Про реальні наслідки цієї діяльності говорити поки що рано, але частина політиків, здається, уже підлаштувалася під нову медіа-хвилю. Прозорість і підзвітність поступово стають більше, аніж просто фрази.
Насправді навіть у західних, нібито зразкових країнах усі ці поняття стали популярними не так давно завдяки проектам у ЗМІ та інтернеті з посилення демократичного контролю суспільства над владою. Українські активісти вже багато чому навчилися у своїх закордонних колег. Зокрема сайт моніторингу обіцянок політиків «Владометр» створено саме на основі вже випробуваних проектів. Розповімо про найцікавіші з них.
PolitiFact.com, Obamameter, США
Американський проект PolitiFact.com демонструє, що навіть такі старі демократії, як США, потребують незалежного контролю. Сайт, створений журналістами флоридського видання Tampa Bay Times, пропонує два ключові сервіси. З 2007 року вони займаються перевіркою правдивості заяв політиків (Truth-o-Meter, тобто «Правдометр»). А пізніше додалася ще й перевірка їхніх обіцянок – ресурс Obamameter, присвячений чинному президентові.
Такий контроль за висловлюваннями потребує колосальної праці, але вона себе виправдовує. Журналістам вдалося на практиці показати, наскільки часто політики говорять дурниці або й відверту брехню і як обережно треба ставитися до їхніх висловлювань. Зрозуміло, не всі політики однакові. Так, у Барака Обами зафіксовано 45% правдивих і здебільшого правдивих тверджень, 28% напівправдивих і аж 27% неправдивих. Виглядає не дуже обнадійливо – «коефіцієнт правдивості» менше половини. Водночас його конкурент на останніх виборах Мітт Ромні має ще гірші показники: 42% неправдивих і лише 29% правдивих висловлювань. Такий розрив, зафіксований на авторитетному та популярному сайті, цілком міг вплинути на голосування виборців 2012 року.
Щодо обіцянок, то їхній аналіз на PolitiFact відрізняється обмеженішою вибіркою. На «Правдометрі» йдеться про фрази навіть політиків реґіонального рівня. А виконання обіцянок журналісти закономірно очікують лише від наділених реальною владою людей – президента та Конгресу. Особливо від президента: у базі даних зафіксовано понад 500 його обіцянок. Як показує статистика сайту, майже половину з них йому вдалося виконати, ще 22% обіцянок він порушив, а чверть закінчилися «компромісом». Ці результати можна інтерпретувати з будь-якого погляду – частину прихильників Обами вони розчарують, а затятих скептиків радше приємно здивують (мовляв, невже хоч хтось із політиків може виконати половину сказаного?).
PolitiFact не раз спричиняв дискусії в американських ЗМІ та блогах, потрапляючи, як це часто буває, під перехресний вогонь. Ліберали звинувачують сайт в упередженості на користь консерваторів, тимчасом як консерватори підозрюють за сайтом, навпаки, ліберальну змову. Приводи обурюватися є і в тих, і в інших – у такій роботі важко бути цілком об’єктивним чи не припускатися помилок. Однак для багатьох ця критика з обох сторін – лише свідчення надійності PolitiFact.
Так чи інакше, після років наполегливої праці та кількох доволі гучних скандалів сайт таки завоював справді велику аудиторію у Сполучених Штатах. Американці тепер мають змогу прискіпливіше ставитися до висловлювань політиків і обіцянок президента.
Istinomer, Сербія
Успіхи американців надихнули на створення схожого проекту активістів із багатьох країн. Один з найрезонансніших – сербський Istinomer, тобто знову ж таки «Правдометр». Цього разу ініціаторами стали не журналісти, а група громадських діячів під дахом белградського Центру досліджень прозорості та підзвітності (ЦДПП), заснованого понад 10 років тому. Надії на швидку демократизацію після усунення Слободана Мілошевіча 2000 року змінилися розчаруванням від корумпованості та безвідповідальності наступних урядів. Один з міністрів навіть заявив, що невеликі крадіжки на фінансованих державою будівництвах – це не злочин. Байдуже ставлення до фактів корупції, нехтування своїми зобов’язаннями та непрозорий політичний процес знову стали звичними для країни, й навіть ЗМІ змирилися із ситуацією. У ЦДПП вирішили не миритися, а боротися доступними та популярними методами й заснували Istinomer. Сайт почав роботу влітку 2009 року.
Серби, на відміну від журналістів із PolitiFact, досліджують не лише правдивість політиків і виконання їхніх обіцянок, а й узгодженість висловлювань – чи достатньо вони послідовні та чи не суперечать одне одному. До того ж рахують обіцянки не лише голови держави, а й усіх міністрів та інших впливових політиків. Таким чином, кожен помітний державний діяч має аж три різні шкали, що демонструють його успіхи.
Успіхи, як і в США, досить помірні: Борис Тадіч, донедавна президент Сербії, має 19 невиконаних обіцянок проти 7 виконаних і лише одну цілком правдиву заяву проти 9 неправдивих. Нинішній прем’єр-міністр Івіца Дачіч має трохи кращі показники – аж 13 виконаних обіцянок проти 16 невиконаних. Зате в нього є проблеми з непостійністю суджень – лише 2 із 21 узгоджуються з попередніми поглядами політика. Утім, це проблема для всіх колишніх соратників Мілошевіча і взагалі старожилів сербської політики: нині вони змушені визнавати право Косова на самовизначення, а також змінювати свою риторику щодо Євросоюзу, тож непослідовність – це часто крок уперед.
У чому ж успішність проекту Istinomer? По-перше, він став моделлю для аналогічних партнерських сайтів у сусідніх державах. Тепер ви можете знайти чорногорський Istinomjer, боснійський Istinomjer, македонський Vistinomer тощо. По-друге, він проник у реґіони, де відстежуванням слів і дій місцевих політиків займаються місцеві активісти. Із реальним впливом на владу трохи гірше – звісно ж, нікого не звільнили й не покарали за брехню та непослідовність (навіть у США це важко уявити). Однак Istinomer викликав чималий резонанс у країні, провівши торік кампанію проти перепризначення міністром транспорту Мілутіна Мрконіча, чиї обіцянки у 88% випадків закінчувалися провалом. Його все-таки призначили, хоча й зі скандалом. Проте в Istinomer вважають цей епізод переламним – редакція проекту вірить, що тепер політики замисляться та стануть відповідальніше ставитися до своїх слів і заяв. Творці сайту активно працюють над здійсненням цієї мети й не збираються зупинятися.
Morsi Meter, Єгипет
Інтернет-моніторинг підзвітності політиків – не суто західна новація. На хвилях «арабської весни» і під враженням від Obamameter, єгипетський громадський сектор видав власну версію під назвою Morsi Meter («Мурсіметр»). У цьому випадку молоді творці сайту вирішили зосередитися тільки на новому президенті Мохамеді Мурсі, який обійняв свою посаду 30 червня 2012 року. Мурсі оголосив план дій, який складався з 64 обіцянок і який він готувався виконати протягом 100 перших днів правління. Тому й роботу Morsi Meter запланували винятково на ці 100 днів. Звісно, сподівання на таке швидке виконання обіцянок не дуже реалістичні. Однак такий підхід добре відображає настрої громадян, які лише недавно покінчили з 30-річним правлінням Хосні Мубарака і чекали від новообраного лідера якнайшвидших змін.
Укотре практика підтвердила марність таких сподівань. Завдяки Morsi Meter єгиптяни змогли чітко побачити, де президент доклав зусиль і чогось досяг, а де провалився. Із 64 обіцянок лише 10 було виконано в перші 100 днів. Ще 24 тривають – тобто Мурсі зробив певні кроки для їх виконання. І майже половина сказаного не знайшла жодного підкріплення реальними справами. Чи помітили єгиптяни невдачу? Напевне, так, враховуючи відносний успіх проекту. Протягом 100 днів моніторингу відвідуваність сайту сягала 250 тисяч осіб на день, і за його результатами стежили медіа з усього Єгипту та інших країн. Навіть представники адміністрації Мурсі сконтактували з авторами Morsi Meter, розуміючи його роль для репутації президента.
Нова хвиля протестів у Єгипті свідчить, що президент не врахував торішніх помилок. Можливо, якби контроль обіцянок тривав, Мурсі став би відповідальнішим і уникнув народного гніву? Хтозна.
Чи ефективні такі проекти – запитання лишається відкритим. Дати однозначну відповідь важко й через невизначеність поняття «ефективність», і через надто короткий час, який минув від запуску перших моніторингових проектів–«правдометрів». У будь-якому разі досягнення закордонних колег здалися достатньо переконливими для українських громадських активістів, які заснували сайт «Владометр» і продовжують над ним працювати. Нам є з чого брати приклад, а в майбутньому, можливо, уже й «Владометр» стане взірцем для колег з інших країн.
Статтю написано в рамках проекту «Владометр», який виконується за підтримки «Українського медійного проекту» (У-Медіа), що реалізується Інтерньюз Нетворк за підтримки Аґентства США з міжнародного розвитку (USAID).
Усі думки та висновки цієї публікації є виключно відповідальністю ГО «Центр UA» та не обов’язково відображають погляди USAID, уряду США та Інтерньюз.