7 лютого Верховна Рада України схвалила у повторному другому читанні та у цілому проект закону №6746 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення принципів процесуальної справедливості та підвищення ефективності проваджень у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Його часто називають «закон про боротьбу із картельними змовами».
Згідно із пояснювальною запискою, законопроект пропонує внести зміни до законів України «Про захист економічної конкуренції» та «Про Антимонопольний комітет України», які скеровано на вдосконалення процедури розслідування порушень у сфері конкуренції.
Ми намагалися розібратися, що кардинально нового та позитивного у сфері боротьби із картелями й їхніми змовами, надасть цей документ для розвитку економіки та пересічних людей.
Читайте також: Внутрішні інвестиції: дзеркало розвитку
Немає чіткого визначення
Ігор Млечко, керуючий партнер адвокатського об’єднання Justl, по суті вважає, що це новий закон не надасть великого поштовху до ефективної боротьби із картельними змовами та витівками монополістів. На його думку, цей документ залишає невизначеними головні питання: змісту, критеріїв, ознак та ідентифікації самого явища «картелі». Зрозуміло, якщо немає чітко визначених критеріїв, то як взагалі можна виокремити такі змови?!
Навіть головне юридичне управління Верховної Ради України декілька разів критикувало авторів законопроекту за поспішність та невизначеність інших важливих питань. Так, приміром, відповідно до частини третьої статті 40 закону «особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно і відповідально користуватися належними їм правами, не допускати затягування розгляду справи». Разом з тим, такі терміни як «добросовісність», «відповідальність», «затягування розгляду справи» є оціночними поняттями, а їхній зміст не розкрито в законопроекті, який було ухвалено. Відтак, на практиці це може призвести до необмеженості трактування та до різного їхнього застосування.
І прощаю, і караю
Якщо взяти візьмемо 52 закону, то там йдеться: «особа, яка вчинила антиконкурентні узгоджені дії, передбачені статтею 6 цього Закону, звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 52 цього Закону, якщо вона раніше за інших учасників цих дій добровільно повідомила Антимонопольний комітет України про такі антиконкурентні узгоджені дії, звернувшись із заявою про звільнення від відповідальності». Це дуже добрий крок і не вітати його не можна.
Проте і з цим не все гаразд. Адже в цій же статті викладається таке: якщо на момент подання такою особою заяви про звільнення від відповідальності Антимонопольний комітет України вже прийняв розпорядження про початок розгляду справи за ознаками того самого порушення або якщо інша особа вже подала заяву про звільнення від відповідальності щодо того самого порушення, то першу особу не можна звільнити від відповідальності.
Читайте також: Державне регулювання: збитий приціл
Отакої! По-перше, це не є дуже людяним, адже картельник сам прийшов виявляє бажання чесно співпрацювати із антимонопольними органами.
По-друге, цим законодавці свідомо зробили так, що у монополістів не буде бажання співпрацювати із владними органами, які їх контролюють. Бо ж, зрозуміло, що у картельників не буде ніякої довіри до антимонопольних інституцій країни.
Непогана арифметична шкала
Проте ніде правди діти: у законі є чудова формула «зменшення важкості покарань». Так, якщо картельник першим прийшов до антимонопольного органу і , як кажуть, усвідомив всі свої незаконні дії і написав відповідну заяву, то із нього взагалі знімають будь-яку відповідальність. Тобто не винен.
Відносно інших учасників, які це зробили дещо пізніше, застосовуватиметься процедура зменшення відповідальності за шкалою: на 50% — зізнання другого учасника; 30% — зізнання третього учасника; 20% — всі інші. Експерти вважають, що такий шлях та процедура боротьби із картелями є доволі ефективним.
Однак остаточне вирішення всіх цих проблем та головне — доведення до їхнього логічного кінця — законом не передбачено.
Так, покарання для картельників обмежується лише штрафами, хоча, треба справедливо зазначити, що вони дуже великими. Це сума може бути до 10% від річного обороту компанії, яка вступила до картельної змови із іншими монополістами ринку. Проте ніякої персональної відповідальності керівника (чи керівників) компанії-монополісту у новоспеченому законі не передбачено. А це дуже погано, адже, на думку юристів, саме таке покарання значно залякуватиме відповідальних осіб від вчинення різного роду протиправних «монополістських» дій.
Читайте також: Чи є альтернатива бензиновій залежності
Та й штрафи не завжди ефективні і виплачують їх, за словами президента Української асоціації постачальників торговельних мереж Олексія Дорошенка, далеко не завжди. На його думку, компанії-монополісти , щоби не сплачувати великих штрафів, закривають свої фірми, і за деякий час відкривають нові. Проте звісно, що залишаються на ринку і залишаються й надалі монополістами, та ще й за порушення українського законодавства не сплачують жодної копійки штрафу.
Затягування справ не буде?!
Проте фахівці сподіваються, що згідно із цим новим законом, є надія на те, що піде у минуле надто погана практика затягування справ щодо порушення антимонопольного законодавства, у тому числі, і в питаннях картельних змов.
Так, дійсно, приміром, так звана справа щодо гречки (про змову картельників щодо цін та продажу цього товару в Україні) ведеться вже з 2015 року і це просто є неприпустимим.
Новий закон регулює, що у питаннях антиконкурентних дій, Антимонопольний комітет України повинен завершити справу не пізніше, ніж за рік. Хоча і тут колізія. Так, законом дозволяється проводити протягом аж цілих п’яти років так звані справи «про антиконкурентні узгоджені дії». Тобто додається слово «узгоджені». Фактично картельні змови підпадають під це визначення. Словом, знову заплутаність…
Чи має цей закон так звану пряму дії, скеровану на звичайних українців? Тут експерти одноголосно впевнені у тому, що ні. Хоча, звісно, якщо згідно із цим законом, буде значно покращено стан конкуренції на різних українських ринках, це може позитивно вплинути на ціни на різні товари та послуги. Звісно, що у сторону їхнього зменшення.
Читайте також: МВФ погіршує прогнози через Brexit та Китай, а у Давосі оцінюють ризики
Головне, що не вирішує цей закон, та це великий ступінь відповідальності антимонопольних органів за якість своєї роботи.
Це по-перше, і по-друге, саме держава повинна подбати про те, щоби в країні створилося так зване велике конкурентне середовище, навіть серед монополістів. Що мається на увазі?
Приміром, у Франції те ж є монополії і вони також свого роду вважаються французами компаніями-ненажерами, проте їхня присутність на одному і тому ж ринку є значно більшою, ніж в Україні.
Так, послуги водопостачання та водовідведення для пересічних французів надаються не однією, як в Україні компанією, а цілими чотирма. Як кажуть, в Одесі, це велика різниця. Звісно, що в такому середовищі вже треба конкурувати і за якість послуг, і за ціною, і за вподобаннями споживачів. А вони, звісно, обирають найкращу компанію за всіма цими критеріями.
Отже сподіватимемося, що новий закон про картельні змови все ж таки щось змінить в Україні на краще. Проте фахівці вважають, що необхідно ще ухвалити низку підзаконних актів.