Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
9 червня, 2013   ▪   Олег Коцарев   ▪   Версія для друку

Там, де пригощають. Колишнє місто Гоща

Гоща: містечко релігійних дисидентів і дивакуватих пам’ятників
Матеріал друкованого видання
№ 20 (288)
від 23 травня, 2013
Там, де пригощають. Колишнє місто Гоща

Якщо ви мандруєте трасою Київ – Львів неподалік Рівного й маєте трохи вільного часу, то немає підстав відмовитися від коротенького візиту до селища міського типу (колишнє місто) Гоща. Тут лише кілька тисяч населення, немає пам’яток національного масштабу, проте є характерні атмосфера Волині, кілька цікавинок та інтригуючих історичних сюжетів. Гоща розкинулася південніше від тра­­си Е-40. Кілька хвилин автомобілем чи маршруткою або кільканадцять пішки – і ви у самому центрі.

Перша згадка про неї стосується аж ХІІ століття, коли хрещений татарин Мурза-Кир­дей-хан отримав землю біля річки Горинь від литовських князів. Треба розуміти, поступово Кирдеї успішно адаптувалися до нових умов, породичалися з місцевими фаміліями й перетворилися з часом на Гойських. Але релігійні шукання родини на цьому не припинилися – її представники стали адептами протестантського руху социніан (див. словничок). У Гощі вони влаштували социніанську школу. Там, зокре­­ма, навчався майбутній «тимчасовий в. о.» московського царя Лжедмітрій І.

Щоб протистояти социніанству, в XVII столітті тут відкрили православний монастир «для іноків та приємників грець­­кого віросповідання, які не перебувають у єднанні з римською церквою, а підлягають під послушання св. Отця Константинопольського Патріарха». При ньому діяла школа. Вважають, що її ректором певний час був Інокентій Ґізель, а серед покровителів називають Петра Могилу. У наступному столітті монастир перейшов в унію, а через кілька десятиліть знову став православним.

До наших днів у більш-менш адекватному вигляді збереглася тільки Михайлівська церква (фото 2). Її, щоправда, неодноразово переробляли. Остання реставрація у 2000-х роках виявилася не безсумнівною, та все-таки святиня зберегла певну гармонію і елегантність об’ємів, риси суворої культової архітектури України ХVII століття, не позбавленої ренесансних впливів і традицій княжої доби. За місцевими переказами, у фасад Михайлівської церкви під час Другої світової війни влучив снаряд – там його й замурували. На іншій стіні є сонячний годинник.

Навколо церкви Московсь­­кий патріархат нині розбудовує монастир у досить типовому для нього стилі. А зовсім неподалік, якщо перейти колишній стадіон (він функціонував іще в 1990-х і незрозуміло, кому й чим завадив), з пагорба відкривається чудовий краєвид на одну з головних річок Волині – Горинь. Зараз вона добряче розлилась і цілком пасує до роздумів і медитацій.

Парк дивних скульптур

Але повернімось до гощанських історичних нюансів. Гостинне, як випливає з назви, містечко (Магдебурзьке право від ХVI століття) раз по раз змінювало поміщиків, які в ньому жили. Ленкевичі, чергові пани, у XVIII заснували тут гарний парк. Дотепер він, як і варто було очікувати, неабияк здичавів, та все одно справляє враження. Давні господарі насаджували тут багато всього – від ясенів і лип до гінкго та коркового дерева. Та все ж найбільш непересічним у гощанському парку видається ясен. Хоч на ньому й написано: «Ясен звичайний», – подивіться на його розміри!
Пізніші часи «забрали» з пар­­ку палац, натомість «подарували» Будинок культури. Ще тут з’явився монумент радянським воїнам, зокрема й «полеглим від рук українських буржуазних націоналістів у 1944–1948 роках». Донині в Гощі точаться мляві розмови про те, чи не час би вже щось із цією табличкою зробити.
А неподалік – два кумедніші об’єкти. Перший – пам’ят­­ник Тарасові Шевченку. Деякі місцеві жителі переконані: йо­го переробили з Лєніна, просто помінявши голову. Судячи з вигляду скульптури, повірити в це можна.   Принагідно треба сказати, що справжній, живий Тарас Шевченко свого часу в Гощі теж бував і, поза сумнівом, гуляв цим парком. Відвідував містечко й Оноре де Бальзак, певно, дорогою до Бердичева. Другий чудернацький об’єкт – порожній постамент. Кажуть, раніше на ньому стояв Сталін, а тепер він чекає на нового «мешканця»…

Чи доїхав до Гощі Наполеон?

