На початку червня запрацював раніше анонсований президентом Володимиром Зеленським Конгрес місцевих та регіональних влад. Новий орган утворено як «консультативно-дорадчий». Для висловлення основного занепокоєння щодо реальної ролі інституції, краще дати слово її очільнику: «Колись була Рада регіонального розвитку, були інші ради, а сьогодні є конгрес. Я думаю, що це великий шанс… Як правило, ці зустрічі були формальними й ефект мали відповідний — F дорівнює «мінус F». Співпраці не було, й ми маємо сумні результати». Слова належать меру Львова Андрієві Садовому, і пролунали вони саме під час відкриття Конгресу в Хмельницькому.
Порівняння з Радою регіонального розвитку, яка зокрема діяла за часів п’ятого президента Петра Порошенка, навряд чи сподобається Володимиру Зеленському. Однак назвати його недоречним важко. Порахувати кількість рад, комісій та інших «консультативно-дорадчих органів» при різних президентах стане непростим завданням. Водночас дієвість усіх цих органів завжди дорівнювала нулю.
Запуск Конгресу чудово вписується в публічний стиль Володимира Зеленського — зробити те саме, що й попередники, але додати більше пафосу. Організували не одне, а два засідання поспіль. За кілька днів після Хмельницького зібралися в Дніпрі. В обох випадках місцем заходів стали спортивні арени, які реконструюють у рамках «Великого будівництва».
Читайте також: Децентралізація: більше, ніж реформа
Місцеві очільники все роблять за старим перевіреним сценарієм. Від співпраці з центром не відмовляються, а навпаки, підкреслюють її необхідність. Проте й надмірної завзятості не виявляють. Садовий уже на установчому засіданні наголосив, що бере пів року на випробування «і себе, й Палати». І додав, що очільництво в органі має бути змінним, вочевидь, щоб у разі чого не стати заручником президентських ініціатив. Мер Дніпра Борис Філатов тренувався в умінні одночасно й розсипатися компліментами президенту та голові Дніпропетровської ОДА, і підкреслити, що він не є членом команди Зеленського.
Однак користь Конгресу для Зеленського й команди не лише в додатковому піарі. «Попереду масштабна робота на регіональному й субрегіональному рівнях. Попереду непростий процес змін до Конституції України щодо адміністративно-територіального устрою, змін до українського законодавства про місцеве самоврядування, а також до Бюджетного кодексу України», — заявив президент у Хмельницькому.
Після затвердження територій нових громад і районів та проведення місцевих виборів процес децентралізації не завершився. Не можна й стверджувати, що більшість суспільства вже відчула вигоди від реформи (див. «Децентралізація в оцінках громадян»). Попереду не лише про зміни до Конституції, які в Офісі президента й далі обіцяють «ось-ось», однак досі не внесли. Сама структура відносин між центром і регіонами та, що не менш важливо, між самими громадами — й далі зазнає змін. Тому Конгрес для Зеленського та команди може стати зручним майданчиком, щоб відстежувати настрої очільників громад. Також він слугуватиме своєрідним вказівником: кого в Офісі президента готові так чи інакше заохотити, а кому слід готуватися до неприємностей.
Приклади можна відшукати вже на старті. Під час обох зібрань був відсутній мер столиці Віталій Кличко. Він до того ж чинний голова Асоціації міст України (АМУ) — найвпливовішого об’єднання представників місцевої влади. Як пізніше заявив сам Кличко в інтерв’ю Радіо Свобода, запрошення на захід він не отримав, але «завдяки онлайн-зв’язку стежив за ходом конференції» в Хмельницькому.
Натомість посади двох заступників Садового на чолі Конгресу обійняли мери Дніпра Борис Філатов та Житомира Сергій Сухомлин. Обох об’єднує партія «Пропозиція», яку утворили напередодні місцевих виборів, а в ЗМІ охрестили «партією мерів».
Щодо сюжету з Кличком, то його трактують по-різному. Конфлікт між мером Києва та ОП розгорівся в травні, але реальних спроб усунути столичного голову не було. В Офісі президента відкидають будь-які натяки, що йдеться про бажання замінити голову КМДА. Однак обшуки на підприємствах та в департаментах КМДА точно є сигналом. Не лише Кличку, а й іншим мерам про те, що ігнорувати побажання центральної влади таки не варто. Звільнити Кличка з посади голови столичної адміністрації теоретично можна, адже навіть якщо в суді рішення визнають незаконним, це займе час. Однак розглядати такий сценарій як найімовірніший навряд чи варто. Інша річ, що постійний конфлікт мера та Офісу президента гальмує розвиток. Можливість ухвалити новий закон про столицю, який надав би місту більше повноважень, наразі дорівнює нулю. Не слід забувати й про позицію Кличка як голови АМУ. Конгрес Зеленського сам по собі може бути спробою підважити роль асоціацій місцевого самоврядування. Проте це малоймовірно, адже навряд чи місцеві очільники пожертвують власними об’єднаннями заради президентського органу. Імовірніше, історія з Кличком — символічний «батіг», яким його примушують до поступливості.
