Тиждень.ua: Пані Валентино, народний депутат від партії Регіонів Віталій Журавський публічно пообіцяв відкликати скандальний законопроект про наклеп, автором якого він є. Наскільки, з правової точки зору, цей намір реалістичний? Адже, за законом, після першого читання автор втрачає право розпоряджатися ініційованим документом і лише парламент може відкликати та скасувати проект закону…
– У складі Верховної Ради знайшлася більшість голосів, яка проголосувала в першому читанні проект, не рекомендований головним науково-експертним управлінням ВР. Треба серйозно попрацювати, аби все ж знайшлася більшість, котра скасує це рішення. Редагування проголосованого законопроекту в частині зм’якшення покарання за наклеп не вирішить проблеми загроз демократії. А розмови про відкликання законопроекту автором дуже схожі на намагання приспати громадянську пильність. Загроза відновлення кримінальної відповідальності за наклеп надзвичайно серйозна.
Читайте також: Закон про наклеп: переплюнути Росію і наздогнати Білорусь
Тиждень.ua: Власне, ходили чутки, ніби автори закону могли б, за другого читання, частково поступитися та зняти параграф про ув’язнення…
– Навіть якщо ув’язнення буде виключене, кримінальна відповідальність за наклеп все одно є неприйнятною з точки зору європейських стандартів. Бо навіть після сплати штрафу залишатиметься судимість. Її можна використовувати, скажімо, щоб усунути особу від політичної діяльності. В моїй практиці є випадок, коли суд помилково визнав фактичними даними фразу «Я заявляю про грубі порушення з боку керівництва інституту, до яких причетний його директор» і поставив мовця у ситуацію, коли він мусив доводити, підміняючи собою правоохоронні органи, що порушення справді мають місце. Якщо мовцем є політик, то кваліфікувати його дії як наклеп буде дуже зручно його політичним опонентам. У такий спосіб легко усунути конкурента від участі у виборах. Іншими словами, якщо б стаття про наклеп вже діяла, не знадобилося би звинувачувати Юрія Луценка у святкуванні Дня міліції: його достатньо було б ув’язнити за наклеп на правлячих політиків. І так можна буде вчинити з кожним, хто заперечує покращення вже сьогодні.
Тиждень.ua: Чим принципово відрізняється перехід статті про наклеп з цивільної юрисдикції до кримінальної?
– Поява кримінальної відповідальності за наклеп, а тим більше під час дії нового кримінально-процесуального кодексу, буде надзвичайно небезпечною. За заявою будь-якої особи, яка вважає, що в публікації журналіста Х міститься наклеп, слідчі органи можуть розпочати розслідування, відразу ж провести обшук в помешканні цього журналіста та в редакційному приміщенні, вилучити комп’ютери, фотоапаратуру і т.д. Створити проблеми для конкретного журналіста Х чи для всього медіа-ресурсу буде дуже легко. Якщо в цивільно-правових відносинах журналіст Х може найняти фахівця, який ходитиме до суду і доводитиме його правоту, то при наявності кримінального провадження журналісти змушені будуть ходити на допити особисто. Все це разом здатне спочатку знищити медіа ресурс, а вже потім суд може вирішити, що інформація насправді не була наклепом, або що це був наклеп, але дуже маленький… А може й важко покарати журналіста Х за ніби-то наклеп.
Тиждень .ua: Законодавство про наклеп кожної країни завжди тісно пов”язане з правом на критику. Наскільки, поки законодавство не змінено, українська преса ще є забезпечена можливістю оприлюднювати неприємну для публічних осіб, але суспільно значиму інформацію?
– Дотепер, поки ще немає кримінальної відповідальності за наклеп, Україна має відносно прогресивне законодавство щодо захисту прав людини в інформаційній сфері. Так, відповідно до статті 34 Конституції України, «кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань».
Відповідно до статті 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів особи, не можна перевірити на предмет їхньої відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати. Це відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Проте український закон зобов’язує доводити правдивість інформації, яка не є оціночним судженням, в той час як європейський стандарт вимагає лише довести, що особа, – а насамперед це стосується журналістів, – вжила достатніх заходів, щоб перевірити інформацію, та вважала її правдивою та важливою для суспільства.
Тиждень.ua: Отже, європейський стандрат гарантує право журналіста поширювати прикрі та невигідні відомості, якщо вони достатньо аргументовані?
– Європейський суд з прав людини, надаючи тлумачення статті 10 Європейської Конвенції з прав людини (захист свободи слова) встановив, що Європейська конвенція гарантує свободу слова не лише щодо «інформації» та «ідей», які нікого не ображають, але також і таких, що шокують, ображають, або є неприємними. Прикладом останніх муже бути інформація про негідну поведінку особи, критика дій та рішень.
Тиждень.ua: Чи вірно буде сказати, що сьогодні не лише Європейська Конвенція, але і українські закони не дозволяють оскаржувати в суді барвисті метафори та в”їдливі характеристики, якими преса часом характеризує політиків?
– Щодо Європейського права – саме так і є. А ось наші вітчизняні реалії, на жаль, інші. По-перше, в Україні немає режиму особливих вимог до публічних людей, зокрема – політиків. В західному світі абсолютно нормально малювати карикатури та в будь-який спосіб саркастично висловлюватися про політиків. Вони не звертаються до суду з позовом про образу. В нас же все навпаки. Ризик того, що карикатуру на політика чи оповіданнячко про Дон Вітторіо,лицараЗолотого Унітазу, та Інну Геббельсівну Богохульскую суд визнає образою, та призначить відшкодування моральної шкоди – надзвичайно висока. Більше того, розмір цього відшкодування може бути таким, що знищить видавця та автора. Це не є цивілізований підхід до управління державою. Він суперечить європейським стандартам свободи слова.
Тиждень.ua: Наскільки та в чому новий закон про наклеп відступає від суті та духу європейських стандартів?
– Європейським стандартом є неприйнятність обмеження чи позбавлення волі як покарання за поширення інформації, навіть якщо суд вирішив вважати її неправдивою. Передбачені лише відшкодування завданої шкоди і штраф. Враховуючи, що українські суди занадто часто помилково вважають оціночні судження фактичними даними і змушують авторів публікацій доводити правдивість написаного, введення кримінальної відповідальності за наклеп віддалить українську практику від демократичної норми. Насамперед через те, що передбачене законопроектом покарання включає ув’язнення. Але виключення обмеження волі чи позбавлення волі як покарання за наклеп не є достатнім. Неприйнятна кримінальна відповідальність як така у цій сфері. ПАРЄ про це неодноразово виносила резолюції. Якщо ми залишаємося у Раді Європи, то наш парламент повинен скасувати своє рішення про наклеп.