Звісно, цей перелік є до певної міри суб’єктивним і неповним, але це лише привід розвинути тему в наступних публікаціях.
10. Долина привидів неподалік Алушти
Ця долина простяглася південним схилом мальовничого гірського масиву Демерджі, що є частиною Головної гряди Кримських гір. У середні віки греки називали цю гору Фуною, тобто «тією, що димить». Нинішня ж назва Демерджі у перекладі із кримськотатарської означає «коваль». На відміну від більшості кримських гірських масивів утворена з вапняків Демерджі має ще й численні вкраплення твердих порід, схоплені вапняковим «цементом». Під впливом водної ерозії та вивітрювання м’які вапняки руйнуються, утворюючи скульптури з твердіших порід.
Саме такі скульптури і формують химерний ландшафт Долини привидів. Численні кам’яні фігури, яких тут понад сотня, залежно від освітлення набувають рис то людського обличчя, то різноманітних тварин. Деколи обриси цих стовпів нагадують різноманітних фантастичних істот і чудовиськ. Подейкують, ці кам’яні боввани можуть налякати навіть дорослу людину, особливо в сутінках чи тоді, коли долину вкриває густий туман.
Вчені стверджують, що очевидці надприродних явищ, які тут регулярно відбуваються, стають жертвами галюцинацій. На їхню думку, виною цьому є деякі види місцевих рослин, які нібито виділяють речовини, що спричиняють у людей тимчасовий розлад психіки. А ось дослідники паранормальних явищ стверджують: Долина привидів – це класична аномальна зона, де спостерігаються потужні викиди енергії. Саме тому південний схил Демерджі став справжнім місцем паломництва екстрасенсів та численних адептів різних містичних учень з усієї Східної Європи.
9. Ставка Гітлера «Вервольф» на Вінниччині
«Вервольф» фактично був зменшеною копією головної ставки Гітлера «Вольфшанце» у Східній Пруссії. Зовні ставка була доволі непоказною та ще й вміло замаскована. Загалом «Вервольф» – це кількаповерховий комплекс. У центральній зоні були зведені головні будівлі, розміщувалося Гестапо, телефонна станція, їдальня для вищого начальства і офіцерів, плавальний басейн, 12 житлових будинків для генералів та вищих офіцерів штабу, приміщення для Гітлера і два підземні бункери. Загалом на території цього комплексу було понад 80 наземних об'єктів і кілька глибоких бетонних бункерів. Будівництво ставки тривало з листопада 1941-го по квітень 1942 року. Найважчі земляні роботи виконували 5 тис. радянських військовополонених, котрі згодом були усі до єдиного знищені. Така сама доля спіткала німецьких інженерів: літак, яким вони поверталися на батьківщину, за нез’ясованих обставин вибухнув у повітрі.
Сам Гітлер відвідував свою українську ставку тричі – у період між липнем 1942-го та серпнем 1943 року. Саме тут фюрер підписав знамениту Директиву № 45 про взяття Чорноморського узбережжя Кавказу та Сталінграда. В один із останніх днів свого перебування у «Вервольфі» Гітлер затвердив наказ про оточення і знищення частин Червоної армії на Курській дузі. На ліквідацію ставки, що відбулося в березні 1944-го, було використано 60 тонн вибухівки, багатотонні фрагменти бункера були розкидані на сотні метрів.
Деякі вчені стверджують, що поява «Вервольфа» (у перекладі з німецької «перевертня») саме у цій місцині мала особливі, містичні причини. Обираючи орієнтир для ставки, фюрер керувався порадами 400 магів, екстрасенсів і астрологів з Інституту окультних наук у Берліні. Згідно із задумом «Вервольф мав стати потужним магічним центром, навколо якого об'єднаються розрізнені країни Європи і з якого почнеться завоювання всього світу. Про неабияке магічне значення «Вервольфа» говорила і болгарська віщунка Ванга. Дослідники паранормального попереджають: вінницька ставка Гітлера є надзвичайно небезпечним місцем, оскільки випромінює смертельну ауру.
8. Домініканський собор у Львові
Домініканський собор, що височіє у середмісті мальовничого Львова, котрий, як і кожне поважне старовинне європейське місто, може похвалитися не лише історичними пам’ятками, а численними гостями з потойбіччя.
Майбутня оселя знаменитого львівського привида та за сумісництвом пам’ятка архітектури національного значення була закладена 1749 року. Проект собору був виконаний комендантом Кам’янець-подільської фортеці, видатним польським інженером голландського походження Яном де Вітте. Будували храм коштом коронного гетьмана Юзефа Потоцького та остаточно завершили 1764-го. До Другої світової війни цей величний бароковий храм був головним собором римо-католицького монастиря ордену домініканців, за радянщини у стінах пам’ятки діяв музей історії релігії. Нині споруда належить місцевій греко-католицькій громаді.
Згідно зі свідченнями численних нічних охоронців, більшість із яких звільнялася після першого ж чергування, рівно опівночі тут починають коїтися неймовірні речі. У порожньому темному соборі відбуваються голосні відправи, а хороша акустика приміщення посилює звуки співу потойбічного хору. Ці служби відбуваються регулярно та тривають не менше трьох годин. Крім того, у книгозбірні собору з полиць часто падають щільно утрамбовані книги, а із замурованої кімнати цілу ніч вистукує друкарська машинка. Подібні явища спостерігають у храмі останні кілька десятиліть, відтоді як були виявлені та розчищені підземелля храмового комплексу. Кажуть, що саме звідти являється винуватець усіх нічних неподобств – привид монаха-домініканця, котрий час від часу трапляється на очі наляканим нічним охоронцям. Напівпрозора фігура у білому плащі продовжує займатися звичними за життя справами, так і не усвідомивши, що давно вже є часткою потойбічного світу.
7. Алімова балка у Криму
Алімова балка розкинулася у межах Качинського каньйону, промитого стрімкою річкою Качею у м’яких породах Внутрішньої гряди Кримських гір. Качинський каньйон вважається одним із найбільш важкодоступних в Україні. На скелястих схилах каньйону, складеного з мергелів та вапняків, впадають в очі кам’яні виступи-миси, біля підніжжя котрих видніють численні природні гроти. Багато тисяч років тому ці печери слугували прихистком для первісних людей. В межах Качинського каньйону є ще одна пам’ятка давнини – середньовічне печерне місто-монастир Качі-Кальйон, засноване у VIстолітті монахами-втікачами з Візантії.
Увагу туристів та науковців Алімова балка привернула у 50–80-х роках минулого століття. Тоді тут було виявлено та досліджено стоянку людини епохи середньокам’яного віку, неподалік якої можна побачити унікальні ритуальні наскельні малюнки, виконані давнім художником понад 5 тис. років тому.
Проте, незважаючи на численні природні, історичні йархеологічні принади, Алімова балка здавна має дурну славу. Річ у тім, що у цій нескладній навіть для туриста-початківця місцині регулярно губляться люди. Як стверджують численні потерпілі, якась невідома сила змушувала їх годинами блукати навколо одного й того самого місця. Є в ущелині й однойменна печера, у якій, за легендою, мешкає дух кримськотатарського Робін Гуда Аліма. Кілька десятиліть тому в ній стали регулярно безслідно зникати люди, внаслідок чого вхід до зловісної печери довелося запломбувати.
У наш час Алімова балка користується неабиякою популярністю серед прибічників різних езотеричних вчень. Екстрасенси стверджують, що ущелина є місцем скупчення потужної енергії, котра може як піти на користь, так і зашкодити непідготовленій людині.
6. Камінне село на Житомирщині
Шосту позицію рейтингу посідає місцина під назвою Камінне село, загублена у густих поліських лісах Олевського району, що на північному заході Житомирської області, неподалік кордону з Білоруссю.
Геологічний об’єкт Камінне село є великою кількістю масивних кам’яних брил, що лежать у правильному геометричному порядку, котрий, своєю чергою, відтворює план сільської вулиці. Каменюки за формою нагадують справжні хати, а один із них – навіть церкву! Науковці досі сперечаються, як ці гігантські брили тут опинилися, адже ніяких гір чи скель на сотні кілометрів навколо немає. За однією з офіційних версій, титанічні брили з’явилися тут внаслідок зсуву льодовика. Після цього форму будинків протягом 20 тисяч років їм надавав вітер. Незрозуміло лише, як вони вишикувалися у правильному та чіткому порядку. Не порозкладав їх же льодовик? Словом, запитань більше, ніж відповідей.
За легендою, це кам’яне село колись давно було селом звичайним. І ось одного разу ним проходив бідний подорожній чоловік. Попросивши хліба та води в хазяїна одного з дворів, він отримав відмову. І так – у всіх будинках. Розгнівався чоловік та перетворив усі житла на кам’яні. А щоб не забували – залишив в деяких колишніх хатах сліди від своїх ніг: один величезний та кілька слідів розміром з людські. Виявилося, що подорожнім був сам Бог.
Цікаво, що дерева у межах Камінного села, вирізняються дещо чахлим виглядом, а листя на них завжди тьмяне та трохи прив’яле. Дивно, але, на відміну від навколишньої місцевості, рослини цього зачарованого місця ніколи не буяли яскраво-зеленими барвами. Неабияку увагу дослідників привертає камінь із відбитком скам’янілого так званого Божого сліду. Цікаво, що ця заглибина у будь-яку пору року лишається теплою. Подейкують, що потужна енергетика, яку випромінює цей слід, здатна зцілити безліч хвороб, а бажання, загадане тут, неодмінно справджується.
5. Ужгородський замок
Ужгородський замок відомий із кінця ІХ століття. Тоді він мав вигляд дерев’яної фортеці та належав місцевому слов’янському племені білих хорватів. Наприкінці Х – початку ХІ сторіччя ці землі входять до складу Угорського королівства, а на місці дерев’яного укріплення зводять новий мурований замок. Сучасного вигляду твердиня набула наприкінці ХVI століття. На запрошення магнатської родини Другертів, які на той час володіли замком, італійські інженери провели повну реконструкцію споруди, відтак замок утілив найновіші досягнення фортифікаційного мистецтва тогочасної Європи. Після цієї реконструкції твердиня жодного разу не була взята штурмом. Своє оборонне значення замок втратив на початку ХVІІІ століття, а нині у ньому розмістився Закарпатський краєзнавчий музей.
Приблизно з середини минулого століття Ужгородом поповзли чутки, що у місячні ночі подвір’ям замку блукає привид. Нічна сторожа неодноразово бачила білу жіночу постать. Ті з охоронців, хто наважувався наблизитися до неї, із жахом виявляли, що фігура ця цілковито прозора. Кажуть, що примара є духом доньки одного з комендантів замку. Під час осади дівчина нібито видала ворогові таємницю замкових підземель, якими можна було безперешкодно потрапити в укріплення. Дізнавшись про зраду, розлючений батько звелів живцем замурувати дівчину в стіні замку. Відтоді нещасна кілька разів на рік виходить зі своєї в’язниці, та, важко зітхаючи, до ранку блукає замком.
Цікаво, що нещодавно тут було проведено кілька молебнів, щоби нарешті покласти край земним поневірянням гостя із потойбіччя. Тим не менш, примара продовжує регулярно виходити на нічні променади старовинним замком.
4. Лиса гора у Києв
Є давня слов'янська легенда, згідно з якою землю оперізує змія, що кусає себе за хвіст. Місце, де вона себе кусає, це і Лиса гора.
Ще здавна це місце мало для наших предків неабияке духовне значення – тут був язичницький жертовник та капище. Після насильницького насадження християнства у Київській Русі Лиса гора ще довго лишалася святим місцем для адептів старих вірувань. Згодом її частина перейшла під владу Печерського монастиря. Тут християнські монахи мали свої пасіки. У середині ХІХ століття ці землі викупила міська влада, а 1872-го року було розпочато будівництво Лисогірського форту, що мав увійти до складу складної фортифікаційної системи під назвою Київська фортеця. Наприкінці того ж таки ХІХ століття Лисогірський форт втрачає оборонне значення та перетворюється на гарнізонну в’язницю, у якій згодом страчували так званих державних злочинців. У 1930-х роках Лису гору перетворили на військовий підземний завод, а за німецької окупації ці підземелля облаштували під танкову базу, яку гітлерівці знищили, коли відступали. До середини 1970-х тут базувалася ракетна частина, а з початку 1980-х гора має статус природного парку.
Щоправда, парк цей через певні обставини є найменш відвідуваною лісопарковою зоною столиці. Обачні кияни бояться заходити у густий і темний ліс. І небезпідставно. Ті, хто відкинувши усі забобони, усе-таки наважилися на прогулянку Лисою горою, стверджують, що відчувають тут неабиякий дискомфорт: весь час ввижається, що з густих паркових хащ за ними пильно стежать десятки очей, а їхні погляди відчуваються ледь не фізично. Відомо, що ще за часів існування Лисогірського форту начальник гарнізону видав дивну інструкцію, у якій зазначалося: «перед выходом в караул офицер обязан предупреждать солдата, чтоб он не смущался непонятных шумов – то всего лишь порывы ветра и крики ночных птиц…» Крім того, дослідники стверджують, що неодноразово стикалися з рапортами німецьких солдатів, у яких ті описували свої зустрічі на горі з незвичайними та паранормальними явищами. Також серед вояків траплялися випадки втрати глузду та самогубств. Словом, зловісна Лиса гора цілком підтверджує свою лиху репутацію…
3. Кам’яна Могила під Мелітополем
До трійки переможців пробилася Кам’яна Могила. Ця надзвичайно містична місцина та за сумісництвом пам’ятка давньої культури світового значення, розкинулася на правому березі річки Молочної, неподалік села Терпіння Мелітопольського району Запорізької області.
Кам’яна Могила має площу близько трьох гектарів, висота останця сягає 12 м. Цей великий і таємничий кам’яний пагорб став культовим місцем для багатьох давніх народів та племен, що мешкали або проходили територією сучасної південної України. Кам’яна Могила виконувала функції храму і для мисливців епохи міді й бронзи, і для кіммерійців, скіфів, сарматів, гунів, готів, печенігів, хазар та половців. Протягом багаторічного дослідження пам’ятки, у її численних гротах та печерах було виявлено кілька тисяч наскельних зображень-петрогліфів – унікальних зразків первісного мистецтва, найдавніші з яких вчені зараховують ще до кам’яного віку. Цікаво, що низка вітчизняних та зарубіжних дослідників інтерпретували ці зображення як протошумерські письмена, що привернуло до пам’ятника неабияку увагу. Суперечки стосовно наявності у Кам’яній Могилі зразків найдавнішої у світі писемності не вщухають і нині.
Цікаво, що нацисти вважали нашу Кам’яну Могилу найдревнішим пам’ятником аріїв. Достеменно відомо, що у 1942-му та 1943-му роках дослідженням пам’ятки займалася група засновника та керівника містичної організації Анненербе, котра, як відомо, спеціалізувалася на вивченні окультного досвіду цивілізацій минулого. Є дані, що нацисти не пішли звідси з порожніми руками, а все ж таки прихопили з собою кількадесят знайдених табличок із найдревнішими на Землі письменами. Окрім всього іншого, Кам’яна Могила відзначається особливою енергетикою – місцевість навколо неї випромінює радіоімпульси частотою 5 Гц! На поверхні землі виходи такої енергії фіксуються аерофотозйомкою у вигляді кілець. Геологи і геофізики називають їх мантійними каналами і вважають, що вони «висвердлюються» своєрідними завихреннями у гравітаційному полі, що йде від Сонця до планет. Наявність тут надпотужного енергетичного поля підтверджують численні електроприлади. Відеоапаратура часто виходить з ладу та навіть інколи сама по собі вмикається та вимикається.. І все це – лише десята частка тих загадок, яких є у таємничійКам’яній Могилі.
2. Галявина Громовище на Житомирщині
Ця невелика галявина біля села Купище у Коростенському районі Житомирської області, зусібіч оточена лісом, вже не один десяток років викликає жвавий інтерес серед науковців та численних дослідників аномального. Річ у тім, що ця непримітна, на перший погляд, місцина під час гроз ніби притягує до себе блискавки. Місцевий люд дощової погоди минає галявину десятою дорогою – жертвами блискавки на Громовищі стали близько десятка людей. Крім того, за свідченнями очевидців, іноді ночами на галявині виникає дивне свічення, після чого в небо піднімається яскравий промінь світла невідомого походження. Цікаво, що кожен, хто ступить на цю галявину, миттєво починає відчувати на собі негативний вплив: тут раптово погіршується настрій та фізичне самопочуття.
Місця, куди грозові розряди б’ють із неабиякою постійністю, в народі називають «гніздом блискавок». Вчені стверджують, що такі аномалії спричинені пониженим електричним опором деяких ділянок земної поверхні. В давнину такі зони наділялися в свідомості людей магічними властивостями – тут облаштовувалися капища, проводилися магічні обряди та приносилися жертви. У середині 1990-х років Громовищем зацікавилися археологи. Невдовзі, за чутками, ними були виявлені залишки стародавньої споруди з масивних кам’яних блоків та значна кількість римських та боспорських монет початку І тисячоліття нашої ери. Ким було закладене це капище та скільки воно проіснувало, наразі залишається загадкою – зрештою, як і все, пов’язане із цією таємничою місциною.
1.Підгорецький замок
І, нарешті, дочекалися переможця! Ним стала видатна пам’ятка архітектури ХVІ століття – знаменитий Підгорецький замок, що може похвалитися не лише високою естетичною цінністю, а й своїми потойбічними мешканцями.
Село Підгірці, розкинулося у Бродівському районі Львівської області. Замок тут звели між 1635 та 1640 роками на кошти польського магната Конєцпольського. Підгорецький оборонний комплекс був виконаний як зразок поєднання імпозантного палацу з бастіонними укріпленнями і свого часу вважався одним із кращих палацово-замкових комплексів Європи. Він має форму квадрата, сторона якого дорівнює приблизно 100 метрам. На кутах розташовані п’ятикутні бастіони.
До приходу в Галичину радянської влади замок почергово належав відомим польським родинам. Не раз тут бували і європейські монархи: польські королі Владислав IVі Ян Собєський, австрійський цісар Франц-Йозеф І та німецький кайзер Вільгельм.
Історії про привидів Підгорецького замку побутують вже не одну сотню років. Проте наукове підтвердження існування паранормального у стінах та околицях палацу вдалося дістати лиш нещодавно. Кілька років тому під час підготовчих робіт з реставрації та відновлення Підгорецького замку та прилеглого парку було проведено детальну фотосесію усіх об’єктів історичного комплексу. На деяких світлинах, зроблених біля входу до підземелля та у внутрішніх покоях палацу вдалося зафіксувати прозорий силует людини. Відтоді Підгорецький замок став справжньою лабораторією численних дослідників паранормальних явищ. Вражаючі висновки були зроблені командою популярної української телепередачі «Битва екстрасенсів». Усі 20 екстрасенсів одноголосно заявляли, що замок просто-таки переповнений привидами! Згодом Підгорецький замок відвідали фахівці з авторитетної американської дослідницької групи «Мисливці за привидами». Провівши детальні дослідження за допомогою надсучасної апаратури, американці із упевненістю зазначили: привиди є майже в усіх закутках палацу. Отакої!