Як уже було сказано, палац, котрий був у парку, до наших днів не дожив. Зате в ХІХ столітті тут з’явився новий панський будинок. Фахівці переконують, що він споруджений у дусі шале, а це в Україні рідкісний тип будівель. «Шале» перебуває в не найкращому стані. За радянських часів частину його обліпили кахлями, а недавно розпочали ремонт, який, схоже, забуксував (фото 1). Зате все це додає романтичного духу, котрий у подорожі зовсім не завадить.

До речі, про романтику. Новий палац збудували нові власники маєтку – Валевські. Досить гучне прізвище, його раз і назавжди прославила Марія, коханка Наполеона, тож навіть одна з найпопулярніших марок польської косметики має назву Pani Walewska. Звичайно, це негайно дало підстави для народження легенд про перебування в Гощі вже й самого імператора. Втім, навряд чи він сюди приїздив, бо тут жили інші Валевські, хіба що видатний Бонапарт був би схиблений на представницях одного роду.

Окрім уже названих речей, у Гощі варто побачити дерев’яний млин над ставком, зробленим колись на річці Корчиці. Із його датуванням є певна плутанина: трапляються дані як про ХІХ, так і про XVIII століття. В будь-якому разі вигляд у нього колоритний. Але варто пам’ятати, що біля нього часто вештаються пси.

Уже на виїзді з Гощі на трасу Е-40 зверніть увагу на блакитну неоготичну будівлю. Це трохи зіпсута радянськими кахлями типова поштова станція ХІХ століття. Тут подорожні відпочивали, ночували, міняли коней, їли, спілкувалися. Поштова станція – одне з поширених місць дій, топосів численних літературних творів різних часів і країн – від Алєксандра Пушкіна до Валерія Шевчука. Донині на трасі Київ – Львів трохи зберег­лося таких об’єктів.

Що ще варто знати про Го­щу? Тут є, наприклад, завод прод­­товарів із торговельною маркою «ПриГОЩАйся», на ньому роблять повидло, соки й цукерки. У селищі виготовляють хімікати для сільського господарства та медичне обладнання. Тут є найкраща в окрузі гімназія. Тіль­ки-от із туризмом досі якось не склалося. Потенційно цікава, хоч і не надто тривала, зупинка на якому-небудь більшому маршруті, на жаль, залишається і структурно занедбаною, і маловідомою. Щоправда, це додасть ексклюзивних відчуттів кожному мандрівникові, котрий таки дістанеться сюди.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Як Росія перекручувала і приховувала інформацію про злочини комуністичного режиму в 1930-их роках на Заході? Чому їй вірили? І чому ті ж механізми працюють сьогодні?
    22 лютого, Анна Корбут
  • У вівторок, 21 лютого, світові та українські ЗМІ поширили гучну новину: Вищий земельний суд Відня дозволив екстрадицію українського олігарха Дмитра Фірташа до США. Однак, як виявилося, це рішення ще навіть не початок кінця цієї гучної справи.
    22 лютого, Ольга Ворожбит
  • Приглядаючись до нового американського лідера, французи з острахом впізнають своє можливе близьке майбутнє.
    22 лютого, Алла Лазарева
  • Напередодні чергової річниці розстрілу активістів Майдану та втечі Януковича, що послідувала услід за цим, в Україні за традицією знову пожвавилися розмови про нову революцію. При цьому одні заговорили про це зі страхом, а інші з надією.
    22 лютого, Денис Казанський
  • Літературна спільнота дізналася від «модернізованого» журі Національної премії ім’я лауреату 2017 року
    21 лютого, Олена Кухар
  • Другий рік поспіль роковини розстрілів Небесної сотні перетворюються на неабиякий привід для піару із обов’язковими закликами знову вийти на Майдан, аби звалити «злочинну владу».
    21 лютого, Станіслав Козлюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено