Інсбрук (з німецької перекладається як «міст через річку Ін») розкинувся в долині поміж Східних Альп. Він є столицею федеральної землі Тіроль у складі Австрії. Разом з тим інформаційні довідники додають до неофіційних регалій міста звання «столиці Альп».
Цілісний образ Інсбрука важко уявити без спортивних змагань. Місто двічі, в 1964 та 1976 роках, приймало Зимові Олімпійські ігри. Окрім цього – матчі останнього Чемпіонату Європи з футболу у 2008 році. Зручність в усьому, доброзичливість людей та краса природи – максими успіху для Інсбрука.
Висока якість спортивної інфраструктури уможливлює її використання протягом тривалого часу. Приклад Інсбрука є наочним для України у зв’язку з проведенням Євро-2012 та дискусією щодо майбутнього наших стадіонів. Олімпійські ігри допомогли створити Інсбруку імідж одного з найкращих гірськолижних курортів у світі. Більшість готелей, які сьогодні успішно працюють, також було побудовано саме під масові спортивні події, забезпечивши сталий розвиток економіки не тільки регіону, а й країни. Відомий же лижний трамплін «Бергізель» функціонує зараз як оглядовий майданчик та ресторан.
Історія міста нараховує понад восьмисот років. Історичний центр зберіг свою середньовічну архітектуру. Зважаючи на те, що Інсбрук був одним з найулюбленіших місць для відпочинку в тірольських правителів та Габсбургів, тут можна відчути дух імперського затишку.
Головна вулиця міста, названа на честь Марії Терезії, бере початок від Тріумфальної Арки, збудованої імператрицею на честь одруження сина Леопольда ІІ. Поступово вона переходить у Фрідріх Штрассе. Радимо помилуватися імператорським палацом Хофбург. Це – резиденція тірольських правителів та Габсбургів. А також одним із найкрасивіших житлових будинків Австрії, що має власну назву Хельбінгхауз (XV століття).
Головне місце для молитов – собор Святого Якоба, збудований у готичному стилі в кінці XII століття. Багатьох туристів приваблює колона Святої Анни. Біля неї загадують бажання та кидають дрібні гроші в фонтан, розташований неподалік.
Можна годинами розглядати будівлю з так званим «золотим дахом»-еркером, прилаштованим в XVI столітті для споглядання видовищ та турнірів, що проходили на міському майдані. Поруч – стара міська ратуша, на даху якої є оглядовий майданчик. Й варто піднятися туди, щоб поглянути на панораму міста, а також вдалечині побачити середньовічну фортецю Амбрас -а пагорбах за Інсбруком. Ця споруда є прикладом тірольської середньовічної архітектури (середина XVI століття). Зараз тут розташовані картинні галереї (де представлені роботи Тиціана, ван Дейка, Веласкеса, Кранаха), зібрання скульптур та лицарської зброї.
Інформаційний центр, що знаходиться теж у центрі міста, поділяє одну кімнату з магазином коштовностей Сваровскі. Як виявилося, не дарма: світовий центр «Кришталеві світи Сваровскі» де видобувають кришаль для стразів, знаходиться в печерах містечка Ваттенс, неподалік Інсбрука.
Деякі австрійці, зважаючи на націоналістичні погляди громадян Тіролю, багатостолітній вплив сусідньої Баварії на цю землю, вбачають тут небезпеку сепаратизму. Проте люди та ляльки, одягнуті в національні костюми, і пам’ятники регіональним героям – навряд чи можуть скласти загрозу для територіальної цілісності Австрії і Євросоюзу.
Як доїхати
Квиток на літак з Борисполя до Інсбрука в дві сторони коштує приблизно 500 євро (компанія «Аustrian Airlines»). У місті варто купити картку Innsbruck Card (29 євро). Її наявність надає право на безкоштовний проїзд в міському транспорті та вхід до музеїв, а також на знижки в магазинах та екскурсійних автобусах.