Вчора стало відомо, що лауреатом цьогорічної премії став письменник Леонід Горлач. Нагороду поет отримав за книгу поезій «Знак розбитого ярма», в якій він розмірковує над долею українського народу.
Минулого року Шевченківської премії удостоїлися Петро Мідянка (за збірку поезій 2010 року «Луйтра в небо» – про його «дев’ять сходинок до себе нинішнього») і Володимир Рутківський (за історичну трилогію для дітей «Джури» 2007-1010 рр. («Джури козака Швайки», «Джури-характерники», «Джури і підводний човен»).
2011 року премію присудили Василеві Шкляру за історичний роман «Залишинець» («Чорний ворон»), який відтворює одну із найдраматичніших і найбільш замовчуваних сторінок української історії – боротьбу холодноярських повстанців проти окупаційної влади у 1920-х роках. Проте письменник звернувся до президента Януковича з проханням перенести його нагородження на той час, «коли при владі в Україні не буде українофоба Дмитра Табачника».
Лауреатами Національної премії у 2010 році стали: поет Дмитро Іванов – за книгу поезій про відтворення трагедії українського селянства «Село в терновому вінку», письменниця Галина Пагутяк, яку називають наймістичнішою письменницею України – за книгу прози «Слуга з Добромиля» і донька Ліни Костенко, письменниця Оксана Пахльовська – за книгу публіцистики «Ave, Europa!».
2009 року за книгу віршів «Посвітається» отримав премію поет Павло Гірник, «який із повним правом міг би повторити відомі слова Леоніда Первомайського про те, що вірш починається не з великої літери, а з великого болю».
У 2008 році Шевченківської премії удостоїлася письменниця Любов Голота (за роман про покоління 70-х, вихідців із сіл, які з’явилися в містах, про епоху Брежнєва і тоталітаризм радянського суспільства «Епізодична пам′ять») і поет Петро Перебийніс – за збірку поезій «Пшеничний годинник», в якій «натхненно сфокусований «автопортрет» письменника, його внутрішній світ, його гідність і стриманість, старанність і довершеність».
Лауреатом Національної премії у 2007 році став поет Тарас Федюк – за книгу філософської лірики «Обличчя пустелі».
2006 року за художньо-документальний життєпис у 9-ти книгах «Господні зерна», у якому читач зустрічається з відомими і призабутими діячами культури та науки, премію присудили Григорієві Гусейнову. Також того року володарем Шевченківської премії став Ігор Качуровський – за книгу «Променисті сильвети: лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки», яка «покликана висвітлити доробок несправедливо забутих і замовчаних літераторів (передусім представників покоління Другої світової війни, до якого належить і сам автор), а також звільнити від стереотипів уявлення читачів і дослідників про творчість класиків українського письменства (Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки)». Тоді ж премію отримав поет Анатолій Кичинський – за книги поезій «Пролітаючи над листопадом» і «Танець вогню», які «дають можливість розчинитися в природі, проникнути скрізь, відчути справжню сутність речей і себе самого».
У 2005 році Шевченківську премію було присуджено Марії Матіос – за роман «Солодка Даруся» (про гірку долю дівчини та її батьків, понівечених радянськими НКВДистами в довоєнний та післявоєний період окупації радянськими військами Західної України), представникові постшістдесятницької «київської школи» Миколі Воробйову – за книгу поезій «Слуга півонії», а також Михайлові Слабошпицькому – за роман-біографію «Поет із пекла» – про неоднозначну постать в українській літературі Тодося Осьмачку.
Лауреатом премії 2004 року став поет Василь Слапчук – за книги віршів «Навпроти течії трави», в якій торкається афганської теми і «Сучок на костурі подорожнього».
У 2003 році Національну премію отримав поет Василь Герасим’юк – за книгу віршів «Поет у повітрі», у якій він «тяжіє до «епічного» розгортання своїх візій, що відповідало б суприсутності в його самопочуваннях багатьох часових і подійних зрізів буття, масштабам його асоціативного поля, просторові уяви» і прозаїк В'ячеслав Медвідь, який стверджує, що «міг би бути зовсім іншим письменником» – за роман «Кров по соломі»
Також за цей період Національну премію України ім. Шевченка двічі присуджували громадянам інших країн. Так 2008 року її отримала письменниця, громадянка Бразилії Віра Вовк – за книги «Сьома печать», «Ромен-зілля» та переклади творів української літератури португальською мовою. 2007 року лауреатом премії став поет, громадянин Польщі Остап Лапський – за книги віршів «Себе: розшукую?!», «Обабіч: істини?!».