15 лютого у Херсоні затримали місцевого колаборанта Вадима Штепенка — власника невеликого рекламного бізнесу в місті. Його підозрюють у співпраці з російськими окупантами. Вже 16 лютого Центральний районний суд Миколаєва ухвалив рішення призначити Штепенку заставу в понад 800 тисяч грн.
Херсонське видання «МОСТ» пише, що компанія Штепенка захопила всі рекламні щити в місті, які до того належали різним підприємцям. Співзасновник та редактор видання Сергій Нікітенко розповів, що Штепенко привласнив місцевий бізнес ще навесні 2022 року. Більшість власників виїхали з міста із наступом росіян, хтось пішов служити в ЗСУ.
Підозрюваний володів ТОВ «Елвін», яке працювало в Херсоні як рекламне агентство й надавало поліграфічні послуги. З початком окупації Штепенко зареєстрував нове підприємство ТОВ «ХЕРСОН РЕГИОН СТРОЙ» відповідно до законодавства РФ, при чому на ім’я своєї тещі. Тимчасом сам Штепенко обійняв посаду заступника директора. Ця агенція допомагала окупантам розміщувати у місті пропагандистські гасла на кшталт «Херсонская область. Мы вместе с Россией», «Материнский капитал. Социальные гарантии Росийской Федерации» тощо.
Нікітенко розповідає, що Штепенко був близький з Володимиром Сальдо: «Той йому, напевно, допомагав із цим рекламним бізнесом, коли був “мером”. Можливо, якраз через цю близькість вони почали співпрацювати».
За словами Нікітенка, в СБУ не дають коментарів стосовно цієї справи: «Їм не дуже приємна ця увага. Це ж їхня помилка і прокурорів. Прокурорку у приватних бесідах називають юридично слабкою. Також ми не можемо ототожнювати адвоката і клієнта, але адвокат Штепенка – теж цікава особистість».
Йдеться про Михайла Величка, який до 2019 року був членом ГО «Стопкор» (організація торік втрапила у скандал із пресконференцією Маріни Овсяннікової), має дві судимості, згідно із розслідуванням видання «МОСТ». Також раніше Величко представляв в якості адвоката інтереси Ігоря Семенчева — колаборанта, який разом із Кірілом Стрємоусовим входив до окупаційного «Комитета спасения “За мир и порядок” (Херсон)»
Нікітенко згадує й про інший випадок, який трапився приблизно за тиждень до призначення застави для Штепенка. 6 лютого 2023 року той самий миколаївський суд відпустив під домашній арешт директорку херсонської школи №47 Тетяну Галкун. Галкун допомагала окупантам інтегрувати школу в російську освітню систему, заохочувала вчителів до співпраці з окупантами, виплачувала працівникам зарплату в російських рублях тощо.
Слідчий та прокурор клопотали про тримання директорки під вартою. Утім, суд обрав домашній арешт, бо Галкун пояснила свої дії погрозами від окупантів, погодилася співпрацювати зі слідством та покликалася на стан свого чоловіка, який потребує догляду. Про наявність родичів, яким необхідне піклування, заявляв і Вадим Штепенко.
Директор Центру стратегічних справ УГСПЛ Михайло Тарахкало пояснює, що суд прийняв цілком законне рішення. Ще 2019 року положення 5 частини 176 статті Кримінально-процесуального кодексу визнали неконституційними. Цією частиною раніше регулювалося, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов’язання, поруки, домашнього арешту та застави не можна застосовувати до осіб, яких обвинувачують за низкою статей, серед яких і статті 111 (державна зрада). Тож цю частину з КПК забрали.
«Люди тоді скаржилися, що безальтернативне тримання під вартою, незалежно від того, чи це вказано в законодавстві, не відповідає вимогам якості закону та Конвенції з прав людини. ЄСПЛ пізніше у справі “Александровська проти України” підтвердив, що така безальтернативна заборона не має права на існування», — розповів Тарахкало.
На час дії воєнного стану до КПК додали 6 частину. Згідно з нею, обвинувачені (зокрема, за ст. 111) можуть утримуватися під вартою на час слідства лише за доведення ризику, що без цього вони переховуватимуться, знищуватимуть докази й тому подібне.
З ухвали суду у справі Штепенка слідує, що, на думку судді, прокурор не обґрунтував вимогу тримати підозрюваного під вартою. Окремі аргументи прокурора щодо ризиків, на думку суду, наведені «для годиться». Відповідно, суд вирішив, що достатньо буде застави у 800 тисяч грн і електронного браслета.
Читайте також: Херсонці, які залишилися у місті на весь період окупації, розповіли історії свої історії
На думку Михайла Тарахкала, рішення відпустити підозрюваного під заставу є законним з точки зору практики Європейського суду та попереднього рішення Конституційного суду: «Не має бути безальтернативних запобіжних заходів. Якщо суд вважає, що людину треба тримати під вартою — він має обґрунтувати це у своєму рішенні. Якщо прокуратура клопоче про це, вона має надати достатні докази, що більш м’який запобіжний захід не можна застосовувати».
Юрист вважає, що якісний закон не повинен передбачати винятків. Суд має розглядати обставини кожної окремої справи та ухвалювати рішення щодо застосування конкретного запобіжного заходу. Все це має встановлюватись у ході слідства і, якщо є суттєві перестороги, а інші запобіжні заходи не можуть цьому завадити – лише тоді мали б призначати тримання під вартою.
«Запобіжний захід — це не міра покарання. Ми не караємо так особу. Його приймають, аби належним чином провести розслідування», — зазначає Тарахкало.
23 лютого Штепенку все ж таки змінили запобіжний захід. Тепер підозрюваний на час розслідування утримуватиметься в СІЗО без права внести заставу. Попереднє рішення суду оскаржив слідчий у справі. Втім, Тарахкало наголошує, що це рішення може призвести до позову підозрюваного до ЄСПЛ: «Якщо цій особі змінять запобіжний захід, вона може подати до Європейського суду з прав людини, а ви, як платник податків, за це рішення заплатите».