Зізнаюсь щиро – маю певну слабкість до виробів компанії Apple. Дуже шанобливо ставлюсь до якості і функціональності цих продуктів, їх простого і привабливого дизайну. Бренд з великої букви і є брендом, щоб ставити перед собою високі завдання і вирішувати їх. Але коли він починає грати на почуттях своїх шанувальників у всьому світі, і коли це спричиняє лихоманку, а то й істерику у велетенських масштабах… чи це гуманно? Загалом, бізнес в фундаменті своєму не є гуманним, тож дивуватись марно. Але одна справа, коли на певний продукт є адекватна ціна, і відповідно здоровий споживацький бум. Та коли у країні третього світу, де людина в середньому заробляє 300 доларів на місяць, і при цьому вищезгаданий бум трансформують у хворобливу химеру, після якої про адекватність цін вже не може бути й мови, то годі й шукати в цьому якийсь здоровий ґлузд.
Питання дуже і дуже непросте, і навряд чи на нього буде колись однозначна відповідь. Якщо зважати на те, що наші люди загалом витрачають страшні для себе гроші на дорогущі цяцьки, на кшталт тих же мобільних телефонів, то певний попит на цей цікавий ґаджет у нас буде.
Але давайте копнемо глибше. Насамперед, iPad було розроблено, як універсальну електронну “читалку”, до завдань якої, окрім власне читання книг, входять веб-навігація, перегляд відео, а також багато інших корисних функцій на кшталт роботи з офісною документацією, чи цікаві розваги на дозвіллі. Тобто, якщо подивитися на цей планшет, як на цілісний інструмент, то першочерговою його метою є комфортне споживання електронних ЗМІ, частка яких у світовому споживанні невпинно зростає. Годі й сперечатись: стратегія компанії завжди вирізнялась своєю далекоглядністю…
Тож, стабільний і потужний канал Інтернет – це перша умова повноцінного використання ґаджета. Також не будемо забувати про специфічні програмні особливості використання продуктів Apple. Як от програми iTunes, що призначена для керування медіафайлами, зокрема аудіо, і зміст використання якої ґрунтується у споживанні ліцензійної аудіо-продукції. В усьому цивілізованому світі вже давно шанобливо ставляться до авторських прав, в нас же в фаворі поки що всілякі безкоштовні піратські джерела музичної інформації. Отже, як бачимо, в Україні немає наразі сприятливих умов для повноцінного використання цього планшету. Звісно, iPad можна “зламати” і адаптувати до наших суворих реалій, але чи варта така гра свічок?
Нездоровий її рівень, що стосувався попереднього збудника ринку від Apple – iPhone я ще якось можу пояснити. Ну, люблять східні слов’яни мобільні телефони і нічого не можна з цим поробити. Якщо вірити статистиці, ми мало не наймобільніша нація у світі. Але до чого тут iPad? Навіщо пристрій, який не претендує ані на частку телефонів, ані на частку нетбуків на нашому внутрішньому ринку перетворювати на “священну корову”? Рахуйте власноруч: у США ґаджет коштує $500, в Києві (згідно з даними деяких вебсайтів) – близько $1350. Непоганий бізнес, чи не так? Чомусь саме в колишньому СРСР таке явище – справа поширена, і це стосується не тільки окремо ринку комп’ютерної електроніки.
Тож дозволю припустити, що масової хвороби – айпадоманії у нас годі чекати. Звичайно, окремі фанати в столиці і великих містах дозволять собі (або й вже дозволили) купити собі цяцьку втричі дорожче. Дехто привезе її з-за кордону, і буде намагатись адаптувати до наших умов. Дехто – почекає кілька місяців і обиратиме з ринку iPad-клонів, що стали вже активно розроблятися і реалізовуватися в Китаї.
Та що там, подейкують, що і в рідній неньці буде свій iPad. Втім, це, звичайно, плітки, до того ж, дуже сумнівні. Резюмувати можна тільки одне: подобається комусь чи ні, але вихід Apple iPad – це серйозна подія як для світу, так і для IT-сфери України, яка матиме певний моральний і економічний вплив навіть на незацікавлених споживачів. З чим власне компанію Apple можна тільки привітати. А також додати, що в них вийшов дуже цікавий пристрій, який сподобається багатьом. А проблеми споживання в одній із країн країні – це вже справа, що виробника не стосується.