За даними автора, 95% продукції випускалося на підприємствах союзного підпорядкування, які керувалися безпосередньо з Москви.
«Реформи, що проводились у СРСР, дали додаткові повноваження очільникам підприємств, при цьому вони не отримали досвіду ринкового змагання за продаж власної продукції і не були позбавлені адміністративної опіки. На такому ґрунті в Україні постав клас «червоних директорів», які могли диктувати керівництву країни свою волю і впливати на ключові кадрові призначення», – пише Павленко.
На його думку, саме ці аспекти призвели до формування нинішньої олігархічно-люпменської моделі організації в суспільстві.
«Однак поява «червоних директорів» і пізніше – олігархів не пов’язана виключно з викривленою структурою економіки та безконтрольним збагаченням. Не меншу роль відіграла відсутність у влади бачення мети і механізмів перетворень. Не робилося й кроків, які стимулювали би суспільство шукати вихід», – вважає автор.
Водночас, Павленко зазначає, що від можновладців годі очікувати кроків, які можуть призвести до зміни влади, або реформ, які підірвали би можливості швидкого неконтрольованого збагачення.
Детальніше про формування нової еліти в Україні читайте у матеріалі «20 років балансування: що далі?» у №13 Тижня.