Новообраний нардеп Руслан Кошулинський зробив карколомний стрибок у своїй кар’єрі – з крісла голови фракції «Свободи» у Львівській міськраді пересів у крісло віце-спікера Верховної Ради. Хоча досвід минулої каденції свідчить, що ця посада є не надто впливовою – чекати черги на ведення засідання віце-спікер може місяцями – Кошулинський вважає своє призначення важливим для перспектив «Свободи» в цілому та запевняє, що не мав особистої амбіції йти в керівництво парламенту.
Тиждень.ua: Як ви будете співіснувати в одній президії з комуністом Ігорем Калетніком?
Мій життєвий досвід достатньо вагомий. Я об’їхав увесь колишній Радянський Союз, від Находки до Бресту, мав різні роботи: мив золото в тайзі, працював кухарем, технологом, виріс в спортінтернаті – тож можу знаходити спільну мову з різними людьми.
Розумієте, Кошулинський в президії – це вже не Кошулинський як такий, а представник опозиційних фракцій, не лише «Свободи». І він має представляти і урівноважувати фракції у президії. Ми не можемо втрачати голос в президії, у погоджувальних радах, ми мусимо тримати руку на пульсі – інакше навіщо тоді політичні партії взагалі беруть участь у виборах і змагаються за владу?..
Тиждень.ua: Ви сказали, що опозиція має врівноважувати більшість в президії. Але досвід минулого скликання свідчить, що посада віце-спікера має набагато меншу вагу, ніж навіть посада першого віце-спікера, не кажучи вже про посаду голови ВР. Можливо, «Батьківщина» тому й відмовилась від цієї посади, яку раніше займав її представник Микола Томенко?
Але з іншого боку – чи могли ви місяць-два тому уявити, що представник націоналістичної фракції буде заступником голови Верховної Ради? Ми не поспішаємо. Ця посада – це певна сходинка, певний досвід, певні знання, не лише для Кошулинського, а для «Свободи», тобто це інший щабель взаємин у політичній шахівниці. «Батьківщина» вже має цей досвід і більше його не потребує, а «Свобода» його лише набуває.
Ми не приховуємо, що будемо прагнути до максимальних висот у політиці. І Кошулинський потім зможе передати своїм побратимам набуті вміння й навички.
Тиждень.ua: Ви вже сформували для себе перелік головних завдань на новій посаді?
Я не готувався на цю посаду, я готувався до іншого напрямку роботи – в бюджетному комітеті. Заступник спікера, з одного боку, має функції, делеговані йому головою ВР, з іншого – функції щодо зв’язків з суддівськими колами, щодо інформаційного забезпечення тощо. Але все ж таки депутатську направленість і напрацьовані задумки по змінах до певних законів теж хотів би зреалізувати.
Має бути дуже жорстке слово і розуміння щодо зміни взаємин у парламенті. Ті взаємини, які мали місце в підготовчій групі, мені не сподобались. Це лінія Литвина – звичка протискувати питання чи часом, чи кількістю, думаю, ми зможемо зламати цей механізм.
Ця Рада вперше за 10 років обрана за змішаним принципом. І ніколи в Раді ще не було такої великої та монолітної правої ідеологічної сили. Це означає, що виборець кардинально змінив напрямок, дав депутатам завдання, і голова та його заступники – це барометр, який мав би це відображати. Наша мета – зміна традиції в сесійній залі, коли застосовуються принципи народовладдя. Бо сьогодні ситуація як в анекдоті: «Це наша корова і ми її доїмо».
Тому завдання на п’ять років – зламати свідомість депутатів, але для цього треба буде робити радикальні кроки, ламати запроваджені Литвином принципи.
Тиждень.ua: Ви не вважаєте, що зрада депутатів Табалових кидає певну тінь і на вашу фракцію – адже ви є партнерами «Батьківщини»? І чому взагалі, на вашу думку, після всіх запевнень та обіцянок щодо чистоти списків «тушки» з’явилися одразу?
З мого боку було б некоректно говорити про це – адже це проблема наших партнерів і відповідь вони мають знайти самі для себе. Зрозуміло, що це є боляче. Тому ми були серед тих, хто висловив своє ставлення до негідного вчинку цих двох депутатів – негідного з ідеологічної, політичної, людської точки зору. Якщо взяти до уваги європейські парламенти, то там будь-яку людину, яка змінила свою ідеологічну приналежність, чекала б політична смерть. І для цього навіть закону не потрібно, існує традиція. Тому ми й показали, що люди, котрі йшли від опозиційних політичних сил, прикривалися їхніми іменами, вчинили негідно.
Тиждень.ua: Як діятиме «Свобода», якщо з’являтимуться нові «тушки»?
В такий самий спосіб. «Тушок» потрібно карати і у побутовий спосіб: не подавати руки, розклеїти фотографії у під’їзді тощо – щоб всі сусіди й родичі знали, що ця людина не має честі. Якщо покарання за зраду не врегульовано законодавчо, то ми маємо у такий моральний спосіб народити таку традицію.
Тиждень.ua: Одразу після виборів «Свобода» опинилася в епіцентрі кількох скандалів: мається на увазі марш ваших прихильників у Харкові, де лунали пронацистські гасла та вислів вашого колеги Ігоря Мірошниченка про «жидівку». Навіщо ви на рівному місці даєте приводи своїм опонентам вас критикувати і поглиблювати стереотипи щодо «Свободи», які існують у частини суспільства?
Тоді треба сказати: навіщо Тягнибок говорив ті слова на Яворині у 2004 році? Ми зараз бачимо, що практично відродження СНПУ, як раніше називалася «Свобода», відбулося після Яворини. Ясно, що це не епатажність. Так, ми є ось такі, які ми є.
Тиждень.ua: І це не помилка?
Можливо, організаційного характеру. Якщо ти хочеш щось зробити, ти маєш це підготувати, узгодити, озвучити і відстояти позицію, а не вискакувати, як Пилип з конопель. У нас за такі речі можна отримати партійне покарання.
Тиждень.ua: Мірошниченко отримав покарання?
Дозвольте уникнути відповіді на це питання, адже Мірошниченко зараз теж є депутатом Верховної Ради і рівним мені в партійній ієрархії.
Щодо Харкова – мала місце організаційна помилка, коли люди з інших організацій долучилися до партійного заходу, а з ними не проведено відповідну роз’яснювальну роботу і їх не було зупинено. Там покарання партійне точно мало місце.
Біографічна нота
Руслан Кошулинський народився 9 вересня 1969 року у Львові. 1986-го року закінчив Львівську спеціалізовану школу-інтернат спортивного профілю, потім – Кооперативний технікум.
У 2006-му закінчив Тернопільський державний економічний університет за спеціальністю «Право». У 1987-1989 служив у Радянській армії. Працював на різних підприємствах інженером, завідувачем виробництва, а також кухарем у старательських артелях у Росії. З 2004-го – помічник народного депутата. З 1997-го року – член Всеукраїнського об’єднання «Свобода». Член Політвиконкому ВО «Свобода».
У 2010-му був обраний депутатом Львівської міської ради, очолював фракцію «Свободи» у Львівській міськраді.