▪   Вікторія Поліненко

Моя бібліотека: «Здрастуй чи прощай?»

К.: Пульсари, 2008
Оксана Пахльовська. Ave, Europa!
Матеріал друкованого видання
№ 1 (62)
від 16 січня, 2009


 

Вікторія Поліненко - редактор відділу культуриНазвою «Ave, Europa!» письменниця, культуролог, професор Римського університету «Ла Сап’єнца» Оксана Пахльовська визначає і загальний вектор книги, і її проблематику. Про що б не йшлося в статтях, есеях, доповідях цієї збірки – український політикум від початку 1990-х і дотепер чи інформаційні війни, російський газовий «кранік» або імідж України – авторка вперто веде до відповіді на питання, яке, гадаю, сьогодні хвилює не лише жменьку вітчизняних інтелектуалів: що своїми діями (варіант – пасивністю) говорить наша країна Європі? Ave у привітальному сенсі? Ave як до побачення? За роки незалежності ми з цим наріжним каменем спотикання так і не розібралися. Хіба навчилися формули «Україна – історично й географічно європейська держава, а все інше – з часом якось то буде».
 
Дослідниця розбирає кожен елемент цієї формули, докладно пояснюючи, чому «історично й географічно» наразі важать менше, ніж «культурно й духовно». І що буде в майбутньому, коли нині не взятися до побудови міцних партнерських стосунків із європейською спільнотою. Оскільки Україна декларує поступ саме в цьому напрямі, то й, відповідно, конструювання має відбуватися з дотриманням установлених у Старому світі стандартів.
 
Сподіваюся, що «Ave, Europa!» потрапить до рук небайдужих людей – до якого б «кольорового» табору чи прошарку населення вони не належали. Що ті, хто розчарувався в чільниках Майдану й досі відчуває себе ошуканим, знайдуть у книзі конструктивні про­­­­позиції, як змінити влас­­не ставлення до реалій сьогодення. Що ті, хто обурюється «утисками російської мови», уважно прочитають стат­­­­­тю «Російська «ре­гіональна» – як дірка від швейцарського сиру» й принаймні спробують вникнути у викладену тут аргументацію. Що ті, хто вважає псевдофольклорні концерти з піс­­нями-танцями-часту­­ванням єдиною мож­­ливою репрезентацією Ук­­раїни у світі, дослухаються до заперечень авторки.
 
Заперечень напрочуд доцільних уже хоча б тому, що не про окремі хвороби в державі вона пише, а бачить хиби організму системно. Тому й зіткана зі створених у різні роки матеріалів кни­­га сприймається цілісно – її цементує переконаність авторки у висловлених нею тезах і непритаманна вітчизняній академічній дум­­­ці (за нечисленними винятка­­ми) афористичність та різкість – без зайвих реверансів, без жодних евфемізмів.
 
«Суспільство, яке не усвідомлює власної історії і не усвідомлює себе в історії світу, не здатне з цим світом комунікувати як самостійний су­б’єкт. Воно завжди буде об’єктом, яким учора маніпулювала масова культура радянська, а завтра ним заволодіє масова культура західна, оскільки для пізнання елітарної західної культури такий «об’єкт» не матиме ні інструментів, ні бажання». З доповіді, виголошеної 1990-го на І Конгресі Міжнародної Асоціації Україністів. Здавалося б, зрозумілі й явні речі. Та після знайомства з «Ave, Europa!» залишається некомфортне враження: наявні в збірці «очевидності» ми тривалий час дозволяли собі не помічати. Як наслідок – в України є всі шанси бути й надалі непомітною принаймні для Європи. Для тієї єдності, органічною частиною якої нам так хочеться себе бачити.  
 
Де придбати: у книгарнях країни