Читайте також: Децентралізація: небезпечні зв'язки
«Пряником» можна вважати призначення Філатова й Сухомлина. У квітні, хоч це й відбулося малопомітно, чимало мерів, об’єднаних у «Пропозицію», критикували законопроєкт 4298, який запроваджує нову організацію місцевих держадміністрацій. Документ є головним на черзі нових ініціатив у рамках децентралізації. Після призначення, вочевидь, такої критики має стати менше.
Із самим законопроєктом 4298 пов’язано відразу кілька важливих сюжетів. Ідеться про кадрове наповнення та принципи роботи обласних і районних держадміністрацій. У першому читанні документ ухвалили ще торік у жовтні. Відтоді його готують до другого, й уже зараз можна прогнозувати, що норми зміняться суттєво.
Ключові дискусійні питання звичні: хто призначатиме керівників та апарат і які повноваження вони матимуть. Щодо першого, то керівники адміністрацій стануть державними службовцями, що передбачає спеціальну процедуру їх призначення. Це тягне за собою й ускладнення під час звільнення. Серйозне питання — розподіл повноважень між президентом та Кабміном під час усіх цих процесів.
Питання повноважень майбутніх адміністрацій, за словами одного з авторів законопроєкту, нардепа Віталія Безгіна, викликало найбільше дискусій. Варіант першого читання передбачав, що обладміністрації виконують передусім функції координації (взаємодія з місцевою владою) та забезпечення законності (нагляд за тим, щоб місцева влада не переходила «червоних ліній»). Однак також передбачалося, що обласні адміністрації виконують «інші, визначені законом, повноваження». Така норма спричинила занепокоєння в регіонах, що в майбутньому функції ОДА, а відповідно і вплив Києва, можна розширити будь-як.
«Конституція справді дозволяє все що завгодно в цьому плані. Але я розумію асоціації, тут можна потім ухвалити підзаконний акт і додати будь-яке повноваження. Сьогодні одна влада, завтра інша, тобто ризики є. Тому ухвалили правку, яка передбачає, що через рік ОДА матимуть лише визначені законом повноваження. За цей рік уряд має зробити вичерпний перелік повноважень, а парламент має їх ухвалити. Якщо цього не встигнуть зробити, то поправка все одно набуде чинності», — каже Безгін.
Читайте також: Децентралізація: навчитися використовувати можливості
Водночас говорити про остаточний зміст документа до його винесення в залу Верховної Ради зарано. Однак ухвалення 4298 може бути цікавим не лише з огляду на децентралізацію. Річ у тім, що законопроєкт став одним із тих, до якого подали величезну кількість поправок, зокрема силами «Батьківщини». Така практика вже майже звична для партії Юлії Тимошенко з метою вповільнення роботи парламенту. Під час розгляду земельних законопроєктів Раду кілька місяців було заблоковано. Поки парламент розглядає певний документ і поправки до нього — інші розглядати не можна. Раніше влада виходила з ситуації шляхом призначення позачергових засідань. Порядок денний на таких засіданнях може бути іншим. У випадку із законопроєктом 4298 є план «обкатати» ще одну передбачену законом можливість. «Є два сценарії. Один із них — застосувати спецпроцедуру. Це означає, що після підготовки до голосування в залі ми збираємо 150 підписів депутатів, виносимо на голосування спецпроцедуру й набираємо 226 голосів. Після цього закон розглядають блоками, а не за кожною поправкою. Відповідно, не можна заблокувати розгляд правовим спамом. Загалом цілком можливий сценарій. Однак ми ще консультуватимемося», — зазначає Безгін.
Регламент парламенту справді передбачає можливість спецпроцедури. Досі приклади її застосування були одиничними. Якщо спосіб застосують у ситуації з актом про держадміністрації — це може стати прецедентом. Особливо зважаючи на те, що практика опозиції з поданням тисяч поправок стає дедалі частішою.
Ще один сюжет, який сповна розкрутиться до кінця року, виявить інший, досі прихований від зайвих очей конфлікт. Ідеться про суперечності між малими й великими громадами. Фраза про те, що бюджети громад виросли після децентралізації, вже стала банальною. Одним із ключових ресурсів для наповнення цих бюджетів є відрахування частини ПДФО (податку на доходи фізосіб). Досі ці гроші надходили до громад, де зареєстровано юридичні особи підприємств. Це било передусім по селах і малих містах, де великі компанії надають послуги, але не реєструються юридично. Дискусія про перерозподіл мляво тривала роками, аж поки наприкінці квітня опублікували указ президента на виконання одного з останніх рішень РНБО. Серед іншого він зобов’язав Мінрегіон «розробити та подати у тримісячний строк на розгляд Верховної Ради України зміни до законодавчих актів щодо зарахування частини податку на доходи фізичних осіб до місцевих бюджетів за місцем реєстрації місця проживання фізичної особи — платника податку».
Фактично йдеться саме про перерозподіл на користь малих громад, і вкотре відкласти це питання буде дуже важко. Бо ж указ президента. Однак ситуація викликала незадоволення вже з іншого боку — керівництва більших населених пунктів. До компромісу тут ще далеко, і наприкінці року, а особливо з наближенням бюджетного процесу, ця історія точно дасть про себе знати.