ приєднається до ЄС, то що станеться з грошима, які зараз ЄС виділяє Варшаві?
І тепер, коли до Польщі прислухаються, вона сама має вирішити, чого хоче. З погляду України може здаватися, що інтерес західної сусідки до неї дещо впав. Але насправді він, схоже, стає глибшим і більш обґрунтованим. Зараз я бачу в Польщі намагання зрозуміти, чого вона справді домагається, і це позитивна тенденція.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • 14 серпня після тримісячного безвладдя в прифронтовому Торецьку нарешті з’явився керівник військово-цивільної адміністрації, яку було створено за наказом президента в травні 2017 року. Переселенець із Донецька, 30-річний Ярослав Руденко в перші дні при владі розповів, де шукатиме воду для міста, що потерпає від спраги, та чому залишає в команді кадри попереднього мера.
    18 серпня, Єлизавета Гончарова
  • Чому НАТО тривожать найбільші з часів холодної війни навчання Росії в Європі
    18 серпня, The Economist
  • В опублікованих Тижнем у першій половині 2017 року нарисах про Російську революцію та її наслідки для України головною постаттю був Владімір Лєнін. Доцільно присвятити йому окрему статтю
    18 серпня, Станіслав Кульчицький
  • Цього тижня Оболонський районний суд таки зрушив з мертвої точки у справі про державну зраду колишнього президента Віктора Януковича. Втім, розгін взяти не вдалося – після виступу першого свідка адвокат підсудного вирішив взяти відвід.
    17 серпня, Станіслав Козлюк
  • У передвиборчій кампанії країни серйозніші виклики залишаються без уваги
    17 серпня, The Economist
  • Нового омбудсмена не змогли призначити у встановлений термін. Чому так відбулося та чи варто чекати швидкого вирішення цього питання восени
    17 серпня, Андрій Голуб
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено