Правління гетьмана Івана Мазепи, що було найдовшим за всю історію козацької державності, припало на період бурхливих війн, в яких країни тодішнього «європейського клубу» змагалися між собою за першість. «Протягом дванадцяти років, від початку свого гетьманства, зробив я одинадцять літніх і десять зимових походів», – писав Мазепа в одному з листів до Петра І. Традиційними супротивниками гетьманського війська були Османська імперія, Кримський ханат, а з початком XVIII ст. і вступом України до Великої Північної війни 1700–1721 років ще й Швеція, котра з плином часу перетворилася на союзника. Тиждень розпочинає знайомити своїх читачів із зовнішнім виглядом, одягом, спорядженням, озброєнням та військовою технікою української армії різних епох. Перші на черзі – вояки мазепинської доби. Це спільний проект Тижня з Центром імені В. Липинського та видавництвом «Темпора», які зараз готують до виходу в світ першу українську військово-історичну серію Militaria Ucrainica.
[886]
СЛОВО ГЕТЬМАНУ
Іван Мазепа
Дума
Всі покою щиро прагнуть,
А не в оден гуж всі тягнуть,
Той направо, той наліво.
А все браття: то-то диво!
Не маш любви, не маш згоди,
Од Жовтої взявши Води.
През незгоду всі пропали.
Самі себе звоювали.
Гей, братове, пора знати,
Що не всім нам панувати
І речами керувати.
На корабель поглядімо,
Много людей полічимо.
Однак стерник сам керує,
Весь корабель управує.
Пчулка бідна матку має
І оної послухає.
Жалься, Боже, України,
Що не в купі має сини:
Оден живе із погани,
Кличе сюди отамани.
Ідем матку рятувати,
Не дамо їй погибати!
Другий ляхам за грош служить,
По Україні і той тужить;
Мати моя старенькая!
Чом ти вельми слабенькая?
Різно тебе розшарпали,
Кгди аж по Дніпр туркам дали:
Все фортель щоб заслабіла
І аж вконець сил не міла.
Третій Москві юж голдує.
І їй вірно услугує.
Той на матку нарікає
І недолю проклинає:
Ліпше було б не родити,
Нежлі в таких бідах жити.
Од всіх сторон ворогують,
Огнем, мечем руїнують,
Од всіх не маш зичливости,
А не слушной учтивости;
Мужиками називають,
А підданством дорікають.
Чом ти синів не учила.
Чом од себе їх пустила?
Ліпше було пробувати
Вкупі лихо одбувати.
Я сим, бідний, не здолаю,
Хіба тілко заволаю:
Гей, панове – єнерали,
Чому ж єсте так оспали?
І ви, панство – полковники,
Без жадної політики
Озметеся всі за руки –
Не допустіть гіркой муки
Матці своїй більш терпіти,
Нуте врагів, нуте бити.
Самопали набивайте!
Острих шабель добувайте,
А за віру хоч умріте
І вольностей бороніте,
Нехай вічна буде слава,
Же през шаблю маєм права.
УКРАЇНСЬКА АРМІЯ
.jpg)
СЕРДЮК, кінець ХVII ст
Сердюками називалися вояки найманих піхотних полків, які служили на постійній основі, отримуючи плату, одяг і озброєння з гетьманської скарбниці.
Сердюцька піхота утворювала своєрідну прибічну гетьманську гвардію й становила ударну частину тодішнього війська.
.jpg)
ПІШИЙ ЗАПОРОЖЕЦЬ, початок XVIII СТ.
Запорозькі війська активно підтримали антиросійський виступ Івана Мазепи й були найчисленнішим формуванням гетьманської армії напередодні Полтавської битви 1709 року. Зображений на малюнку вояк має повний асортимент піхотного озброєння й амуніції, котре, окрім фузеї (рушниці) й шаблі, складається з невеликої шанцевої сокирки, сумок і торбин для куль, рушничного начиння та особистих речей. До шкіряної перевісі, вдягненої через плече, підвішені кістяна «дворога» порохівниця та натруска (з неї перед пострілом підсипали подрібнений порох на панівку рушниці), а до пояса – ложка у шкіряному футлярі та гак для підпинання шаблі.
.jpg)
МУШКЕТЕР СКАРАБОРЗЬКОГО ПОЛКУ, ШВЕЦІЯ, початок XVIII СТ.
Королівська піхота часів українськошведського союзу 1708–1709 років носила однотипні синьо-жовті мундири, трикутні капелюхи, або, як у зображеному варіанті, сукняні шапки-карпуси. Солдати піхотних полків були озброєні шпагами та крупнокаліберними рушницями-мушкетами
Авторські права © Центр ім. В.Липинського «Militaria Uсrainica»™